5.7. Управління структурою капіталу. Фінансовий ліверидж.
Структура капіталу – склад фінансових ресурсів фірми. Структура капіталу зафіксована у правій частині балансу, де показано основні джерела залучених для фінансування коштів.
У фінансах вартість капіталу фірми (Вф) складається із заборгованості (З) та власного капіталу (ВК): Вф = З+ ВК.
Довгострокові борги формуються за рахунок позик у банку або за рахунок випуску облігацій, а власний капітал надходить від випуску акцій. Отже, на загальну вартість фірми впливає ступінь поєднання боргів з власним капіталом.
Використання боргів для фінансування інвестицій дістало назву фінансового ліверіджу. У фінансовому менеджменті використовується показник З/К, де З – заборгованість, К – власний капітал. Форма повинна підтримувати певний баланс між заборгованістю і власним капіталом. Чим вище відношення З/К тим вищий фінансовий ліверідж.
До певної межі фінансування за рахунок боргів, зокрема випуск облігацій, вигідне фірмі. Це пояснюється тим, що виплати процентів по облігаціях здійснюється до виплати податків, і це приводить до збільшення чистого доходу фірми.
Проте переваги фінансового ліверіджу зникають у фірм, які мають у структурі капіталу занадто високу частку боргів. Коли фірма бере в борг, вона зобов’язується сплатити проценти і в майбутньому погасити суму боргу, незалежно від рівня доходів по своїх операціях. А це означає, що зростання фіксованих кредитних зобов’язань приводить до збільшення небезпеки неплатоспроможності, збільшення ризику, що викликає збільшення процентних платежів.
Надмірне ж фінансування розвитку фірми за рахунок випуску акцій :
1. повністю позбавляє фірму переваг, які дає фінансовий ліверідж, середня вартість капіталу фірми стає високою;
2. надмірний випуск звичайних акцій може привести до втрати контролю під час голосування акціонерів. Тому незбалансованість у структурі капіталу негативно впливає на позицію фірми на ринку.
Тому фінансові менеджери повинні вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні дивіденди по акціях.
Ціна акцій Вартість капіталу
Кs
Kf
Вартість фірми
Kd
З/К або фінансовий З/К або фін.
ліверідж ліверідж
0 0
Х Х
Рис. 5.4. Залежність ціни акцій та вартості капіталу від рівня фінансового лівериджу
На рис.5.4 показана взаємозалежність між фінансовим ліверіджем та цінами акцій фірми, вартістю власного капіталу, вартістю капіталу за рахунок боргів, середньою вартістю боргів, де
Ks – вартість власного капіталу
Kd – вартість капіталу за рахунок боргів
Kf – середньозважена вартість капіталу фірми
Рівень
фінансового лівереджу визначається
так: 
,
де ДНА – доход на акцію,
ДВПП – доход до вирахування процентів за позику та податків.
Наприклад. Фірма інвестує кошти від щойно випущених нових облігацій, при цьому ДВПП зростає на 50%, а ДНА подвоюється. За цих умов рівень фінансового ліверіджу буде:
Це означає, що при даній фінансовій структурі фірми будь-яка зміна величини ДВПП у процентному відношенні призводить до відповідної зміни ДНА.
Рівень фінансового ліверіджу фірми у певний момент часу визначається так:
Загалом чим вища заборгованість, тим вищий рівень фінансового ліверіджу. Проте фінансовий ліверідж працює і в зворотньому напрямку. Наприклад, при рівні фінансового ліверіджу 2,0 зменшення ДВПП на 1% зменшує дохід на акцію на 2%. Отже, чим вищий фінансовий ліверідж, тим фірма стає ризикованішою.
Теоретично існує оптимальна структура капіталу, при якій досягається максимальна вартість фірми.
ДНА та ціна акції
Максимальна
ПНА (5,2)
Максимальна
ціна акції (41,7%)
Фінансовий ліверідж
40% 50% (З/К)
Рис. 5.2. Залежність величини прибутку на акцію та максимальної ціни на акцію від рівня фінансового лівериджу
Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення власних та позикових коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.
Формуючи оптимальну структуру капіталу, необхідно враховувати такі фактори:
1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Підприємства з високим рівнем фондомісткості мають нижчий кредитний рейтинг. Водночас, чим коротший період операційного циклу, тим більшою мірою можна використовувати позиковий капітал.
2. Стадія життєвого циклу підприємства. На ранніх стадіях життєвого циклу підприємства можуть в більшому обсязі залучати позиковий капітал (хоч вартість його може бути вищою від серед-ньоринкової, оскільки рівень фінансових ризиків вищий), на стадіях зрілості - власний капітал.
3. Кон'юнктура товарного ринку. За умов несприятливої кон'юнктури товарного ринку підприємствам доцільно зменшувати обсяг використання позикового капіталу, а за сприятливої - збільшувати.
4. Кон 'юнктура фінансового ринку. У разі зростання вартості позикового капіталу деференціал фінансового левериджу може набувати від'ємного значення. При зниженні цієї вартості знижується ефективність використання довготермінового позикового капіталу, отриманого раніше.
5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За високого рівня рентабельності зростає кредитний рейтинг підприємства. Однак у цьому разі підприємство має можливість задовольнити потребу в додатковому капіталі за рахунок капіталізації більшої частини чистого прибутку.
6. Коефіцієнт операційного левериджу. Якщо обсяг реалізації продукції зростає, а підприємство має низький коефіцієнт операційного левериджу (галузева особливість), то воно може збільшувати використання позикового капіталу.
7. Ставлення кредиторів до підприємства. Фінансово-господарське становище підприємства визначає, чи кредитори конкурують за право надати підприємству кредит, чи підприємство його випрошує.
8. Рівень оподаткування прибутку. Чим нижчі ставки податку на прибуток, більше податкових пільг, тим меншою є різниця між використанням власного та позикового капіталу (ефект "податкового щита" у разі використання позикового капіталу зменшується).
9. Фінансовий менталітет власників та менеджерів підприємства. Якщо власники та менеджери не схильні до високого рівня ризику, то вони вибирають консервативний підхід до фінансування діяльності підприємства, тобто переважно за рахунок власного капіталу. За агресивного підходу позиковий капітал використовують в максимально можливому обсязі.
10.Рівень концентрації власного капіталу. Для збереження фінансового контролю в управлінні підприємством (контрольного пакета акцій чи контрольного обсягу пайового внеску) доцільно формувати додатковий капітал за рахунок позикового капіталу.
Процес оптимізації структури капіталу передбачає виконання етапів, відображених на рис. 5.5.
Рис. 5.5. Етапи оптимізації структури капіталу
Структуру капіталу, як правило, вибирають у межах, визначених максимально рентабельною та мінімально ризиковою структурою капіталу, враховуючи фактори, що впливають на структуру капіталу.
Востаннє редаговано: Неділя, 2 червня 2019, 00:59. Версія: 15. Опубліковано: Середа, 24 жовтня 2012, 15:00.