История(книга)

політичному розвитку утверджується монархічна форма правління у вигляді спадкового гетьманату;

ІІІ етап (вересень 1657 р. – червень 1663 р.) – доба громадянської війни, розкол козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне)

та виділення Запорожжя в окрему політичну силу;

IV етап (липень 1663 р. – червень 1668 р.) – прагнення польського та

російського урядів поділити Українську державу (Андрусівський договір

1667 р.) та боротьба національно патріотичних сил за возз’єднання козацької України.

V етап (липень 1668 р. – вересень 1676 р.) – нове загострення політичної

боротьби, посилення втручання іноземних держав у справи України, ліквіда

ція державних інституцій на Правобережжі – капітуляція уряду П.Дорошен

ка. Революція зазнала поразки.

Аргументи на користь «національної революції» у другій половині XVII ст.:

–утворення та розбудова Української національної держави;

–встановлення нових кордонів та поступове формування державної

території;

–радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національ ної за складом козацької старшини;

–скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи;

–ліквідація великої земельної власності польських й ополячених украї

нських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької

власності на землю;

–визволення українських міст з під влади короля, магнатів, шляхти,

католицького духовенства;

–втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення

всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях. Специфіка національно визвольної боротьби полягала у тому, що вона

розвивалася у тісному взаємозв’язку з соціальною боротьбою.

Нові терміни і поняття

Капітуляція – у міжнародному праві припинення боротьби і здача збройних сил однією з воюючих держав. Беззастережна капітуляція підписується, як пра вило, при повному розгромі збройних сил.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Історія України мовою документів: навчальний посібник /За загальною ред. проф. М.Є.Безпалова. – Донецьк: ТОВ «Юго Восток, лтд», 2006. – С. 13 16.

2.Безпалов М.Є., Бут О.М., Добров П.В., Шабельніков В.І. Історія України: погляд із сьогодення. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Донецьк: Видавництво ДонНУ, 2004. – С. 49 56.

3.Історія України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – С. 74 82.

4.Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.http://history.franko.lviv.ua/yak_content.htm

121

4.2. ОСНОВНІ ПОДІЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

ПІД КЕРІВНИЦТВОМ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Визвольна війна 1648 1654 рр. пройшла кілька етапів.

1 етап (січень 1648Bсерпень 1649 р.) – початковий переможний етап. Боротьбу очолив чигиринський козацький сотник Богдан (Зіновій) Ми@ хайлович Хмельницький (1597@1657 рр.). Хмельницький мав добру на той

час освіту. У 1620 р. брав участь у поході до Молдови проти турків. Під Цецорою потрапив до турецького полону, у якому пробув два роки. Повернувшись у рідні краї, Богдан вступив до реєстрового козацтва й

досяг посади писаря (після поразки селянсько козацького повстання

уряд усунув його з посади, зробивши чигиринським сотником). Безпо середнім приводом до повстання стала особиста кривда, завдана Богдану

польським шляхтичем Д. Чаплинським. Усі звертання Хмельницького до суду та навіть до самого короля закінчилися безрезультатно. У січні

1648 р. він тікає на Запорожжя, очищує його від пропольських воєнних підрозділів. 10 15 лютого козаки обирають його гетьманом Війська

Запорозького. Хмельницький розгортає активну підготовчу роботу (шле універсали до населення України з закликами приєднатися до повстан

ня; утворив воєнно політичний союз між козаками та кримським ханом Іслам Гіреєм, внаслідок чого кримськотатарська кіннота на чолі з Тугай$ Беєм приєдналася до козацького війська).

Цей етап знаменувався перемогами козаків під Жовтими Водами (29 квітня 15 травня) та Корсунем (25 26 травня). Визвольна боротьба охо

пила майже всю територію України. Звістки про поразку польських військ приголомшили правлячі кола Польщі. У травні 1648 р. помер польський король Владислав IV, що ще більш дезорганізувало поляків. До липня 1648 р. повстанці звільнили від польських магнатів і шляхти всю Лівобережну Україну. Хвиля повстань прокотилася Правобережною Україною. Хмельницький зупинився в Білій Церкві.

