Категорії “необхідне” і “випадкове”, “можливе” і “дійсне”.
Категорії обумовленості дають вираз зв’язкам буття з боку питання “Чому це є?”. Вони можуть бути розкритими в системному зв’язку, бо як і всякі змістовні категорії філософії не можуть бути підведеними під щось більш загальне. Отже лише через взаємне відношення, кожна пара якого є особливою модальністю універсальних зв’язків світу. Кожна категоріальна пара є відношенням діаметральних суттєвих протилежностей: їх не можна ні ототожнювати, ні протиставляти як щось зовнішнє.
Діалектика можливого й дійсногорозкривається на лінії часу: минуле-сучасне-майбутнє. Наявний світ, дійсність утримує у собі потенції іншого, не реалізованого буття. Потенціальну дійсність ми називаємо можливим, а актуалізовану (здійснену) можливість називаємо дійсністю. Це у найабстрактнішій визначеності їх. Але існує ієрархія у реалізації потенцій буття в силу його багато-якісності, структурної складності, послідовних залежностей здійснення. Отже є конкретизація певних тенденцій і необхідних умов для реалізації можливостей. Кількісною мірою реалізації (можливості здійснення певної події чи явища) є вірогідність (ймовірність). Межі вірогідності визначаються мінімумом і максимумом умов і тенденцій перетворення потенціального буття в актуальне. Повна відсутність всяких умов і спонукань дає лінію, за якою йде сфера неможливого (неймовірного). Повний набір умов і спонукань до перетворення в наявне буття є достовірне. До одного полюсу, в межах можливого, збільшується абстрактна можливість, до іншого – реальна! Здійснена можливість, разом з усім спектром тенденцій, несе у собі можливість нового буття з небуття, того що має ще тільки бути – майбуття.
Справді, із нічого не може виникати ніщо. Все вже є, але є не в формі даності. Всяке нове буття чи нова якість буття – це “випливання” з небуття, але саме небуття є іншим буттям. Буття окремого може “випливати” лише з іншого буття. Тільки Єдине (світ як ціле, універсум, Абсолют) є завжди. Тому забезпечена єдність буття й небуття. Де були ми, коли нас ще не було? У можливостях буття Єдиного, у якому ніщо нікуди не дівається, але ж перетворюється. У перетвореннях живого виникає нове живе. Кому саме випаде народитися у цих необхідних перетвореннях, - ніхто не скаже. Але при певних умовах обов’язково хтось народиться.
Необхідність– це вища межа можливостей здійснення (безумовна, бо є всі умови, здійснення).Випадковість– форма вияву необхідності при абстрактних можливостях здійснення. Явлене при нестійких обставинах і все ж здійснене. Але звідки ті обставини, умови? З безкінечного перетину випадків. Світ є завжди. З нього нічого не випадає, але ж у ньому все є й не є, у ньому стихія випадків, що сама організується в лад сутнісного, необхідного, закономірного в безкінечній універсальній взаємодії. Необхідність випадає, випадок необхідний. Необхідне витікає з суттєвої обумовленості, це показник того, що обов’язково відбудеться, хоча б і через хаос випадків.. Це невідворотність ходу розвитку й існування певних явищ, яке залежить від попереднього розвитку й іманентної своєї природи. Чи є необхідним поява живого з неживого, включення його в процеси неживого? З якою необхідністю виник особливий спосіб буття людини? Випадкове – форма вияву необхідності при малій вірогідності здійснення. Воно витікає з несуттєвої обумовленості зв’язків необхідного. Сутність одного явища не завжди є суттєвою в іншому відношенні.
Статистично легше установити необхідність, ніж при ізольованому розгляді явища (наприклад: броунівський рух, зосереджена стрілянина, щомісячна чи річна кількість нещасних випадків тощо). Згадайте шкільний дослід: кинута у ящик з цвяхами одна дробина впаде в невизначеному місці, але багато дробу розташується завжди лише в певній конфігурації. Бухгалтерія – яскрава демонстрація як з випадкового статистично “народжується” необхідне.
Каузальність пов’язана з необхідністю в контексті універсальної взаємодії, але крім сутнісно-іманентних чинників існують зовнішні обставини, асоціативна видимість причини. Вони мають назву привід. Привід виконує роль каталізатора, мотиватора як суттєва видимість в універсальній взаємодії. Привід люди навчилися свідомо знаходити або й створювати.
Необхідність однопорядкова з законом. Законвихоплює “константи несвободи”. Це необхідність, яка втратила “свободу”, альтернативність тенденцій. Закон – однозначна залежність, стійке у явищі при тих же умовах і навіть при достатньо широкій амплітуді їх коливань. Константи – стійкі точки стабільності у залежностях речовини, енергії, інформації. Наприклад: тиск рідини на стінки судини, точки “замерзання” і “кипіння”, осмос, електропровідність, точки зламу опору матеріалів тощо. Закон діє скрізь, але показники дії можуть змінюватися при зміні умов.