Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 14. Антимонопольне законодавство

14.4. Адміністративна монополія створюється через:

–прийняття рішень органами влади і управління про об’єднання підприємств;

–вдалі дії фірми на ринку;

–особливості технології виробництва та обслуговування;

–примусовий поділ підприємств.

14.5.Термін повноважень державних уповноважених Антимонопольного комітету України складає:

–3 роки;

–7 років;

–8 років;

–10 років.

14.6.Антимонопольний комітет України – це:

–центральний орган виконавчої влади, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту економічної конкуренції у підприємницькій діяльності;

–державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту економічної конкуренції у підприємницькій діяльності;

–незалежний орган, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту економічної конкуренції у підприємницькій діяльності.

14.7.Антиконкурентними узгодженими діями не визнаються:

–узгоджені дії, які стосуються добровільних узгоджень малих і середніх підприємців щодо спільного придбання товарів;

–узгоджені дії, які стосуються встановлення цін та умов придбання товарів;

–узгоджені дії, які стосуються розподілу ринків;

–узгоджені дії, які стосуються суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших підприємців.

14.8.Дозвіл на здійснення узгоджених дій може надаватися:

–виключно Антимонопольним комітетом України;

–Антимонопольним комітетом України або Кабінетом Міністрів України;

–виключно Кабінетом Міністрів України;

–Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

211

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Тема 15. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції

15.1.Поняття та види недобросовісної конкуренції.

15.2.Неправомірне використання ділової репутації підприємців.

15.3.Створення підприємцем перешкод у конкуренції.

15.4.Незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

15.5.Майнова відповідальність за порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію.

15.1. Поняття та види недобросовісної конкуренції

Визначення поняття «недобросовісної конкуренції» наведено у ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», згідно з якою недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією, можуть бути поєднані у три основні групи дій:

1 – неправомірне використання ділової репутації підприємців;

2 – створення перешкод у конкуренції;

3 – незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

15.2. Неправомірне використання ділової репутації підприємців

Неправомірне використання ділової репутації включає в себе:

–неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

–неправомірне використання товару іншого виробника;

–копіювання зовнішнього вигляду виробу;

–порівняльна реклама.

Неправомірне використання чужих позначень, рекламних мате-

ріалів, упаковки – це використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів та послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назви літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначення

212

Тема 15. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції

надходження товарів, що зможе привести до змішування з діяльністю

іншого підприємця, який має пріоритет на їх використання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника є вве-

деннявгосподарськийобігпідсвоїмпозначеннямтоваруіншоговиробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповно-

важеної на те особи.

Копіювання зовнішнього вигляду виробу – це відтворення зовніш-

нього вигляду виробу іншого підприємця і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може при-

вести до змішування з діяльністю іншого підприємця.

Порівняльна реклама – це така реклама, яка містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого підприємця. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є об’єктивними,достовірними,кориснимидляінформуванняспоживачів.

15.3. Створення підприємцем перешкод у конкуренції

Дискредитацією підприємця є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця), які завдали або мог­ ли завдати шкоди діловій репутації підприємця.

До дискредитації можна віднести такі дії:

1. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом. Купівлею-продажем товарів, виконанням

робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівліпродажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

2.Схилення до бойкоту підприємця. Схиленням до бойкоту під-

приємця вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв’язків із цим підприємцем.

3.Схиленняпостачальникадодискримінаціїпокупця(замовника).

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньоабочерезпосередника,донаданняпостачальникомконкурентупокупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без

достатніх на те підстав.

4. Схилення підприємця до розірвання договору з конкурентом.

Схиленням підприємця до розірвання договору з конкурентом іншого підприємця є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб

213

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

спонукання підприємця – учасника договору до невиконання або вико-

нання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування підприємцю – учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

5. Підкуп працівника постачальника. Підкуп працівника поста-

чальника – це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

Допрацівникапостачальникаприрівнюєтьсяйіншаособа,яказгідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника пропоставкутовару,виконанняробіт,наданняпослуг,впливаєнаприй­ няття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

6. Підкуп працівника покупця (замовника). Підкуп працівника по-

купця (замовника) – це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, щовипливаютьзукладеногоабопов’язанізукладеннямміжпостачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

7. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких стосовно іншого підприємця шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

15.4. Незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці

Третім видом дій, що визнаються законодавством недобросовісною конкуренцією є незаконний збір, розголошення та використання

комерційної таємниці.