11 13 вересня 1648 р. – переможна битва під Пилявцями. У жовтні 1648 р. козаки здійснюють облогу Львова, але за викуп 220 тис. талярів (та щоб не допустити пограбування міста татарами) облога була знята. У листопаді відбувалася облога Замостя, окремі козацькі загони досягали

Вісли, тобто етнічних польських земель. Але втомленість, епідемія чуми,

опір місцевого польського населення, а також активні дії литовської армії Я. Радзивіла в Білорусії, змусили армію Хмельницького поверну тися в Подніпров’я.

У лютому1649 р. під час українсько польських переговорів у Пере яславі звучать ідеї незалежності відвойованих українських земель від Речі

Посполитої. У травні 1649 р. поляки, порушуючи перемир’я, розпочали масований наступ на українські землі. 15 16 серпня 1649 р. українсько

122

татарське військо розбило під Зборовом польську армію, поставивши Польщу на грань катастрофи. Тільки завдяки зрадництву татар Хмель ницький припинив битву та почав переговори з поляками. 18 серпня 1649 р. була підписана Зборівська угода. За її умовами кількість реєст

рового війська доходила до 40 тис., усі учасники повстання підлягали

амністії, влада гетьмана закріплювалася на території Київського, Чер нігівського та Брацлавського воєводств. Польським військам забороня

лося тут перебувати. Польська шляхта поверталася в українські землі.

2 етап (вересень 1649 р.– вересень 1651 р.) – середній етап, етап

невдач. Завершується підписанням Білоцерківської угоди. Зборівський договір не враховував інтересів селян. Розпочинаються

антишляхетські виступи. Незадоволені були й поляки, що відновили воєнні дії в лютому 1651 р. 29 травня 1651 р. загальна козацька рада

ухвалила рішення про генеральний наступ на Польщу. 28 30 червня 1651 р. відбулася битва під Берестечком на Волині (150 200 тисячне польське

проти 140 тис. козацько татарського війська). В наслідок чергового зрад

ництва кримського хана, війська якого покинули поле битви, захопивши й гетьмана, українська армія потерпіла поразку. Польсько литовська армія окупувала північні, центральні й західні райони козацької України. Але

завдяки організаторській діяльності Хмельницького вдалося відновити

боєздатність армії й зупинити ворога. У серпні 1651 р. 70 тис. польське військо було оточене 100 тис. козацьким військом під Білою Церквою.

28 вересня 1651 р. був підписаний Білоцерківський договір. Реєстр скорочувався до 20 тис. осіб, при цьому козаки повинні були жити тільки в Київському воєводстві. У Брацлавське та Чернігівське воєводства поверталася польська шляхта, гетьман підпорядковувався владі корон ного гетьмана.

3 етап (вересень 1651 р.– січень 1654 р.) – етап врівноваження сил,

активного пошуку союзників. Переяславська рада. Московський до

говір.

Однак Білоцерківський договір не влаштовував жодну зі сторін: кож

на з них розуміла хиткість миру. До того ж, радикально налаштовані

козаки й селяни не погоджувалися на умови миру, виникла опозиція

Хмельницькому (в т.ч. Богун, Гладкий). Розуміючи це, Хмельницький активізував підготовку до воєнних дій.

1 червня 1652 р. під горою Батіг між Південним Бугом і Собом козаки

розбили польську армію. У битві полягло 8 10 тис. жовнірів (майже вся піхота й половина всіх гусарів). Перемога ліквідувала принизливий Білоцерківський договір і зумовила розгортання народного повстання Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств. Частина козаць кого війська рушила на Кам’янець Подільський, інша, на чолі з Тимо шем Хмельницьким, – на Молдавію. Наляканий господар Молдавії

123

Лупул погодився видати доньку Розанду заміж за Тимоша та розірвав зв’язки з Польщею.

Ураховуючи загрозу наступу поляків, український уряд розпочав на прикінці 1652 р. мобілізацію. Одночасно у пошуках союзників тривали переговори з Туреччиною, Трансильванією, Московією. Становище в Україні залишалося важким: 5 років безупинної війни принесли величезні нещастя та спустошення, голод, психологічну втому, розчарування. Усе це призвело до різкого зменшення чисельності населення (на 35 40 %).

