Розділ 9. Гідрогеологія

Підземні води Закарпатського регіону, як одне із джерел водопостачання цікавили багатьох дослідників ще на початку XX століття. Але гідрогеологічні дослідження, що проводилися в цей період характеризуються відсутністю комплексного дослідження і регіональних узагальнень. Роботи, які в основному виконувалися закордонними науковцями, були невеликі за об’ємом і бідні на фактичний матеріал, заключення про підземні води окремих ділянок території, головним чином, були пов’язані з вирішенням практичних задач. До узагальнюючих праць цього періоду можна віднести збірку Візнера (1935).

Після об’єднання західних областей України в єдину УРСР починається значний підйом, що позначився початком великих робіт радянських геологів у всебічному вивченні геологічної будови, тектоніки, корисних копалин Закарпатської області УРСР. Геологічне вивчення Українських Карпат почалося дослідниками з копіткого збору і узагальнення різних літературних і фондових матеріалів, з критичної переоцінки зарубіжних вчених про геологічну будову та корисні копалини території.

В середині 1945 р. була створена Закарпатська комплексна геологічна експедиція (під керівництвом В.Н.Славіна, Д.Варенцова), яка поклала початок польовим геологічним дослідженням. О.Вялов, В.Славін, Н.Єрмаков в 1946 році склали узагальнюючий геологічний звіт, який дав можливість радянським геологам орієнтуватися в літературі і геологічним уявленням про Закарпатську область, по якій на російській мові не було надруковано жодної статті. В ці дослідження включились великі колективи геологічного факультету Львівського держуніверситету, Укргеолуправління, трести „Укрнафта”, „Укргаз”.

Регіональні гідрогеологічні дослідження Закарпаття починаючи з 1945 року набувають широкого розвитку. В період 1946-1948 рр. регіональні гідрогеологічні дослідження проводяться комплексною експедицією Московського геолого-розвідувального інституту ім.С.Орджонікідзе (під керівництвом А.М.Овчиннікова) разом з Укргеолуправлінням. В результаті цих досліджень був написаний нарис по гідрогеології цієї території і складена карта гідрогеологічного районування Східних Карпат в масштабі 1:500 000.

Починаючи з 1946 року і на протязі всіх наступних років систематичним вивченням мінеральних підземних вод Закарпатського прогину займався Інститут геологічних наук АН УРСР під керівництвом А.Е.Бабинця, в результаті чого складена схема районування мінеральних вод (1947) та виділені провінції мінеральних вод (1948). В 1949 році гідрогеологічні дослідження на території Закарпаття проводяться Західно-Українською експедицією (під керівництвом Е.В.Ільїна). На основі вивчення хімічного складу Е.В.Ільїним складена схематична гідрохімічна карта Закарпаття в масштабі 1:200 000. Експедицією здійснюється буріння свердловин на прісну воду для водопостачання підприємств та сільськогосподарських об’єктів.

Починаючи з 1958 р., на території області силами Закарпатської ГРЕ тресту „Київгеологія” проводилось гідрогеологічне картування в масштабі 1:200000. В межах окремих листів пробурені картувальні гідрогеологічні свердловини, що дали перші відомості про гідрогеологічні параметри обводнених порід та якісну характеристику підземних вод.

Гідрогеологічна зйомка Закарпатської області, проведена в 1960 році Н.П.Коросташовцем і В.Н.Мошковим, дозволила зібрати значний фактичний матеріал по підземним водам території (в результаті складена гідрогеологічна карта масштабу 1:200 000). В 1966 році трестом „Київгеологія” за матеріалами попередніх знімальних робіт складена „Гідрогеологічна карта регіону Українські Карпати” масштабу 1:500 000 (А.Н.Рєпіна, З.С.Барибіна). Із опублікованої літератури регіонального характеру необхідно відмітити монографію „Підземні води західних областей України” (1958) під

керівництвом О.Д.Штогріна і К.С.Гавриленко. Монографія є першою узагальнюючою роботою, що висвітлює підземні води Закарпаття. В ній дається характеристика гідрогеологічних умов нафтогазових та буровугільних родовищ, значна увага присвячена прісним підземним водам, на яких грунтується водопостачання.

Протягом 1965–1969 рр. проведена комплексна геолого-гідрогеологічна зйомка масштабу 1:50000 п’яти листів центральної частини Закарпатського неогенового прогину (автори Е.М. Тітов та В.І. Карпов). Гідрогеологічне картування супроводжувалось бурінням і відкачками свердловин, відбором проб води на гідрохімічні і спектральні аналізи. Виділено 16 водоносних горизонтів і комплексів, складена серія гідрогеологічних карт різного призначення. Проведені узагальнення та систематизація матеріалів за гідрогеологічними умовами всіх раніше виконаних робіт на цій території, в т.ч. буріння договірних свердловин для водопостачання окремих промислових і сільськогосподарських об’єктів. Згадані роботи мали велике практичне значення для виконання регіональної оцінки ресурсів прісних підземних вод Закарпатської області, виконаних в 1977 р. С.Р. Фроловою.

