Питання для самоконтролю

1. Які особливості культурного-історичного процесу виділяються після розпаду Київської Русі?

2. Як відбивається вплив європейських традицій на розвиток українських міст?

3. Які традиційні особливості має сільська громада і українська сім’я у 13-15 ст.?

4. Яким чином європейське Відродження вплинуло на розвиток української культури?

5. Як європейська культура вплинула на розвиток освіти і науки на українських землях?

Тема 5. Культура козацької держави та її трансформація План

1. Початок колонізації південної України та формування поліетнічного складу населення.

2. Внутрішній лад, побут та соціальний склад Запорізької Січі.

3. Розвиток шкільної та вищої освіти козацької доби

Література

1. Панашенко В. Запорозька Січ і Кримське ханство у 20-х — 30-х рр. XVII ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи істор. розвитку. — Київ, 1991. — С. 48 - 56.

2. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. — Львів, 1922. — Кн. 2. - С. 259.

3. Українська література XVII ст. / Упор. В. Крекотень, ред. О. Мишанич. — Київ, 1987. — С.221.

4. Сіцінський Є. Оборонні замки Західного Поділля XIV — XVII ст. — Київ, 1928.

5. Эварницкий Д. И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. — Санкт-Петербург, 1888. — С. 110.

6. Бантыш-Каменский Д. История Малой России. — Москва, 1830. — Ч. 2. — С. 66.

7. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. — Київ, 1960. — С. 41.

8. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — Київ, 1990. — Т. 1. — С. 246 - 247.

Ключові терміни і поняття: магнати, шляхта, селянство, міщани, козацтво, латифундії, республіка, військова демократія, отаман, писар, осавул,кошовий, козацьке бароко.

1. Початок колонізації південної України та формування поліетнічного складу населення

Довгий час українці прагнули заселити простори у напрямку на південь і схід, у вільні незалюднені степи. Але татарські орди, які кочували в Дикому степу і в Криму не надавали змогу розширити свої території та мати вихід до Чорного моря. Перелом в цьому історичному процесі виник з появою українського козацтва. Запорозьке військо оселилося на низу Дніпра і розпочали систематичну боротьбу з Ордою.

В цілому населення України було не чисельним. За думкою І. Крип’якевича, на 1600 р. воно складало всього біля 2 млн. чол. Найгустіше була заселена Галичина (446 тис. чол.), Брацлавщина (311 тис. чол.) Підляшшя (233 тис. чол.), Волинь (294 тис.), Київщина (234 тис.). Шляхами називалися широкі дороги, що вели до безлюдних околиць. Ними найохотніше проходили татари. Головних шляхів було 3 – Чорний між притоками Дніпра і Бугу, Кучманський між Бугом та Дністром і Покутський між Дністром та Прутом. Найважливішим чинником, який впливав на розвиток культури в Україні в цей період, була національно-визвольна боротьба українського народу. Утворення Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії у 1569 р. призвело до концентрації практично всіх українських земель у єдиних державних кордонах, поставило їх населення у найважчі політичні, соціально-економічні умови. У зв'язку зі зростанням міст в Європі зріс попит на продукцію сільського господарства, а Іспанія, яка досі була "житницею Європи", не справлялася з цим завданням. Потрібні були нові постачальники, і на цю роль претендувала Польща. Польські феодали захопили землю, закріпачили селян, витискали з України максимум прибутку, але в той же час захистити її від набігів турок і татар виявилися неспроможними. У цих умовах всі культурні процеси перепліталися як з боротьбою проти польського засилля, так і з обороною рубежів від натиску Кримського ханства й Османської Туреччини.

Соціальний стан і внутрішній лад України напередодні Хмельниччини. Наприкінці ХVІ ст. українські магнати поступаються польським, залучаючись до польського панства і польської культури. В першій половині ХVІІ ст. Брацлавщина, Київщина, Лівобережна Україна перетворилися на комплекс величезних латифундій (земельних ділянок), яких не знали ані Польща, ані Західна Європа. Крім магнатів, другим соціальним станом була шляхта, яка теж наприкінці ХVІ ст. спольщилася (шлюби з поляками, католиками, перехід у католицтво).

Українське міщанство на Правобережжі зазнавало утисків від німецьких колоністів, які витісняли їх з міст на околиці, на передмістя, посідали привілейоване становище. Крім німців, в містах оселялися і збільшувалися чисельно поляки, євреї. Козаки були проміжним станом між міщанами і селянами, реєстровані козаки несли службу і були звільнені від кріпацтва і панщини. В першій половині ХVІІ ст. козацтво стає авторитетною силою, бере активну участь у житті України. Під їхнім захистом знаходилася Православна церква. Селянство у ХVІ ст. швидко втрачає свої права на землю, право на самоуправління, на свободу. Селянам було заборонено займатися мисливством, рибальством, рубати в лісах дерева, мати млини. Все це належало панам. Українець-селянин розглядався польським панством як «холоп», носій нижчої культури. Він розчинявся серед німців, волохів, поляків та інших народів.

На Лівобережній Україні основу селянства складали українці, хоча оселялися тут і чужинці. За думкою М.Грушевського перед Хмельниччиною процес колонізації Наддніпрянщини і Задніпрянщини досяг свого апогею. У нових слободах було два покоління: люди, що залишили рідні землі і не бажали терпіти гноблення і друге покоління, що виросло, не знаючи цього гноблення. Тому як тільки над ними нависала загроза панщини, вони кидали свої оселі і шукали місця без панів. Утікачі оселялися у Воронезькій, Курській губерніях, під Осколом, Путивлем ти ін. Таким чином у ХVІІ ст. українська козацька і селянська колонізація перелилася за російський кордон. Переважно залюднювалася українцями, росіянами, сербами, молдаванами та іншими народами Слобожанщина, басейн Дону, Поволжя. Таким чином, на початку ХVІІ ст. на українських землях сформувався полі етнічний склад населення.