На союз з ісламською Туреччиною Хмельницький не пішов. Єдиною державою, на допомогу якої можна було сподіватися, було Московське царство. 2 липня 1653 р. Олексій Михайлович відіслав Хмельницькому грамоту, в якій повідомляв про своє рішення взяти Україну під «госу дареву високу руку». У жовтні грудні 1653 р. українське військо разом з татарами оточило польське військо під містом Жванцем на Поділлі, проте хан йде на укладання угоди з поляками. 15 грудня 1653 р. укладено усну Кам’янецьку угоду, яка передбачала виконання низку положень Зборівського миру щодо прав та вольностей козацтва. Мова про авто номію української держави у складі Польщі навіть не йшла. 18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася закрита старшинська козацька рада. В цей же день велика козацька рада ухвалила рішення прийняти протекцію російського царя. Було узгоджено принципові засади майбутнього до

говору (антипольський союз Росії та України, протекторат московського

царя над Україною, збереження основних прав та вольностей Війська Запорозького) і здійснено акт усної присяги. У березні 1654 р. у Москві було підписано компромісний договір (з 11 статей) – «Березневі статті».

Нові терміни і поняття

Тугай бей (крим. Arιn Do an To ay bey) – (р.н. невід. – † червень 1651) – видатний кримськотатарський полководець і політичний діяч. Він здійснював прикордонний захист Криму. Єдиний серед беїв мав хоругву і 3 тисячний загін особистої гвардії. Підтримував дружні стосунки з Б.Хмельницьким.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Історія України мовою документів: навчальний посібник /за загальною ред.. проф. М.Є.Безпалова. – Донецьк: ТОВ «Юго Восток, лтд», 2006. – С. 13 18.

2.Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С.179 209.

3.Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів: Світ, 1998. –

С.113 121.

4.Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К.: Генеза, 1997. – С. 194 201.

5.Смолій В.А., Степанов В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648 1676 рр.) – К.: Альтернатива, 1999. – С. 70 190.

124

4.3. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

У ході всенародного повстання 1648 р. в Україні відбулися докорінні

зміни в державному устрої українського суспільства. Було повалено польсько шляхетське панування й розпочато створення Української на ціональної держави республіканського типу.

Вже наприкінці 1648 р. – початку 1649 р. Хмельницький зайнявся державним будівництвом.

Основні принципи національної державної ідеї були вперше сформу льовані під час переговорів з поляками (комісія А.Кисіля) у лютому 1649 р. й потім розвинуті у квітні на переговорах з московським посоль

ством Г.Унковського:

1.Право української нації на створення власної держави в етнічних межах її проживання;

2.Незалежність новоутвореної держави від Речі Посполитої;

3.Соборність Української держави (намір «відірвати від ляхів всю Русь і Україну»);

4.Українська держава розглядалася гетьманом як спадкоємиця Київ

ської Русі.

Нова держава – Держава Війська Запорозького мала республіканський устрій (у майбутньому, влітку 1657 р., республіканська форма правління

буде замінена монархічною – спадковим гетьманатом). За формою

державного устрою – унітарна держава ( спроба Запорожжя вийти з під

руки гетьмана взимку 1650 р. була придушена).

До 1649 р. вищі органи влади – генеральна рада, гетьман, старшинсь ка рада, генеральна старшина й генеральна (військова) канцелярія. До 1649 р. – верховний орган – генеральна військова рада, в роботі якої крім

козаків могли брати участь представники інших прошарків населення й

яка обирала гетьмана та генеральну старшину. Від 1649 р. – гетьману належить вища законодавча, виконавча й судова влада. Вищий дорадчий орган при гетьмані – старшинська рада (генеральна старшина: обозний,

два осавули, писар, підскарбій; полковники). Генеральна канцелярія здійсню

вала функції центрального органу внутрішнього управління (готувала гетьманські універсали, контролювала роботу полкових та сотенних канцелярій).

Революційні зміни сталися в національно соціальному складі військо

вих та адміністративних органів. Повстанці поклали край пануванню

польських магнатів, шляхти й католицького духовенства у владних струк

турах суспільства. До влади прийшла національна за складом козацька старшина.

