Питання для самоконтролю

1. Які особливості колонізації південних українських земель, Правобережної та Лівобережної України?

2. Які етнічні групи оселилися на території України у ХVІ – ХVІІ ст.?

3. Охарактеризувати соціальний устрій України у ХVІ – ХVІІ ст.?

4. Які особливості має архітектура та фортифікаційне будівництво на українських землях напередодні Хмельниччини?

5. Які традиції та культуру має козацтво Запорізької Січі?

6. Як «козацьке барокко» втілює у себе елементи європейського мистецтва?

Тема 6. Розвиток культури в Україні у другій половині хvіі-хvііі ст. План

1. Києво-Могилянська академія як центр української культури.

2. Українська література, музика та філософська культура

3. Господарське життя, побут та культура Слобідської України.

4. Архітектура і образотворче мистецтво. Українська церква у ХVІІ-ХVІІІ ст.

Література

1. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Суспільно-політичні передумови виникнення вищої школи на Україні/ З.І. Хижняк. - К.:Знання, 1991.- 80 с.

2. Львовский университет.1661-1986/ В.П. Чугаев, С.А. Марчук и др.- Львов: Изд-во при Львовском ун-те, 1986.- 146 с.

3. Посохова Л.Ю. Харківський колегіум. ХVІІІ- перша половина ХІХ ст./ Л.Ю. Посохова. - Х.: Бізнес Ін форм, 1999.- 168 с.

4. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академія/ З.И. Хижняк. -К.: Вища школа,1988.-268 с.

5. Білик Б.І., Горбань Ю.А. та ін. Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник /С.М. Клапчук, В.Ф. Остафійчук. – К.: Вища школа, 1999.- 326 с.

6. Крип’якевич І. Історія української культури / І. Крип’якевич. - 3-тє вид. – К.: Либідь, 2000.- 656 с.

7. Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти/ В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. - К.: Літера ЛТД, 2006. - 480 с.

Ключові терміни і поняття: Києво-Могілянська академія, ректор, префект, ліценціат, бакалавр, магістр, полемічна література, літописи, драматургія,вертеп, українське бароко

1. Києво-Могилянська академія як центр української культури

Важливим осередком освіти і культури в Україні став Києво-Могилянський колегіум (академія), який відкрився у 1632 р. шляхом об’єднання Київської братської школи і Лаврської школи, яку заснував П. Могила. Це був перший вищий навчальний заклад на території України, Росії і Білорусії, який поєднав візантійсько-слов’янські і європейські освітні традиції. Так, викладалися сім «вільних наук», відкривалися вищі класи - поетики, риторики, філософії і астрономії, було введено викладання теології, що було дозволено тільки вищим школам.

У 18 ст. структура академій і колегіумів, які діяли в Україні, повністю відповідала європейським зразкам функціонування вищих навчальних закладів. На чолі закладу був ректор, який контролював навчальний процес, відвідував заняття, наглядав за діяльністю викладачів, відав фінансовими і господарчими справами. Допомагав ректору префект, який наглядав за поведінкою учнів. Процес навчання теж був аналогічним усім європейським університетам. Так, протягом 2-3 років студенти вивчали філософію Аристотеля в теологічній християнській інтерпретації, в обмеженому об’ємі надавалися знання з історії, географії, грецької мови. Потім студенти отримували протягом 4 років богословську підготовку, опановуючи засади схоластики і догматизму на латині. Негативним моментом навчання було постійне заучування догм, що робило процес навчання досить непродуктивним. Не допускалися будь-які сумніви і обговорення стосовно змісту і розуміння догматичних положень. Ті, хто наважувався це зробити, вважалися інакодумцями-єретиками і терпіли жорсткі утиски. Таким чином, студенти вивчали слов'янські, латинську, грецьку та західноєвропейські мови, історію, географію, математику, астрономію, природознавство, богослов'я. Фіналом навчання було здобуття наукових ступенів – ліценціата, бакалавра, магістра і доктора наук. Випускники вузів ставали освіченими фахівцями, які стояли на сторожі захисту інтересів церкви і зміцнювали позиції державної монархічної влади.

Студенти вчилися дискутувати і відстоювати свої погляди. Вони пробували сили в ораторському мистецтві, намагалися дохідливо і ясно висловлювати власні думки.

Поступове просування ідей Відродження і Просвітництва відбилися й на характері української вищої освіти. Розвиток науки, підготовка вчених стало основним завданням в діяльності усіх вищих навчальних закладів як Європи, так й України. Так, у навчанні пропагувалися ідеї європейських вчених-гуманістів Е. Роттердамського, Я. Коменського, праці співвітчизників І.Гізеля, С. Яворського, Ф. Прокоповича. В основу філософських курсів були покладені системи Лейбніца, Вольфа, Ф. Аквінського та ін. Характерною ознакою розвитку і високого статусу вищих навчальних закладів в Україні був притік студентів з різних держав. Так, у Київській академії з ХVІІІ ст. вчилися студенти з Молдавії, Валахії, Болгарії, Греції та ін. Зміцнювалися зв’язки науковців-українців з європейськими вченими. Так, І. Гізель листувався з І. Гербінієм, ректором протестантських шкіл Стокгольма, Риги, Вільно. Українські науковці мали зв’язки з німецькими філософами Х. Вольфом, Х. Томазіусом, А. Франке та ін. [6,с.239,247]. Зазнавала значних труднощів шкільна освіта на Правобережжі та західноукраїнських землях. Тут поступово приходили у занепад братські, а натомість відкривалися католицькі та уніатські навчальні заклади. Певні зрушення на правобережних українських землях відбулися лише після проведення польським урядом шкільної реформи. У краї було відкрито ряд нових навчальних закладів, налагоджено підготовку педагогічних кадрів.