Переваги власного капіталу

1.      Простота залучення.

2.      Вища здатність генерування прибутку (не сплачуються відсотки).

3.      Забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності в довготерміновому періоді, зниження ризику банкрутства.

 

Недоліки власного капіталу

1.      Обмеженість обсягу залучення.

2.      Вища вартість порівняно з позиковим капіталом.

3.      Не використовується можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів.

 

Політика формування власних фінансових ресурсів підприємства спрямована на забезпечення самофінансування підприємства і містить такі етапи:

1.         Аналіз утворення і використання власних фінансових ресурсів у попередньому періоді.

2.    Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3.    Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4.    Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

5.    Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх дже­рел утворення власних фінансових ресурсів.

Перший етап. Метою аналізу формування власних фінан­сових ресурсів у базовому періоді є визначення фінансового по­тенціалу для майбутнього розвитку підприємства.

Другий етап. Визначається загальна потреба у власних фінансових ресурсах на майбутній період. її встановлюють за формулою:                                 

Пвфр=ПК х Увк/100- ВКпп+ Пр,

 

де Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах у майбутньому періоді;

Пк- загальна потреба в капіталі на кінець прогнозного періоду;

Увк- питома вага власного капіталу в загальній його сумі на кінець прогнозного періоду, частки од.;    

ВКпп - сума власного капіталу на початок періоду;

Пр - сума чистого прибутку, що спрямовується на споживан­ня в прогнозному періоді.

Розрахункова величина включає необхідну суму власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок внутрішнніх і зовнішніх  джерел.

Третій етап. Оцінку залучення власного капіталу з різних джерел здійснюють у розрізі окремих його елементів (акціонер­ного капіталу, нерозподіленого прибутку тощо). Результати такої оцінки є основою для прийняття управлінських рішень щодо ви­бору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу.

Четвертий етап. Забезпечення максимального обсягу за­лучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами є: чис­тий прибуток і амортизаційні відрахування. Тому на окремих ета­пах життєвого циклу виникає потреба в максимізації як аморти­заційних відрахувань, так і чистого прибутку.

Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел (ВФР зов) покликаний покрити дефіцит частини, що зали­шилася, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх дже­рел. До зовнішніх фінансових джерел належать: залучення до­даткового пайового капіталу, додаткова емісія акцій тощо.

П'ятий етап. Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів ба­зується на таких критеріях:

-    мінімізація сукупної вартості залучення власних фінансо­вих ресурсів;

-    збереження управління підприємством початковими зас­новниками.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів можна оцінити за допомогою коефіцієнта стійкого економічного зростання (Кзр.):

Кзр = (ЧП -  ) х 100%/ ВК ,

де  ЧП- чистий прибуток;

Д  - сума дивідендів, виплачувана акціонерам;     

ВК -середня за період вартість власного капіталу;      

(ЧП -  ) - реінвестований чистий прибуток.