Моделі історичного розвитку.
Лінійна спрямованістьрозвитку: “заперечення” вибудовуються у безкінечний ланцюг. Тут цінується давність походження. Багатьом народам хочеться мати найдавніше походження, або принаймні знайти своє місце на найдовших лініях розвитку. Горді римляни від еллінської історії вивели свого засновника Енея. Версія біблійного походження народів. Бажання бути арійцями. Москва – третій Рим.
Циклічно-замкненамодель: замкнутий цикл розвитку, коловорот історії, все на колах своїх, все, що було, те й буде. Вічне повертання. Шлях до стагнації,” меморіальності” не лише індивідуального процесу. Концепції Полібія, Сима-Цяня, Джамбатісти Віко, Освальда. Шпенглера.
Лінійно-циклічнамодель історичного процесу. Відкритий характер циклічного сходження. Можливість прогресу. Єдність поступальності і циклічності: образ спіралі розвитку. Християнська версія поступальної одночасності. Концепція Арнольда Тойнбі.
Прогрес і регрес. Висхідна і низхідна лінії розвитку. Експонента.
У спрямованому русі суспільства своєрідно діють універсальні форми розвитку: еволюція (поступальність), революція (якісний стрибок), коеволюція (сумісний розвиток паралельних систем), інволюція (поступове згортання або втрата якостей окремих підсистем, спрощення їх будови чи функцій).
Додаток: характеристика категорій розвитку.
Логічний вираз найуніверсальніших зв’язків (законів) всього Універсуму.
Стійкі інваріантні форми взаємозв’язку світу – абсолютні модальності.
Відкритість змісту найзагальніших атрибутивних типів взаємозв’язку.
Системно зв’язані між собою і пояснюють одна одну.
Відмінні від загальнонаукових і навіть загально-філософських категорій. Інформація саморегуляція парадигма гомеостаз симетрія тощо; матерія рух час простір ідеальне й т. ін.
Світоглядно-значимі: форми споглядання, духовно-практичного осягнення світу.
Продуктивні методологічно й гносеологічно.
Парність забезпечує адекватність моделювання відношення. Одна категорія – лише один бік відношення. Дві – вузол відношення.
Засіб узагальнення і збереження у працюючому стані досвіду діяльності і пізнання. Категоріальні структури. Категорії надають загальний вираз універсальності самим формам буття й водночас мисленню цього буття.
Категорії логічно – це найзагальніші поняття; онтологічно – фундаментальні взаємозв’язки; гносеологічно – вузлові орієнтири у мережі пізнавальних форм, “східці видалення людини з природи”.
Аристотель вперше свідомо з живої мови виділив категорії (трактат “Категорії”, який дістався через Авероеса). Це не означає, що категорії “придумали” філософи: вони народжені довгим процесом спілкування людей, їх відношенням до світу. Філософи лише досліджують їх. Абстрактне мислення за самою природою категорійне. А під категорії діалектики підводяться будь які поняття для утворення суджень і умовиводів.
Для Канта категорії – апріорні форми синтезу: сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. У Гегеля це форми саморуху Абсолютної Ідеї, що розгортається тріадами. Для марксистів це щаблі сходження думки до суті речей, вузли мережі зв’язків буття й пізнання. для логічного позитивізму вони мають лише термінологічне значення (забезпечують формально-логічний, а не філософський аналіз). Екзистенціалізм онтологізував категорії психології: страх, клопіт (піклування), закинутість, відчуження, самітність. Неотомізм розглядав категорії як прообрази божі, присутні від створення світу у розумі людському.
Шептулін А.П. був колись і довго незаперечним авторитетом. (Категории диалектики. – М., 1971). У 1980-х цілу низку книжок з окремих пар категорій видала “Наукова думка” у Києві. Валерій Миколайович Сагатовський на курсах І.П.К. 1989 року вибудував систему категорій за схемою Аристотеля (Метафизика, т. 3, 983а, 25-30): суть буття речі – її визначення, матерія чи субстрат; звідки початок руху; ради чого рух. Виділив досить продуктивні три типи категорій: 1.визначеності(що це є?): одиничне – загальне, форма – зміст, сутність - явище; 2.обумовленості(чому це є?): причина – наслідок, необхідність-випадковість, можливість – дійсність; 3.вибору(навіщо воно?): свобода – необхідність, ціле – часткове.
Без категорій філософії неможливо уявити повнокровність наукових понять.