125

Головною запорукою успішного будівництва Української держави

стало створення національної армії на організаційних принципах запо

розького козацтва. Армія формувалася з добровольців. Її ударною силою були запорожці та реєстрові козаки. Загони об’єднувалися у полки, які

приймали назву найбільшого міста (Ніжинський, Полтавський, Мирго родський тощо). Бойове ядро полка становили 1 2 тис. записаних у реєстр козаків, до них приєднувалося до 10 тисяч добровольців. Чи

сельність армії у 1648 1651 рр. доходила до 100 150 тис. чол. У 1648 р. прийнято статут «Статті про устрій Війська Запорозького».

Поступово формувалася територія держави (за умовами Зборівського миру межа козацької території визначалася лінією: Дністер – Ямпіль – Брацлав – Вінниця – Паволоч – Коростишів – Дніпро – Остер –

Чернігів – Ніжин – Ромни і до кордону з Росією).

Формується національний адміністративно територіальний устрій: територія поділялася на полки (кількість коливалася в різний час від 16

(у 1650 р.) до 20) та сотні. На місцях адміністративні функції виконували полковники, сотники, отамани й війти. Державні кордони – козацька лінія – укріплювалися воєнними заставами. Функції столиці викону вав – Чигирин.

Формується нова система судівництва (створені генеральні, полкові та сотенні суди), фінансова (казна поповнювалася з трьох джерел: з земельного фонду, прибутків від промислів; торгівлі й податків) та

податкова системи. Є згадки про карбування восени 1652 р. власної

української монети (чех).

Феодальні відносини в створеній державі збереглися, але їхній роз

виток був підірваний. Більшість земельного фонду польсько українських магнатів, польської шляхти та католицької церкви переходила у власність Державного скарбу. Велике та середнє землеволодіння (крім монастир

ського) та фільварково панщинна система скасовані. Одним з найголов

ніших досягнень народу 1648 р. стала ліквідація кріпосного права. Хлібороби завоювали особисту свободу й широкі можливості для занять сільським господарством, промислами тощо. Багато земель переходило

козакам (фермерського типу господарства, проте за неї необхідно відбу

вати військову повинність – риса феодалізму) або ж займалися вільними селянами, які виступали співвласниками землі нарівні з державою. Однак перетворення революційного характеру в царині аграрних відно

син юридично не були затверджені урядом (шаблею, без скріплення

пером), що створило передумови для відновлення старих форм соціаль

но економічних відносин у подальшому.

Для налагодження зв’язків з іноземними державами й створення антипольського союзу Хмельницький почав формувати дипломатичну

126

службу. У квітні 1648 р. у Бахчисараї гетьман уклав угоду з ханом Іслам

Гіреєм ІІІ. У 1650 р. гетьман примусив молдавського володаря Лупула

укласти союз з Україною та видати заміж за його сина Тимофія свою дочку Розанду. Щоб протистояти Речі Посполитій, Хмельницький вста

новив тісні стосунки з могутньою Туреччиною і золотом здобув у Стам булі собі авторитет. У 1651 р. султан виявив готовність прийняти під свій протекторат Запорозьке Військо. З 1648 р. тривали переговори з Мос

ковським царством.

Загалом ми можемо стверджувати, що під час воєнних дій була сформована й існувала незалежна українська держава Хмельницького зі всіма атрибутами державності.

Нові терміни і поняття

Унітарна держава – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади) єдиної держави над адміністративно територіаль ними або національно територіальними одиницями, на які вона поділена.

Обозний – виборна службова особа, яка займала одну з найвищих державних і військових посад у Гетьманщині в XVI XVIII ст.ст. Керував військовою арти лерією, відав постачанням гетьманського війська, виконував дипломатичні до ручення гетьмана, займався розслідуванням особливо важливих справ.

Осавул – член генеральної старшини, відав військовою підготовкою козаків, забезпеченням полку чи сотні озброєнням і боєприпасами (крім артилерії), складав козацькі реєстри, статути тощо.

Писар – член генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в XVII XVIII століттях. Генеральний писар керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування, зберігав державну печатку.

