1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування культури в зонах поширення

Сучасна технологія вирощування гречки повинна базуватися на отриманні максимально можливого врожаю у певній зоні вирощування при мінімальних затратах, і крім цього насіння повинно володіти високими якісними показниками. Кращими попередниками для гречки в сівозміні є цукрові буряки, кукурудза, удобрена озима пшениця, горох; Гречку краще висівати на полях, розміщених поблизу від лісу та лісосмуг. Такі посіви краще захищені від вітру, знаходяться в кращих умовах забезпечення вологою та менше страждають від суховіїв.

Гречка, внаслідок швидкого росту і пригнічення бур'янів під густим листостебловим покривом, є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Після збирання гречки ґрунт знаходиться в пухкому стані, добре утримує вологу, а пожнивні рештки поліпшують його родючість за рахунок калію та інших поживних речовин.

Коренева система гречки, як уже зазначалося, здатна засвоювати з ґрунту поживні речовини з важкорозчинних сполук. Дані науково-дослідних установ і виробнича практика свідчать, що гречка добре реагує на внесення у ґрунт добрив. З урожаєм 20 ц/га зерна і 50 ц/га соломи гречка виносить з ґрунту в середньому 88 кг/га азоту, 51 — фосфору і 151 кг/га калію. Порівняно з пшеницею вона забирає з ґрунту втричі більше калію і вдвічі — фосфору. В попелі гречаної соломи вміст калію становить 35—40%, а в попелі пшеничної і житньої соломи — не більше ніж 15%. Орієнтовні дози мінеральних добрив під гречку залежно від типу ґрунту становлять N20-40Р40-60К40-60.

На малородючих піщаних ґрунтах ефективне внесення малих доз повільнодіючих азотних добрив. На легких супіщаних ґрунтах Полісся значні прирости врожаю гречки мають після внесення азотних добрив з розрахунку 20—40 кг/га діючої речовини. Мінеральні добрива позитивно впливають на якість зерна гречки. Вміст білка в зерні гречки після внесення азотно-фосфорних добрив (N30Р45), за даними О. С. Алексєєвої, підвищується на 2—3%. На родючих ґрунтах у вологих районах азотні добрива спричинюють буйний розвиток зеленої маси гречки. За таких умов посіви її вилягають і формують низькі врожаї зерна. За незначного вмісту в ґрунті калію і фосфору набагато знижується врожай гречки — утворюється велика кількість недорозвиненого насіння. Гречка добре реагує на внесення попелу (4—5 ц/га) та фосфоритного борошна.

Високий приріст врожаю гречки мають після внесення мінеральних добрив на підзолистих піщаних ґрунтах. Так, у дослідах, проведених на супіщаному ґрунті в Яворівському районі Львівської області, внесення повного мінерального добрива (N30P45K45) підвищило врожайність гречки на 5 ц/га, або на 35,7% (урожайність на контролі становила 14 ц/га). Внесення азотно-фосфорних добрив забезпечило приріст урожаю зерна 4,1 ц/га (29,3%).

На родючих ґрунтах найвищі прирости врожаю гречки мають після внесення фосфорно-калійних добрив. Так, у досліді, проведеному на сірих опідзолених суглинкових ґрунтах, при сівбі гречки після картоплі на дослідному полі у Дублянах найвищий урожай (16,5 ц/га) мали після внесення фосфорно-калійних добрив (Р45К45), а після внесення повного мінерального добрива (N30P45K45) урожайність становила 14 ц/га. У зв'язку з пізніми строками сівби гречки та утриманні ґрунту до сівби у чистому вигляді у ньому нагромаджуються нітрати. Тому у районах достатнього зволоження на сірих опідзолених суглинкових ґрунтах додатково вносити під гречку азотні добрива немає потреби. Гречка добре використовує післядію гною, внесеного під попередник.

На чорноземах гречка позитивно реагує на внесення фосфорних добрим і розрахунку 45 60 кг/га діючої речовини. На кислих ґрунтах найефективніше вносити фосфоритне борошно. За даними Інституту землеробства УААН, фосфоритне борошно, внесене під гречку на кислих ґрунтах, за ефективністю навіть перевищує суперфосфат. Доцільно вносити його під зяблеву оранку. У дослідах Харківської державної дослідної станції врожайність гречки при цьому підвищилася на 2—5 ц/га.

У дослідах, проведених у Львівському державному аграрному університеті на слабопідзолистих супіщаних ґрунтах Львівської області, фосфоритне борошно також виявилося ефективнішим, ніж суперфосфат. Ефективність фосфорних добрив підвищується після внесення малими дозами у рядки (8—10 кг/га діючої речовини). У дослідах Дніпропетровського державного аграрного університету внесення у рядки 0,5 ц/га гранульованого суперфосфату підвищило врожайність зерна гречки на 2,5—3 ц/га.

З калійних добрив під гречку вносять попіл або сульфат калію, калімагнезію та інші добрива, що не містять хлору. Внесення хлоровмісних калійних добрив негативно впливає на врожайність гречки та спричинює плямистість листя.

Внесення фосфорно-калійних добрив під гречку посилює виділення квітками нектару, тобто сприяє перехресному запиленню її бджолами.

Дуже кислі ґрунти (рН = 5) потрібно вапнувати, найкраще восени під попередник гречки.

Ефективне позакореневе підживлення гречки розчином борних добрив, які поліпшують живлення зав'язей і сприяють підвищенню врожаю. На колишній Новозибківській дослідній станції (Росія) приріст урожаю зерна гречки після позакореневого підживлення 0,5%-м розчином борних добрив становив 4,3 ц/га.