Питання для самоконтролю

1. Яку особливість мала культура в період посилення тиску Російської імперії та Гетьманщину?

2. Чому Києво-Могилянську академію називають центром української культури?

3. Навести приклади впливу європейських культурно-освітніх традицій на розвиток української культур и?

4. Яку особливість має слобожанська культура?

5. Як в українській культурі поєднуються народні традиції та елементи панської культури?

Тема 7. Українське національно-культурне відродження ( кінець хvііі- початок хх ст.) План

1. Господарське життя та пробудження національної самосвідомості на українських землях

2. Становлення і розвиток культурно-освітнього та політичного життя України. Дослідження української історії та фольклору

3. Розвиток української літератури, музики, театрального мистецтва

Література

1. Білик Б.І., Горбань Ю.А. та ін. Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник /С.М. Клапчук, В.Ф. Остафійчук. – К.: Вища школа, 1999.- 326 с.

2. Крип’якевич І. Історія української культури / І. Крип’якевич. - 3-тє вид. – К.: Либідь, 2000.- 656 с.

3. Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти/ В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. - К.: Літера ЛТД, 2006. - 480 с.

4. Щербаківський В. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці/ В. Ульяновський. - К.: Либідь, 1995. - 288 с.

5. Полонська-Василенко Н. Історія України: у 2 т.- 2-е вид. - К.: Либідь, 1993.- 640 с.

Ключові терміни і поняття: інтенсифікація господарства, український романтизм, «Руська трійця», альманах «Русалка Дністровая», Кирило-Мефодіївське братство, «хлопомани», «Громада», москвофіли, народознавці

1. Господарське життя та пробудження національної самосвідомості на українських землях

Сільське господарство. Наприкінці ХVІІІ- поч. ХІХ ст. Україна представляла собою хліборобську країну. Були заселені території так званого Дикого Степу. По запорозькій традиції степ вважався спільним добром. Селянин мав місце вибрати землю, зорати її, засіяти так, як він хотів. Косити траву в степу можна було тільки під час косовиці ( з ранку до вечора, стільки, скіль дозволяли сили). Пізніше пани-дідичі та колоністи поділили поля, які ставали приватною власністю. В степах здебільшого сіяли пшеницю, в Бесарабії та на Херсонщині – кукурудзу, на Наддніпрянщині (Київщині) – картоплю. З 20-х рр.. ХІХ ст. почали засівати цукровий буряк. На території Галичини іноземними колоністами земля засівалася конюшиною, лікарськими рослинами (рабарбар, аниж, крокет, цикорій).

На початку ХІХ ст. спостерігається інтенсифікація господарства, з’явилися нові господарські знаряддя і машини – поліпшені плуги, сівалки, січкарні, молотильні тощо. У 1860 р. у панських господарствах почали використовувати паровий локомобіль.

Після відміни кріпацтва у 1848 р. в Австро-Угорщині, а в 1861 р. в Російській імперії становище селянства суттєво не змінилося. За думкою І. Крип’якевича, деякі селяни не розуміли, що робити зі свободою. Частина знов наймалася на панщину, частина сиділа в корчмах, марнуючи господарство і заробіток. Політична свідомість була низькою. Так, в деяких околицях селяни не хотіли брати участі у виборах. Селянство було суцільно неграмотним.

В перші десятиліття ХІХ ст. в Україні поширилися традиції європейського романтизму. Молодь починає шукати нові шляхи життя та творчості. Пізнати свій край і народ – це була перша заповідь українського романтизму. Перша в українській історії національно-культурна організація виникла в 1833 р. у Львові. Це був нелегальний гурток, який організували Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які вчилися в духовній семінарії. Їх символічно назвали “Руською трійцею” (русинами називали західних українців). Вступаючий у гурток давав клятву утверджувати права рідної мови, перекладати слов'янських авторів, робити все для воскресіння українського народу до нового життя. Вищим досягненням гуртка стала публікація у 1837 р. альманаху “Русалка Днiстровая”. У нього увійшли “Передмова” Шашкевича із закликом до відродження української літератури в Галичині, добірка народних пісень, перекази. Надрукований у Будапешті наклад у Львові був негайно конфіскований. З 1000 вдалося врятувати 200 примірників, завдяки яким про альманах і дізналися в освічених слов'янських колах різних країн. Реакція австрійської влади була жорсткою: для видань на українській території вводилася спеціальна цензура. Основою для заборони могло послужити навіть те, що книга надрукована не церковним шрифтом, а так званою “гражданкою”, простішою і чіткішою ніж архаїчна кирилиця. У таких умовах виступ “Руської трійці” не знайшов продовження. Головний його ініціатор - М.Шашкевич - зайнявся літературною творчістю, став першим народним поетом Галичини, але жив у найважчих матеріальних умовах і помер дуже молодим.

У 40-і роки центр українського культурного життя знаходився у Східній Україні, що виражалося насамперед у вже описаному літературному процесі. У Києві приблизно в 1845 р. виникає нелегальне Кирило-Мефодіївське братство - не культурна, а політична національна організація, перша в історії України, і, що характерно, створюють її видатні діячі вітчизняної культури (М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський, Т.Шевченко). Мета товариства підкреслена назвою - слов'янська єдність, створення федерації слов'янських демократичних республік. Ідеї організації - рівність людей, необхідність знищення кріпацтва - пронизували творчість його організаторів. Розгром братства в 1847 р. важко відбився на всьому розвитку української культури, а традиція політичної боротьби була перервана аж до 90-х років XIX ст.