Система Універсуму у сучасній науковій картині світу

мікросистеми		СИСТЕМИ ЗНАНЬ про буття світу			Макросистеми неживої природи
					речовина	поле
				Геобіохімія Г Е О Л О Г І Я	“тіла” Макротіла: молекули тверді рідкі газоподібні плазма Мегатіла: астросфера галактика геосфера Система мегатіл: метагалактика Всесвіт	“енергія” Гравітація (квант-гравітони) Електромагнітне (квант-фотони) Ядерне (квант-мезони) Електрннопозитроне (квант-електрони квант-позитрони)
		МЕХАНІКА квантова || макро
Мікромеханіка Атомні частки Ядра античастки
		ФІЗИКА субатомна || суператомна
мікрофізика
Атомарні перетворення		ХІМІЯ органічна хімія
					Біосистеми (на Землі)
		біохімія	геохімія
					білки і нуклеїнові кислоти мікроорганізми: віруси, бактерії клітини організми (одноклітинні, багатоклітинні) системи органів і обміну рослини, тварини види і популяції біоценози біогеоценози БІОСФЕРА
		БІОЛОГІЯ ботаніка зоологія
	А н т р о п о л о г і я
		фізіологія
		Вища нервова діяльність		Соціоекологія (глобальна)
		ПСИХОЛОГІЯ
		Соціальна психологія
		СОЦІОЛОГІЯ			Система социуму:
					Люди (індивіди, атоми соціуму) Етнічні спільноти Суспільства (соціосфера) Техносфера “друга природа” (культурне середовище) ноосфера
		морфологія історія
		КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Гідросфера (гр. hydor — вода + sphaira — куля) — це сукупність вод планети, переривчаста водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою. Океани, моря, озера, річки, підземні води та лід вкривають майже 71% земної поверхні. Водні ресурси планети становлять 1,6 млрд. куб. км. Це 1/800 об'єму Землі. Гідросфера є досить рухливим елементом географічної оболонки. Вода в природі переходить з одно­го стану в інший і здійснює кругообіг та циркуляцію.

Біосфера (гр. bios — життя + sphaira — куля) — це сфера існування живої речовини, найскладніша природна підсистема географічної оболонки. Термін "біосфера" вперше застосував австрійський геолог Є. Зюсс (1875), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення про біосферу розробив В.І. Вернадський., У 1926 р. він видав книгу "Біосфера", в якій виклав вчення про біосферу як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км. Вона охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і літосферу — до глибини 3— 11 км на суші й 0.5—1,0 км під дном океану. Таким чином, у біосферу включають ту частину географічної оболонки, де існують живі істоти. Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі. За даними науки, життя на нашій планеті зародилось в океані 2,5— 3 млрд. років тому. З появою життя на Землі між органічним світом і неорганічною матерією встановився тісний взаємозв'язок, основу якого становило одержання організмами поживних речовин з неживої речовини. Живі організми мали активний вплив на всі оболонки планети, склад атмосфери, гідросфери і літосфери, що сприяло накопиченню органічного матеріалу і створенню родючого поверхневого шару. Таким чином, біосфера формувалась і перетворювалась під впливом живої речовини.

Біосфера неоднорідна. Вона складається з відносно невеликих цілісних і стійких елементів (болота, водойми, поля, луки, ліси). Ці елементи академік В.М. Сукачов назвав біогеоценозами. Він визначає біогеоценоз як сукупність на певній ділянці земної поверхні однорідних взаємодіючих, зв'язаних обміном речовин і енергії, природних компонентів — гірської породи_? ґрунту, рослинності тварин і мікроорганізмів. Біогеоценози є структурними одиницями біосфери, а біосфера системою біогеоценозів

Всі названі компоненти біосфери існують не ізольовано, а взаємопов'язані і утворюють єдину цілісну систему. Знання історії формування біосфери, законів, які управляють життям природних компонентів, взаємовплив живої речовини і неживої матерії, кругообіг речовини і енергії дають підстави розглядати природу як єдину систему. Звичайно, біосфера ніколи не перебувала в статич­ному стані: рослини, тварини, біогеоценози поступово еволюціонували. Зміни клімату і умов життя призводили до виникнення багатьох нових видів. Під впливом живої речовини змінювалася поверхня твердої оболонки Землі. З появою людини в історії біосфери розпочався якісно новий період.

Варто пам’ятати: не існує справжньої межі природи і суспільства, а отже і природознавства та суспільствознавства (гуманітарних знань у цілому). Є лише предметний акцент знань.