Основні етапи формування політики залучення підприємством банківського кредиту:

1. Визначення цілей використання залученого банківського кредиту.

2. Оцінка власної кредитоспроможності. Для того, щоб підприємство могло визначити базу переговорів з банками про умови кредитування, воно повинно попередньо об'єктивно оцінити ріваень своєї кредитоспроможності.

У сучасній банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальників при диференціації умов їх кредито ¬ вання виходить із двох основних критеріїв: 1) рівня фінансового стану підприємства; 2) характеру погашення підприємством раніше отриманих ним кредитів.

3. Вибір необхідних видів залученого банківського кредиту. Цей вибір визначається в основному такими умовами:

• цілями використання кредиту;

• періодом запланованого використання позикових коштів;

• визначеністю термінів початку і закінчення використання залучених коштів;

• можливостями забезпечення залученого кредиту.

4. Вивчення та оцінка умов здійснення банківського кредитування в розрізі видів кредитів. До основних кредитних умов відносяться:

а) граничний розмір кредиту. Комерційні банки встановлюють його у відповідності з кредитним рейтингом клієнта і діючою системою обов'язкових економічних нормативів, що затверджуються центральним банком, а також системою власних кредитів.

б) граничний термін кредиту;

в) валюта кредиту;

г) рівень кредитної ставки є визначальною умовою при оцінці кредитної привабливості комерційних банків. У його основі лежить вартість міжбанківського кредиту, сформована на базі облікової ставки центрального банку країни і середньої маржі комерційних банків, прогнозованого темпу інфляції, виду кредиту і його терміну, рівня премії за ризик з урахуванням фінансового стану позичальника і наданого ним забезпечення позики;

д) форма кредитної ставки відображає рівень її динаміки протягом кредитного періоду. Так, банківський кредит може надаватися на умовах фіксованої або плаваючої кредитної ставки. Фіксована кредитна ставка використовується зазвичай при короткостроковому кредитуванні підприємств; вона дозволяє більш точно визначати вартість банківського кредиту, прогнозувати потік платежів по його обслуговуванню.

е) вид кредитної ставки відіграє істотну роль у визначенні ¬ нии вартості банківського кредиту. По застосовуваних видів виділяють процентну (для нарощення суми боргу) та облікову кредитні ставки.

є) умови погашення (амортизації) основного боргу також справляють істотний вплив як на вартість, так і на розмір реально використовуваних кредитних коштів. Існують три основних варіанти амортизації основного боргу: 1) певними частинами в процесі кредитного періоду; 2) відразу після закінчення кредитного періоду, 3) після закінчення терміну кредитування з наданням пільгового періоду для погашення боргу.

ж) форми забезпечення кредиту.

 

5. "Вирівнювання" кредитних умов у процесі укладення кредитного договору. Термін "вирівнювання" характеризує процес приведення умов конкретного кредитного договору у відповідність з середніми умовами купівлі-продажу кредитних інструментів на фінансовому ринку.

6. Забезпечення умов ефективного використання банківського кредиту. Критеріями такої ефективності виступають наступні умови:

• рівень кредитної ставки за короткостроковим банківським кредитом повинен бути нижчим рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;

• рівень кредитної ставки за довгостроковим банківським кредитом повинен бути нижчим коефіцієнта рентабельності активів.

7. Організація контролю за поточним обслуговуванням банківського кредиту. Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній сплаті процентів за ним відповідно до умов укладених кредитних договорів.

8. Забезпечення своєчасної і повної амортизації суми основного боргу за банківськими кредитами. Способи амортизації суми основного боргу залежать від передбачених кредитним договором умов його погашення.