OMI-3

Для формування часу приймання препарату встановлюють курсор у відповідну клітинку листа призначень і вводять з клавіатури символ +. Перед введенням даних, що належать до наступного препарату, треба за допомогою функціональної клавіші F1 додати нові відкриті поля в лист призначень, далі процедуру заповнення повторюють.

Убудь-який момент можна внести потрібні зміни в лист призначень, установивши курсор у відповідне поле. Рух вниз-вверх по полях призначень здійснюють клавішами PgUp і PgDn. Принцип внесення коректив аналогічний розглянутим вище принципам заповнення листа призначень.

УMedDoc зберігаються назви всіх препаратів, що їх використовують у відділенні даного клінічного профілю, а також довідкова інформація про препарати. Для внесення зазначених відомостей використовують опцію "редактирование БД" в меню методів роботи з листами призначень. Під час її вибору на екран буде виведено список усіх препаратів, що зберігаються в БД (рис. 25).

57

Для введення інформації про новий препарат треба клавішею End встановити підсвічування в останнє порожнє поле БД, далі вибрати його і з клавіатури ввести назву препарату. Описана процедура завершується клавішею Enter, після чого йде запит про те, чи буде вводитися довідкова інформація. Якщо такої потреби немає, то препарат буде просто занесено у БД і відбудеться сортування за алфавітом. В іншому випадку можна внести ще й довідкові дані про препарат у спеціальне вікно, що якраз для цього з'явиться на екрані. Зауважимо, що довідкову інформацію можна ввести чи відредагувати пізніше. Для цього слід вибрати опцію з назвою препарату з загального списку в БД і повторити описану вище процедуру.

Для роздрукування на принтері листа призначення використовують опцію "печать листа".

8. Температурний лист в MedDoc.

Роботу з температурним листом здійснюють за допомогою однойменної опції в підменю режиму "ведение". Вибираючи цю опцію, слід указати, який варіант роботи буде використано - заповнення чи перегляд температурного листа. У першому випадку на екран буде виведено вікно (рис. 26) з показниками, які потрібно ввести з клавіатури. У другому випадку на екрані чи папері, залежно від того, що вибрав користувач, буде побудовано відповідні графіки.

9. Лист лабораторно-інструментальних досліджень в MedDoc.

Однойменну опцію призначено для заповнення показників гемодинаміки та описування інструментальних досліджень різного роду. ЕКГ, ЕХОКГ і т.ін. Під час заповнення показників гемодинаміки на екран виводять вікно з відповідними полями (рис. 27), в які з клавіатури вносять потрібну інформацію. Дату встановлюють функціональною клавішею F2. Для переходу до показників з наступною датою треба клавішею F1 відкрити нові поля, далі процес заповнення повторюється. Рух вліво-вправо по полях з різними датами відбувається за допомогою клавіш PgDn і PgUp.

52

Описування результатів різних інструментальних досліджень проводять, як і заповнення описової частини IX та щоденників, але з використанням спеціального дерева відповідної медичної інформації.

53

10. Заповнення карти спостереження за інфарктними хворими в період реабілітації.

Ця карта - специфічний документ, що використовується у відділеннях кардіологічного профілю. Для роботи з нею застосовують опцію "карта реабилитации" в підменю режиму "ведение". Карту заповнюють так само, як і показники гемодинаміки (див. вище).

11. Видалення історії хвороби.

Відповідну опцію в підменю режиму "ведение" призначено для повного видалення з системи історії хвороби, завантаженої в даний момент часу. Цю опцію можна використати, наприклад, в період навчання користувачів роботи з MedDoc. Створені в цей період тренувальні IX потім підлягають видаленню з середовища.

12. Перегляд історії хвороби в MedDoc.

Як було розглянуто вище, окремі частини ІХ(описову, щоденники, дані спеціальних інструментальних досліджень та ін.) можна переглянути, використовуючи відповідні опції. Режим "просмотр" в основному меню системи призначено для перегляду всієї історії хвороби, починаючи з паспортної частини. Крім того, в цьому режимі можна вносити доповнення і зміни у титульний лист IX.

Порядок перегляду такий:

- спочатку переглядають титульний лист (точніше, його фраг­ мент, який розміститься в межах повного екрана; для переходу до наступного фрагмента використовують клавішу PgDn, а для повернення до попереднього - PgUp). В процесі перегляду титульного листа можна вносити з клавіатури будь-які зміни і доповнення, встановлюючи курсор у відповідні поля. Тільки одне поле закрито для користувача - поле з номером IX;

- далі переглядають описову частину IX. На відміну від титульного листа ніяка редакція тексту тут неможлива.