В цей же період (1971) виходить V том монографії „Гідрогеологія СРСР” (під редакцією Ф.А.Руденка), де подані узагальнюючі матеріали по підземним водам території УРСР.

Регіональні закономірності поширення підземних вод Закарпатського внутрішнього прогину, їх гідрохімічну зональність та умови формування висвітлено в роботі Н.Й.Радько „Підземні води Закарпатського внутрішнього прогину” (1975).

У 1974-1976 рр. виконано регіональну оцінку експлуатаційних ресурсів підземних (термальних і мінеральних) вод Закарпаття (Р. С. Жарнікова, 1976). В цей же період (1975-1979) Закарпатською комплексною гідрогеологічною партією виконуються роботи по вивченню режиму підземних вод і контролю за їх раціональним використанням та охороною від виснаження та забруднення. Прісні підземні води розвідувались для водозаборів: Великого

Березного (І.Д. Сащенко, 1979), Перечина (І.Д. Сащенко, 1980), Ужгорода (Р. Сидорук, 1989), Мукачева (Р. Сидорук, 1990), "Рембази" (І.Д. Сащенко, 1986).

На українському етапі, який розпочався у 1991 році і триває до сьогоднішнього часу проводяться еколого-гідрогеологічні, геохімічні дослідження території Закарпаття, в межах якого найбільше поширення має алювіальний водоносний горизонт минайської світи, води якого інтенсивно експлуатуються великими водозаборами.

Великого значення, особливо для оцінки екологічного стану підземної гідросфери, мають режимні спостереження за підземними водами, які проводяться ЗГРЕ починаючи з 70-х років (В.Н Петрик, 1986, Н.Т. Попович, 1993 та ін.), а також складені гідрогеологічні карти природної захищеності підземних вод масштабу 1:200 000 (В.Н Петрик, 1989).

На сучасному етапі Закарпатською ГРЕ виконана оцінка стану прогнозних ресурсів та експлуатаційних запасів підземних вод території, в результаті якої отримані нові дані про сучасний стан, використання та можливості розширення використання ресурсів підземних вод в межах Закарпатської області( В. Куліковський 1993, Р. С. Жарнікова 1993,2002). З метою господарсько-питного водопостачання виконуються роботи з геологічного вивчення окремих ділянок прісних підземних вод (Іршавське родовище 2007, родовище Батьово, Ужгород 2008)

Теперішній стан питного водопостачання Закарпатської області, за даними ЗГРЕ, базується на використанні мережі централізованих і розосереджених водозаборів, а також доволі густої мережі одиночних експлуатаційних свердловин, розміщених у великих населених пунктах та в сільській місцевості. Експлуатаційні запаси оцінені чи апробовані для обласного центру і 10 районів. Не забезпечені централізованим водопостачанням лише три гірських райони: Свалявський, Воловецький, Міжгірський. Найбільша кількість водозабірних ділянок (17) експлуатують водоносний горизонт алювіальних відкладів минайської світи, який має широке розповсюдження на даній території. Із 37 розвіданих ділянок 20 на сьогоднішній день не освоєні. Наприклад, водозабори для водопостачання м. Тячів, смт. Буштина, смт. Королева та ін. Нижче в таблиці показано розподіл оцінених водозабірних ділянок по водоносних горизонтах.

Розподіл водозабірних ділянок по водоносних горизонтах

№	Назва водоносного горизонту (комплексу)	Кількість водозабірних ділянок	Кількість ЕЗПВ, тис.м3/добу
1.	Водоносний горизонт відкладів минайської світи (laPII-IIImn)	17	243,642
2.	Водоносний горизонт відкладів плейстоценового -голоценового віку (aPIII-H)	9	97,75
3.	Водоносний горизонт відкладів паннону (N1pn)	2	10,1
4.	Сумісне використання водоносного горизонту алювію та вулканітів (aP-H + N1vg)	6	63,05
5.	Використання вод спорадичного поширення в крейдових -палеогенових відкладах гірської частини області	1	0,368
6.	Водоносний комплекс у вулканітах Вигорлат-Гутинського пасма (N1vg)	2	16,5
	Разом		431,06

Основними джерелами водопостачання в Закарпатській області є:

- для населення міст і більшості населених пунктів - підземні води;

- для промисловості - поверхневі і підземні води;

- для зрошення - поверхневі води.

