- •Опорний конспект лекцій
- •2. Формування уявлень про самобутність національної культури
- •3. Світова і національна культури: взаємозв’язок та взаємодія. Періодизація історії української культури
- •Основні концепції етногенезу українців
- •3. Своєрідність та періодизація історії української культури
- •Періодизація історії української культури
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи План
- •Література
- •1. Початок формування людської цивілізації на території України. Культура первісних племен.
- •Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. Років тому)
- •Середній палеоліт (150—35 тис. Років тому)
- •Пізній палеоліт (35—11 тис. Років тому)
- •Мезоліт (10—6 тис. Років тому)
- •Неоліт (VI—IV тис. До н. Є.)
- •Характерні ознаки неолітичної революції
- •Енеоліт (IV—III тис. До н. Є.)
- •Бронзовий вік (II—I тис. До н. Є.)
- •2. Культура кіммерійців, скіфів, греків, сарматів на українських землях
- •3. Язичницька культура давніх слов’ян
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Культура Київської Русі
- •Література
- •1. Витоки та спадковість культури Київської Русі
- •2. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян
- •Духовна культура
- •3. Поширення християнської культури на українських землях
- •Тема 4. Культура України у хіv- хvіі ст. План
- •Література
- •1. Специфіка життя українців у складі Литви і Польської держави та вплив політичних процесів на культурне життя
- •Загальні наслідки панування орди і Литви на землях Київської Русі
- •2. Вплив гуманізму та Відродження на розвиток української культури
- •3.Розвиток освіти, літератури та мистецтва на українських землях
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Культура козацької держави та її трансформація План
- •Література
- •1. Початок колонізації південної України та формування поліетнічного складу населення
- •2. Внутрішній лад, побут та соціальний склад Запорізької Січі
- •Динаміка зростання козацького реєстру у 1572-1649 рр.
- •3. Розвиток літератури, мистецтва та освіти козацької доби
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Розвиток культури в Україні у другій половині хvіі-хvііі ст. План
- •Література
- •Києво-Могилянська академія як центр української культури
- •2. Українська література, музика та філософська культура
- •3. Господарське життя, побут та культура Слобідської України
- •4. Архітектура і образотворче мистецтво. Українська церква у хvіі-хvііі ст.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Українське національно-культурне відродження ( кінець хvііі- початок хх ст.) План
- •Література
- •Господарське життя та пробудження національної самосвідомості на українських землях
- •2. Становлення і розвиток культурно-освітнього та політичного життя України. Дослідження української історії та фольклору
- •3. Розвиток української літератури, музики, театрального мистецтва
- •Питання для самоконтролю
- •Чинники, що гальмували розвиток культури в Україні:
- •2.Формування «пролетарської» революційної культури і науки у 20-30-ті роки
- •Головними напрямами діяльності більшовиків у сфері культури були:
- •3.Стан культури в період Другої світової війни
- •4. Політико-ідеологічна реакція у післявоєнні роки у сфері культури та освіти
- •Розвиток музичної культури, образотворчого мистецтва та архітектури у 20-30-х рр.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Українська культура в другій половині 60-80-х рр. Новітня українська культура План
- •1. Вплив тоталітарно-бюрократичної системи на культурне життя і розвиток освіти та науки
- •2. Початок перебудови і культурний процес у другій половині 80-х рр.
- •3. Українське національне відродження у 90-х рр. Проблеми української культури в контексті світового розвитку.
- •Питання для самоконтролю
2.Формування «пролетарської» революційної культури і науки у 20-30-ті роки
Після завершення громадянської війни і приходу до влади комуністичної партії, зі створенням Радянського Союзу змінилися умови розвитку культури загалом в СРСР, а також в Україні. Революція привела в рух різні соціальні сили, дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. В умовах непу, внутрішньопартійної боротьби допускалися елементи демократії. Уперше за довгі роки українська культура отримала державну підтримку.
Але саме в ці роки у зв’язку з декретом ВУЦВК “Про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим” (1922 р.) з України, з монастирів, церков, насамперед з Києво-Печерської лаври, незважаючи на протести різних українських інституцій, вивозилися до Держсхову цінностей РРФСР у Москві численні коштовності. 11 березня 1921 р. був виданий декрет Раднаркому України “Про купівлю для державних музеїв у приватних осіб музейних цінностей”, згідно з яким усі приватні колекції оголошувалися державним майном, а 5 лютого 1922 р. уряд прийняв рішення організувати продаж за кордон об’єктів культури. Протягом 1922 р. з церков України було вилучено 2850 пудів 30 фунтів срібла, З пуди і 2 фунти золота. В Подільській губернії протягом року з церков, костьолів, синагог було вилучено понад 130 пудів срібла.
Негативне ставлення до радянської влади, до її політики спричинило значну еміграцію діячів літератури і мистецтва (В.Винниченка, С.Черкасенка, Т.Шаповала, Д.Донцова, М.Садовського, О.Олеся). Твори письменників-емігрантів донедавна замовчувалися або спотворювалися, вони були огульно зараховані до буржуазно-націоналістичних, контрреволюційних.
Політика “українізації”. Радянська влада в галузі ідеології, культури проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою. Проведення політики українізації враховувало два аспекти:
1) українізація як така;
2) створення необхідних умов для всебічного культурного і духовного розвитку національних меншин.
Українізація дала позитивні результати. Якщо у 1928 р. питома вага газет українською мовою становила 56% загальних тиражів, то у 1930 р. - 89%. Вже у 1924-1925 рр. було виділено 13 національних районів, в тому числі німецькі, болгарські, польські та єврейські. Одним з центрів українізації став Народний комісаріат освіти, який очолювали Григорій Гринько, Олександр Шумський, Микола Скрипник.
Освіта. Серйозні успіхи були досягнуті в ліквідації неписьменності. У 1923-1924 роках зростали асигнування держави на освіту, що сприяло розширенню шкільної мережі. Тоді в Україні працювало майже 16 тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона учнів. У 1926-1927 навчальному році в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл - фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в школах фабрично-заводського учнівства, в профшколах і технікумах. Трохи раніше були організовані трирічні загальноосвітні школи сільської молоді. У цих школах загальна освіта в обсязі програми 5-7 класів поєднувалася з теоретичним і практичним вивченням сільського господарства.
У 1934 р. для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1-4 класи), семирічна (1-7 класів) і середня (десятирічна). Була введена обов'язкова початкова освіта. В Україні розвивалася і середня спеціальна освіта (професійні училища і технікуми). Якщо в 1927 р. середніх спеціальних навчальних закладів було 158, в яких навчалася понад 31 тисяча чоловік, то в 1940 р. їх було 590 з числом учнів майже 400 тисяч.
Наука. Результатом і разом з тим базою для подальшого розвитку культури в повній мірі стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. У розвиткові української науки найактивнішу участь взяли видатний природознавець зі світовим ім'ям В.Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д.Заболотний, математик М.Крилов, економіст М.Туган-Барановський, гігієніст та епідеміолог О.Корчак-Чепурківський, літературознавець С.Єфремов, О.Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є.Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України. Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М.Грушевський, який в 1924 р. повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал "Україна", "Наукові збірники" історичної секції.