Діагностична схема пошуку мітохондріопатій

Підвищений рівень креатинкінази притаманний мітохондріопатіям, дефектам окислення жирних кислот, дефектам гліколізу.

Зміна рівня сечової кислоти несе в собі велике інформативне значення, її підвищення свідчить про порушення відкладення запасних речовин в глікогенах, дефекту порушення жирних кислот, мітохондріопатій. Знижений рівень сечової кислоти свідчить про порушення обміну пуринів, або про дефіцит кофакторів молібдену. Зниження рівня міді притаманне хворобі Менкеса, церулоплазміну – хворобі Вільсона, Менкеса.

Гіпотиреоз та гіпопаратиреоз у поєднанні з іншими ознаками притаманні мітохондріопатіям.

Особливе значення ми надаємо пошуку гострої метаболічної хвороби в неонатальному періоді в так званий "безсимптомний інтервал", коли у малюків уже з другого дня життя розвивалась м'язова гіпотонія, виникали проблеми з вигодовуванням, блювота, млявість, аномальне дихання, церебральні пароксизми. В таких випадках стандартні лабораторні дослідження найчастіше бувають нормальними, або свідчать про інфікування.

Нами використовуються класичні генетичні методи (соматогенетичне, генеалогічне, цитогенетичне, біохімічне дослідження) та сучасні технології (молекулярно-генетичне дослідження мтДНК, вивчення рівня амінокислот та ферментів).

Особливе місце серед досліджень займає визначення рівня лактату та пирувату як основних метаболітів вуглеводного обміну. До діагностичної схеми входять:

• синдромологичний аналіз;

• клініко-генеалогічний аналіз;

• анамнез життя та хвороби;

• огляд очного дна;

• ультразвукове дослідження (УЗД) внутрішніх органів;

• ЕЕГ, реоенцефалографія (РЕГ), ехоенцефалографія (ехо-ЕГ);

• КТ та ЯМРТ;

• ЕМГ та ЕНМГ;

• біохімічні методи – визначення рівня лактату, пирувату у біологічних рідинах, креатинфосфокінази, лужної фосфатази, аланіну в крові;

• біопсія м'язів, електронна мікроскопія – феномен «рваних червоних волокон» (патологія міофібрил).

Класифікація мітохондріопатій

Аналіз даних, які ми отримали при обстеженні пацієнтів, та співставлення світового досвіду дозволили з’ясувати, що мітохондріопатії – гетерогенна група спадкових захворювань, яка характеризується патологією в системі МТХ (порушення структури, функції МТХ та мутації в мтДНК), що призводить до органопатій тих органів, в яких вони максимально містяться.

Мітохондріопатії мають свій, особливий тип успадкування – материнський (цитоплазматичний, неменделєвський), це пов’язано з тим, що мітохондрії присутні в жіночих гаметах і відсутні в сперматозоїдах. Локалізовані мутації в локусах мтДНК, яка повністю секвенована. Встановлені локуси в ядерній ДНК, які кодують деякі субодиниці комплексів дихального ланцюга.

Біохімічне визначення мітохондріопатій – це порушення ферментів або ферментних комплексів, безпосередньо залучених у виробництво хімічної енергії за допомогою окислювального фосфорилювання (пируват-дегідрогеназний комплекс, дихальний ланцюг і АТФ-синтаза) [46, 54].

З точки зору клінічних ознак, патофізіології та генетики між окремими порушеннями існує значне перекривання, так наприклад, деякі білки розділяються різними ферментними комплексами і накопичені метаболіти можуть інгібірувати інші ферменти.

Порушення функцій МТХ відноситься до тяжких інвалідизуючих захворювань.

Мітохондріальні захворювання (МТХЗ) класифікуються за типом мутацій. Чим більше накопичується мутацій у мтДНК, тим важче перебіг захворювання.

Використовується класифікація мітохондріопатій, яка складена у 1992 році Wallace:

• Місенс-мутантні:

- нейроофтальмопатія Лебера;

- пігментний ретиніт.

• Мутації у генах т-РНК:

- синдром MERRF,

- синдром MELAS.

• Делеції або дуплікації ділянок мтДНК:

- зовнішня офтальмопатія;

- синдром Кернса-Сейра;

- синдром Пірсона;

- асиметричний птоз;

-двобічний птоз, який поєднаний з офтальмопарезом та слабкістю м’язів нижніх кінцівок;

- ділятаційна кардіоміопатія;

- NARP-синдром.

• Мутації, що знижують число копій мтДНК:

- летальна інфантильна дихальна недостатність;

- синдром молочнокислого ацидозу.

• Мутації в ядерній ДНК:

- фумарова ацидемія;

- глутарова ацидемія;

- дефіцит ацил-СоА-дегідрогенази жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом;

- дефіцит 3-гідроксіацил-СоА-дегідрогенази жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом;

- дефіцит ацил-СоА-дегідрогенази жирних кислот з середнім вуглецевим ланцюгом;

- дефіцит ацил-СоА-дегідрогенази жирних кислот з коротким вуглецевим ланцюгом;

- підгостра некротизуюча енцефаломієлопатія Лея;

- прогресуюча склерозуюча поліодистрофія Альперса;

- трихополідистрофія Менкеса.