Сільськогосподарське водопостачання, за виключенням невеликої кількості водозаборів із гірських потічків, базується переважно на підземних водах. Підземні води в області є важливим джерелом водопостачання, особливо в сільській місцевості.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням і особливо каналізацією залишається низьким. В області тільки 2 міста повністю забезпечені централізованим водопостачанням і водовідведенням. З 28 селища міського типу лише 50 % мають централізоване водопостачання і 46 % - централізоване водовідведення, з них тільки в 5 населених пунктах очисні споруди працюють стабільно. Значно гірше ситуація в селах - з 561 сіл тільки 15 (3%) забезпечені централізованим водопостачанням і 5 (1%) - централізованим водовідведенням. Населення тут користується в основному шахтними колодязями і вигрібними ямами, що за несприятливих погодних умов істотно ускладнює санітарно-епідеміологічну ситуацію і приводить до виникнення інфекційних і кишкових захворювань.

Так, обласний центр Ужгород, що розташувався на обох берегах одноіменної ріки, питною водою з правого боку забезпечується безпосередньо з Ужа з застосуванням водовідвідного каналу та насосно-фільтрувальної станції , а з лівого – водозабором «Минай», який базується на ділянці Уж - Латорицького родовища прісних підземних вод. Водозабір «Минай» складається з 22 артезіанських свердловин, які використовують 100% від затверджених запасів. Діючими наразі є 17 свердловин з продуктивністю 30 тис. м куб. на добу. Накопичена насосами першого підняття в трьох резервуарах вода забирається насосною станцією другого підняття і трьома водогонами подається в місто.

Централізованим водопостачанням забезпечено 87% населення міста Мукачеве. Усі водозабори – підземні. У Мукачеві і прилеглих околицях задіяно 82 глибинних свердловини, які об’єднані у 9 водозаборів. Всього щодобово всіма водозаборами відбирається приблизно 41 тис. м куб. води.

За умовами захисту від забруднення, експлуатовані горизонти підземних вод не захищені (лише 20 % відносять до умовно захищених), тому розвідані і вже використовувані водозабори підземних вод в області є інфільтраційними, тобто утвореними взаємозв'язком водоносного горизонту з поверхневими водами. А це означає, що якість здобутої на водозаборах підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і вимагає особливого захисту. Треба відмітити також важливу рису формування та поповнення підземних вод в умовах Закарпаття – через гірські умови поверхневий стік нерівномірний протягом року - 25 % припадає на межінь, 75% - на паводки, під час яких якість поверхневих вод суттєво погіршується через змив забруднювачів з поверхні річкових водозборів. Основними джерелами дифузного забруднення підземних вод в басейнах закарпатських річок є водовідведення з населених пунктів (не приєднаних до каналізаційної мережі), стік з сільгоспугідь, забруднення атмосферними опадами, аварійне забруднення.

Треба відмітити, що в останні роки намітилася тенденція до скорочення використання водних ресурсів. Щодо промисловості, то такий спад пояснюється її кризовим станом і це корелює зі зменшенням обсягів промислового виробництва, повним або частковим зупиненням великих підприємств із водоємким виробництвом (машинобудівних, лісохімічних, приладобудівних та інших). У сільському господарстві спад водоспоживання зумовлений, певно, не із зниженням обсягів виробництва, а зі збільшенням частки індивідуальних і малих фермерських господарств, які користуються нецентралізованим водозабезпеченням, а також практично знищенням систем зрошення, які були в радянські часи.

Незважаючи на те, що Закарпаття, в порівнянні з іншими областями, є найбільш водозабезпеченим регіоном України, якісні показники води, яка подається споживачам, далекі від ідеальних. Причиною цього є незадовільний стан водозабірних ділянок області. Так, остання перевірка проведена територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Закарпатській області виявила на водозаборі „Минай”, що забезпечує питною водою обласний центр, ряд порушень. По-перше, на водозаборі не дотримуються вимог щодо облаштування зон санітарної охорони, не встановлено водомірні пристрої для інструментального обліку води по кожній свердловині, не розроблено та не погоджено з органами Держгірпромнагляду технологічну схему розробки Минайського родовища питної води. Практично на всіх підприємствах, що займаються видобутком прісних вод, не проводяться гідрорежимні спостереження за станом родовищ.

Таким чином, стан господарсько-питного водопостачання в Закарпатській області наразі можна охарактеризувати як незадовільний, у зв'язку з загальною тенденцією погіршення стану водних ресурсів загалом, недофінансуванням природоохоронних заходів. Сучасний стан водопостачання області потребує переоснащення та модернізації, що можливе тільки за підтримки держави.