Підскарбій – член генеральної старшини, відав державною скарбницею, при бутками і витратами державних коштів, керував збором податків, встановлював мита. Генеральний підскарбій стояв на чолі Генеральної скарбової канцелярії.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Історія України мовою документів: навчальний посібник /за загальною ред.. проф. М.Є.Безпалова. – Донецьк: ТОВ «Юго Восток, лтд», 2006. – С. 16 18.

2.Хрестоматії з історії України для студентів вузів. Укладачі: Б.І.Білик, Л.В.Дячук, Я.С Калакура та інші. К.: ІСДО, 1993. – 376 с.: http:// www.history.univ.kiev.ua/ukrbooks/dok2.html#1

3.Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький . – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. – 400 с.

4.Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К.: Генеза, 1997. – С. 178 180.

5.Смолій В.А., Степанов В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648 1676 рр.) – К.: Альтернатива, 1999. – С. 70 76.

127

4.4. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЯК ВИДАТНИЙ

ПОЛКОВОДЕЦЬ, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ І ДИПЛОМАТ

Богдан Зиновій Хмельницький народився 27 грудня 1595 року (6 січня

1596 р. за новим стилем) в Суботові в сім’ї галицького шляхтича, чигиринського підстарости Михайла Хмельницького. Батько Богдана був на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського. У 1620 році

він брав участь у поході поляків на Молдавію й загинув у битві з татарами під Цецорою. Матир Богдана була козачкою і, найімовірніше, звалася Агафією.

Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в пара фіяльній школі при одному із київських монастирів. У 1609 р., на

пропозицію Жолкєвського, батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії. Там Богдан навчався п’ять сім років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією, отримав добрі знання латинської мови. Окрім

того, він досконало володів польською мовою, а згодом вивчив ще турецьку, кримськотатарську і французьку мови.

Вступивши до реєстрового козацтва, Хмельницький під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і потім той завжди

прихильно до нього ставився. У 1620 р. у битві під Цецорою Хмельниць кий потрапив у турецький полон. Перебуваючи у Стамбулі, Богдан виконував обов’язки перекладача при одному з командувачів турецького

флоту. У 1622 р. Хмельницький утік з полону. Вдома Хмельницький

відновлює службу в складі реєстрових козаків.

Десь в 1625 1627 році Хмельницький одружився з Ганною Сомківною

(козачкою з Переяслава) й заклав свою родину (10 дітей). Тоді ж він оселився на успадкованому по батькові хуторі Суботові, біля Чигирина. З 1637 р. – Хмельницький серед вищої козацької старшини. Він брав

участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар підписав кап

ітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637 р. Восени 1638 р. Хмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV. Є підстави вважати, що він належав тоді до тієї старшини, яка вважала за можливе

порозуміння Війська Запорозького з Польщею. Однак, дальший хід

подій довів йому повну неможливість згоди. Польська ординація 1638 р. скасувала автономію Війська Запорозького. Хмельницький втра тив військове писарство і став одним із сотників Чигиринського полку.

У середині 40 х рр. Хмельницький був причетним до організації

набору частини козаків на французьку службу. В 1645 р. він, разом з

козацьким загоном (понад 2,5 тис. козаків) був на службі французького

уряду й брав участь в облозі Дюнкерка, де познайомився з визначним французьким полководцем – принцом Конде. Вже тоді був таким відо

128

мим козацьким ватажком, що Володислав IV, готуючи військову коал іцію проти Туреччини (в складі Польщі, Венеції та інших держав), вдався

до нього по допомогу Війська Запорозького. Хмельницький був одним

з козацьких делеґатів, з якими Володислав обговорював у Варшаві, в квітні 1646 року, плани майбутньої війни. Усе це підняло його авторитет

на Україні, в Польщі і за кордоном і створило йому широкі військові й політичні знайомства та зв’язки.

Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі Національно визвольної війни українського народу було утворення Козацько Геть

манської Держави – Війська Запорозького. У всіх галузях державного

будівництва – у війську, адміністрації, судівництві, фінансах – Хмель ницький виступає як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під верхо

венством й титулом Війська Запорозького й під владою його гетьмана

об’єднала всі верстви українського народу. Б.Хмельницький створив не тільки державний апарат, а й виховав цілий гурт військових і цивільних

керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти (І.Ви говський, П.Тетеря, Д.Нечай, І.Нечай, І.Богун, Г.Гуляницький тощо).