214

Тема 15. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції

Незаконнийзбіркомерційноїтаємниці–цедобуванняпротиправ-

ним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.

Розголошення комерційної таємниці – є ознайомлення іншої осо-

би без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповіднодочинногозаконодавстваУкраїнистановлятькомерційнутаємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.

Неправомірне використання комерційної таємниці – це впрова-

дження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

15.5. Майнова відповідальність за порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію

Недобросовісна конкуренція тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Вчинення господарюючими суб’єктами – юридичними особами та їх об’єднаннями таких дій, як недобросовісна конкуренція тягне за собою накладання на них штрафів у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо обчислення виручки неможливе або вона відсутня, то штраф накладається у розмірі до 5 000 (п’яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення таких дій, як недобросовісна конкуренція юридичними особами, їх об’єднаннями та об’єднаннями громадян, що не є господарюючимисуб’єктами,тягненакладанняштрафівурозмірідо2000(двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Якщо такі дії вчиняються громадянами, що не є підприємцями, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, то це тягне накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Порушник,наякогонакладеноштраф,сплачуєйогоутридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням. За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1% (одного відсотка) від суми штрафу.

215

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Якщо буде встановлений факт неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого підприємця як у виробника, так і у продавця, у разі коли можливість змішування з діяльністю іншого підприємця не може бути усунена іншим шляхом.

Питання для самостійного вивчення

1.Що включає в себе ділова репутація?

2.Комерційна таємниця та конфіденційна інформація.

3.Відшкодування збитків у зв’язку з недобросовісною конкурен-

цією.

4.Кримінальна відповідальність за дії, що є недобросовісною конкуренцією.

5.Що є фактичними даними, корисними для інформування спожи-

вачів?

Тести для поточного контролю

15.1. Не вважається недобросовісною конкуренцією порівняльна реклама:

–якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів;

–щоміститьпорівняннязтоварами,роботами,послугамичидіяльністю іншого господарюючого суб’єкта;

–яквинятокутихвипадах,колинаведенівідомостіпротовари,роботи, послуги підтверджені фактичними даними;

–порівняльна реклама заборонена в будь-якому випадку.

15.2.Дії, що не належать до неправомірного використання ділової репутації підприємця:

–дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);

–порівняльна реклама;

–неправомірне використання товару іншого виробника;

–копіювання зовнішнього вигляду виробу.

216

Тема 15. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції

15.3. У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення:

–стягують штраф та пеню у судовому порядку;

–самостійно звертають стягнення на майно правопорушника;

–стягують штраф та пеню у позасудовому порядку.

15.4.За кожен день прострочення сплати штрафу стягується

– пеня у розмірі 1% (одного відсотка) від суми штрафу;

– штраф у подвійному розмірі;

– пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

15.5.У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення:

–стягують штраф та пеню у судовому порядку;

–стягуютьштрафтапенючерезорганидержавноївиконавчоїслуж-

би;

– самостійно здійснюють примусове списання цих коштів.

217

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

16.1.Правоверегулюванняконтролюзапідприємницькоюдіяльністю.

16.2.Поняття, види і форми контролю в Україні. Особливості і види адміністративного контролю. Відмінність ревізії від перевірки.

16.3.Правові форми парламентського контролю.

16.4.Правові форми судового контролю.

16.5.Взаємодіяконтрольнихорганів.Підставипроведенняконтролю.

16.6.Контроль споживача і органів місцевого самоврядування. Самоконтроль і його форми.

16.7.Повноваження контролюючих органів.

16.8.Права підконтрольного під час здійснення контролю. Порядок оскарження незаконних дій органів контролю і їх посадових осіб.

16.1. Правове регулювання контролю за підприємницькою діяльністю

Державний контроль за підприємницькою діяльністю, що орієнтований на відносини у сфері підприємництва, є складовою частиною,різновидом державного контролю.