Після закінчення перегляду описової частини IX слід натиснути клавішу Esc, внаслідок чого внизу екрана з'явиться повідомлення

54

-"конец описания"'. Якщо користувач хоче перейти до перегляду щоденників, використовують клавішу PgDn, якщо треба повернутися до титульного листа - PgUp, нарешті, якщо потрібно вийти в основне меню системи - Esc.

Перегляд щоденників та інформації про інструментальні методи досліджень проводять аналогічно.

13. Генерація в MedDoc виписних і посмертних епікризів, карти вибулого зі стаціонару.

В MedDoc можливе автоматичне отримання виписних, посмертних епікризів, карти вибулого зі стаціонару. Для отримання цих документів досить вибрати відповідні опції в підменю режиму "обработка". Згенерований документ з'являється у спеціальному вікні на екрані, де користувач може провести його остаточну редакцію, як звичайного текстового файла, а потім видати на друк.

ЗАВДАННЯ 2. Ведення історії хвороби в MedDoc 2.O.

1.Запустити MedDoc 2.0 файлом meddoc.exe (в результаті на екрані дисплея - у верхній його частині - має з'явитися основне меню: пошук, перегляд, ведення, робота з деревом, оброблення, створення, архів, файли).

2.Вибрати потрібну IX (за вказівкою викладача) з усіх, що є на даний момент у середовищі.

Примітка. Тут і далі для виконання лабораторної роботи користуватися правилами, вивченими у завданні 1.

3.Переглянути вибрану історію хвороби.

4.Створити і заповнити титульний лист і описову частину нової історії хвороби кардіологічного відділення (IX, заповнена традиційним методом, додається).

5.Заповнити лист лабораторних досліджень (лист лабораторних досліджень, заповнений традиційним чином, додається).

6.Сформувати лист призначень (лист призначень, заповнений традиційним чином, додається)

55

ЗАВДАННЯ 3. Робота з електронними медичними карками.

Матеріали для виконання цього завдання видаються безпосередньо на робочому місці.

Контрольні питання

1.Громадське здоров'я та охорона здоров'я. Моделювання та моделі системи охорони здоров'я (СОЗ). Вимоги до інформації.

2.Медичні інформаційні системи базового рівня.

3.Інформаційно довідкові системи.

4.Консультативно-діагностичні системи.

5.АРМ лікаря.

6.Медичні інформаційні системи рівня лікувально-профілактичних установ.

7.Інформаційні системи консультативних центрів.

8.Скрінінгові системи.

9.Інформаційні системи лікувально-профілактичної установи.

10.Інформаційні системи поліклінічного обслуговування.

11.Медичні інформаційні системи територіального рівня.

12.Медичні інформаційні системи державного рівня.

13.Госпітальні інформаційні системи.

14.Електронні медичні карти.

56

МОДЕЛЮВАННЯ МЕДИКО-БОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Поняття системи

Сучасна наука при вивченні складних явищ та об'єктів вико­ ристовує поняття системи. Об'єкт дослідження не може харак­ теризуватися якоюсь однією ознакою. У його описі одночасно враховуються багато невід'ємних властивостей. Навіть якщо до­ сліджується не весь комплексний об'єкт, а лише його частина, су­ часний системний підхід вимагає залучення усього спектра влас­ тивостей. Довільний фрагмент комплексу доводиться розглядати не ізольовано, а в багаточисельних суперечливих взаємозв'язках і, що важливо, у різних можливих ситуаціях.

Такий підхід є дуже доречним при розгляді фундаментальних задач медицини. Як правило, кожна з таких медичних проблем характеризується множиною взаємопов'язаних факторів (ознак, показників, аналізів), яким властива мінливість залежно від обста­ вин, та й зрештою від часу.

Живий організм не є простим конгломератом органів. Його функціонування, як будь-якої системи, залежить від природи й особливостей зв'язків її складових частин. Із словом «система» мі зіштовхуємося постійно: сонячна система, нервова система, сер­ цево-судинна система, система травлення. До якої б області мі не звернулися - усюди системи! Здавалося б, найпростіший вихідрозглянути якщо не всі, то більшість з так називаних «реальних» систем, і знайти, що ж у них загальне. Які взагалі можуть бути за­ гальні властивості у зовсім різних систем?

Перше, на що звертається увага у всіх цих варіантах вживан­ ня терміна «система» є те, що ми маємо справу із деякою упоряд­ кованою множиною елементів і наявністю зв'язків між цими еле­ ментами, зовнішнім "середовищем" та системами більш високого порядку. Отже, можна сказати, що система - це інтегроване ціле,

57

що складається з множини елементів, взаємозалежних між собою і виконуючих певну функцією.

Система в цілому якісно відрізняється від суми складових її частин і має властивості, яких немає у її елементів. Причому важ­ ливо, що ці нові властивості визначаються саме взаємозв'язком між елементами.