Геніальний політик, дипломат і адміністратор, талановитий полково дець, Хмельницький володів залізною волею й напрочуд розвинутою

інтуїцією. Він зумів акумулювати весь попередній досвід визвольної боротьби козацтва. У мисленні й способі дій Хмельницького тісно

переплітаються прагматизм, тактична гнучкість, схильність до комп ромісів та переговорів, непримиренність і постійне апелювання до воє нної сили. Як полководець Б.Хмельницький був блискучим стратегом і

тактиком, мужнім і хоробрим вояком. За участю Хмельницького були

здобуті великі перемоги над поляками під Корсунем, Жовтими Водами,

Пілявцями, Батогом тощо. Він створив понад 300 тис. українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі.

Але для утримання й розбудови держави, яка виникла революційним шляхом, потрібне було ще міжнародне визнання й військова допомога сусідніх держав. І тут виявився надзвичайний дипломатичний хист Б.Хмельницького. У своїй тривалій боротьбі проти Речі Посполитої Хмельницький створив, одну за одною, три могутні коаліції. Першою була українсько кримсько турецька коаліція (1647 1648 pp.) Вона пара

лізувала небезпеку з боку польсько московського союзу й допомогла

Україні здобути великі воєнні успіхи. Але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів 1649, Берестечко 1651, Жванець 1653) й пасив ності Туреччини, Б.Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Польщею.

Друга коаліція українсько московська, з царем Олексієм Михайлови чем, укладена в Переяславі й затверджена березневими статтями 1654 р.

Ця коаліція скерована також проти Польщі. Не з вини Б.Хмельницького ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено. Частина вищого українського суспільства, козаць ка старшина, а також духівництво та київський митрополит не підтри

мали угоди й відмовилися присягати цареві. У 1656 р. російський цар

підписав у Вільно договір між Московією та Польщею, без участі украї нських представників, і фактично зрадив переяславські домовленості.

Якщо перші дві коаліції мали на меті завдати Польщі військово політичної поразки й забезпечити та ґарантувати цілісність і неза

лежність козацької держави, то третя антипольська коаліція (1656 1657)

– союз між Україною, Швецією, Семигородом та іншими державами

(Бранденбург, Молдавія, Валахія) – за планом Хмельницького мала не лише створити велику й незалежну Руську державу (в межах цілої

етнографічної території України та Білорусі) під владою гетьмана й Війська Запорозького, а й цілковито ліквідувати польську державу, що

дуже збентежило московський уряд, який доклав усіх зусиль, щоб пе

решкодити успіхові цієї коаліції. Поразка дипломатичних планів Б. Хмельницького прискорила його смерть. Він упокоївся 27 липня (6 серпня) 1657 р. в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в

Іллінській церкві, яку сам збудував. Вона мала стати родовою усипаль

ницею Хмельницьких. Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо.

Нові терміни і поняття

Коаліція – політичний і військовий союз двох чи більше держав проти спільного ворога; згода задля здійснення сумісних дій.

Гетьман коронний – головнокомандувач у Речі Посполитій в XV XVII ст.ст. До середини XV ст. призначався королем лише на час війни, згодом посада Гетьмана великого коронного стала постійною, а з кінця XVI ст. – довічною. Відав військовими справами і військовим судочинством, командував армією під час війни, керував зовнішніми відносинами.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Історія України мовою документів: навчальний посібник /за загальною ред. проф. М.Є.Безпалова. – Донецьк: ТОВ «Юго Восток, лтд», 2006. – С. 15 16.

2.Безпалов М.Є., Бут О.М., Добров П.В., Шабельніков В.І. Історія України: погляд із сьогодення. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Донецьк: Видавництво ДонНУ, 2004. – С. 51.

3.Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. – 400 с.

4.Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К.: Генеза, 1997. – С. 178 180.

5.Смолій В.А., Степанов В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648 1676 рр.) – К.: Альтернатива, 1999. – С. 70 76.

130