Цей контроль охоплює всі сторони підприємницької діяльності, представляючи собою постійне спостереження за упорядкованістю керованої системи, її станом. Зокрема він спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональну і ощадливу витрату матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат суб’єктами підприємництва.

Державнийконтрользапідприємницькоюдіяльністю–церізновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та полягає у перевірці дотримання суб’єктами підприємництва обов’язкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень.

Нерідко контроль за підприємницькою діяльністю як форму державного впливу на економіку складно відрізнити від державного регулювання господарської діяльності. Не випадково в деяких законах разом з розмежуванням державного регулювання і контролю (нагляду) допускається їхнє ототожнення. Разом з тим у Господарському кодексі України чітко проводиться різниця між засобами державного регулюваннягосподарськоїдіяльності(ст.12ГКУкраїни)тадержавнимконтролем і наглядом за господарською діяльністю (ст. 19 ГК України).

218

Тема 16. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності

При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю як основу можна використовувати ч. 3 ст. 19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо крите­ рієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.

В останні роки формується та удосконалюється нормативноправова основа здійснення державного контролю за підприємницькою діяльністю. Це стосується як матеріально-правових норм, що містять підстави здійснення такого контролю і визначають його форми і засоби, так і процесуально-правових норм, що регламентують процедуру здійснення такого контролю.

Основним нормативним актом щодо здійснення контролю за господарською діяльністю є Закон України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р.

ТакожякприкладможнанавестиЗаконУкраїни«Проліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., у якому визначенізагальніправилаздійсненняконтролюусферіліцензування,асаме контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, у тому числі його форма – проведення планових і позапланових перевірок, а також складання акта перевірки і видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або прийняття рішення про анулювання ліцензії. Важливо те, що ці загальні правила конкретизовані в низці підзаконних нормативно-правових актів.

Для раціоналізації та упорядкування державного контролю за підприємницькою діяльністю важливе значення має Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р., відповідно до якого введено Єдиний державний реєстр – автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і надання інформації про юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. В останні роки була прийнята значна кількість відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на упорядкування державного контролю в окремих сферах підприємницької діяльності.

Не можна не відзначити певні тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображеннявзаконодавстві.Цестосуєтьсяіправовихгарантійправізаконних інтересів суб’єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений переліквидівдіяльності,щопідлягаютьліцензуванню,спрощенаіскорочена

219

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації суб’єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію суб’єктів підприємництва.

Слід також вказати і на таку позитивну тенденцію, як передачу державою частини контрольних функцій професійним некомерційним об’єднанням підприємців у вигляді саморегульованих організацій.

16.2. Поняття, види і форми контролю в Україні. Особливості і види адміністративного контролю.

Відмінність ревізії від перевірки

Контроль – процес визначення, оцінки і інформації про відхилення дійсних значень від заданих або їх збіг і результати аналізу. Контролювати можна мету, хід виконання плану, прогнози, розвиток процесу.

Контрольна інформація використовується в процесі регулювання. Такимчином,говорятьпродоцільністьоб’єднанняплануванняіконтролю в єдину систему управління (Controlling): планування, контроль, звітність.

Контроль здійснюється особами, прямо або опосередковано залежнимивідпроцесу.Перевірка(ревізія) –контрольособами,незалеж- ними від процесу.

Контроль можна також класифікувати: за приналежністю до підприємства суб’єкта контролю (внутрішній, зовнішній); за підставою для обов’язку (добровільний, по статуту, договірний, згідно із законом); за об’єктом контролю (за об’єктом, за рішеннями, за результатами); за регулярністю (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

Процесконтролювзагальномувипадкуповиненпройтитакістадії:

1.Визначення концепції контролю (всеосяжна система контролю «Controlling» або приватні перевірки).

2.Визначення мети контролю (рішення про доцільність, правильність, регулярність, ефективність процесу управління).

3.Планування перевірки.

4.Об’єкти контролю (потенціали, методи, результати, показники

іт. д.); норми, що перевіряються (етичні, правові, виробничі); суб’єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю); методи контролю; обсяг і засоби контролю (повний, суцільний, вибірковий, ручні, автоматичні, комп’ютеризовані); терміни і тривалість перевірок; послідовність, методики і допуски перевірок.

5.Визначення значень дійсних і наказаних.

220