1.2. Властивості систем

Цілісність: комплекс об'єктів, що розглядається як система, являє собою певне ціле, що має загальні властивості і поведінку, а функціонування елементів підпорядковане єдиній цілі.

Подільність: цілісний об'єкт являє собою систему, якщо її мож­ на розподілити на елементи (підсистеми).

Ізольованість: комплекс об'єктів, що утворюють систему, і зв'язки між ними можна відокремити від їх оточення і розглядати ізольовано.

Відносна ізольованість: ізольованість систем є відносною, оскільки комплекс об'єктів, що утворюють систему, взаємодіють із оточуючим середовищем через входи і виходи.

Розмаїття: кожен елемент системи має свою власну поведінку і стан, відмінний від поведінки і стану інших елементів і системи в цілому. Розмаїття пов'язане з функціональною специфічністю й автономністю елементів.

Системи поділяються по ступеню їх взаємодії із зовнішнім се­ редовищем на:

-ізольовані - не мають зв'язку із зовнішнім середовищем;

-закриті - зазнають впливу від зовнішнього середовища, але зворотного впливу (на зовнішнє середовище) не роблять;

-відкриті - взаємодіють із зовнішнім середовищем, обмінюю­ чись речовиною, енергією й інформацією.

Системи можуть бути динамічними і статичними. Будь-який медико-біологічний об'єкт - це динамічна система, у якій протіка­ ють неперервні процеси і, яка визначається певними показника­ ми. При дослідженні динамічних систем широко застосовується метод "чорного ящика", який використовується у тому випадку, коли внутрішня структура системи недоступна для досліджень.

58

Властивості систем описуються за допомогою так званих сис­ темних законів:

-закон відкритих систем;

-закон саморегуляції.

1.3.Структура систем

Найважливішою характеристикою системи є її структура. Структура - це сукупність елементів і зв'язків, що визначають внутрішню будову й організацію об'єкта як цілісної системи. При дослідженні системи структура виступає як спосіб опису її орга­ нізації. Структура динамічна по своїй природі, її еволюція у часі і просторі відбиває процес розвитку системи.

З поняттям структури тісно пов'язано поняття елемент. Еле­ мент системи - це найменша ланка у структурі системи, внутріш­ ня будова якої не приймається до уваги на обраному рівні аналізу. Елементи системи вибираються дослідником у залежності від ці­ лей аналізу і є абстрактними елементарними частинами, що скла­ дають описуваний об'єкт. У відповідності з властивістю ієрархічності, будь-який елемент сам є системою, але на обраному рівні аналізу ця система характеризується тільки своїми загальними властивостями.

Якщо число елементів у системі занадто велике щоб з ними можна було успішно працювати, потрібно застосувати спеціальний прийом для упорядкування цих елементів, тобто ввести структу­ ру. Що значить занадто велике? Коли задачу вирішує людина, не озброєна ніякими спеціальними приладами обробки інформації, занадто великим числом буде число елементів, що перевищує сім.

Число сім пов'язане з механізмом роботи клітин головного мозку, що, як припускають, мають вісім різних станів. У всякому разі, психологи ретельно і багаторазово досліджували це питання й встановили дійсну наявність магічного числа 7±2 (з урахуванням можливих відхилень у ту або іншу сторону в залежності від індиві­ дуальних особливостей людини або спеціального тренування). Те, що число сім має дійсно якесь граничне значення в мисленні лю­ дини, показує й аналіз фольклору багатьох різних народів. Згадає­ те численні російські прислів'я і приказки, у яких фігурує число сім:

59

«семи п'ядей у чолі», «семеро одного не чекають», «сім разів від­ міряй...», «у семи няньок...», «сім лих - одна відповідь». Проблеми організації найкраще відробили в арміях, де вони відшліфовувалися і випробувалися в критичних обставинах протягом багатьох сторіч. В усіх великих арміях світу число бійців у відділенні не пере­ вищує семи гранично кероване число людей. І будь-яке з'єднання, частина, підрозділ, у свою чергу, підрозділяється ніяк не більше ніж на сімох складених.

По структурному складу системи можна розподілити на дере­ воподібні і мережні.

Деревоподібні - це довільні структури, у яких відсутні контури

іпетлі. Вони підрозділяються у свою чергу на:

-послідовні - найпростіші структури, у яких зв'язок між еле­ ментами здійснюється тільки по одному шляху і тільки в одному напрямку. Послідовна структура являє собою вироджений випа­ док деревоподібної;

-радіальні - структури, у яких кожен елемент системи з'єдна­ ний окремою лінією зв'язку з деяким центральним елементом;

-ієрархічні - багаторівневі структури, у яких дотримується принцип підпорядкованості нижчих рівнів вищим;

-мережні - це структура таких систем, у яких елементами зв'язані між собою декількома шляхами. Для структур типу мереж характерна наявність контурів і ланцюгів зворотного зв'язку:

60