24.2. Виробництво продукції вівчарства та продуктивність тварин1)

Показники	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. в % до:
						1990 р.	2005 р.
Виробництво м’яса овець і кіз у всіх категоріях господарств у забійній масі, тис. т.	45,8	39,5	17,2	16,0	16,3	35,6	101,8
Вироблено вовни в усіх категоріях господарств, тис. т.	29,8	13,9	3,4	3,2	3,2	11,0	102,7
Вихід приплоду на 100 вівцематок, гол.	92	66	67	80	80	87,0	100

¹⁾Джерело: Статистичні щорічники України 1990, 1995,2000,2005,2006рр. Моніторинги економічного і соціального розвитку підприємств і організацій АПК.- Київ – 2000р., 2005., 2006р.

Виробництво м’яса овець на 1990 – 2006 рр. зменшилося у 2,9 рази, вовни – у 9,1 рази.

Продаж вовни за усіма каналами реалізації в середньому обчисленні за 2004 – 2006 рр. становив біля 1000 т., що дорівнює 30 % від її валового виробництва в країні.

Головною причиною низького рівня товарності вовни є низькі реалізаційні ціни. Переробним підприємством реалізовано в 2006 р. 195 т. вовни або 19,5 % від усієї реалізації, приватним посередникам відповідно понад 400 т або 40 %. Вовна тонкорунних і напівтонкорунних овець закуповується у виробників за ціною 4 – 6 грн. за 1 кг, грубу і напівгрубу – 1- 2 грн. за 1 кг при її собівартості 15- 35 грн. Проте, галузь має значні потенційні можливості щодо рентабельного функціонування.

Причина кризи галузі – диспаритет цін на продукцію вівчарства, відсутність ділових партнерських стосунків з підприємствами легкої промисловості, які, не маючи обігових коштів, не закуповують вітчизняну вовну.

Досить несприятлива ситуація спостерігається і при реалізації племінних тварин. В середньому за 2003–2004 рр. щорічно виставлялось на продаж, біля 11 тис. племінних овець, з яких продано біля 60 %. В перспективі до 2010 р. Для відновлення галузі планується продавати в товарні господарства 11- 12 тис. голів племінного молодняку.¹Причиною є відсутність коштів у підприємств для закупівлі племінного молодняку. Стримуючими факторами подальшого розвитку племінної справи є також те, що товарні господарства не завжди чітко визначаються з перспективами свого розвитку і не купують племінних тварин.

Проте, загальновідомими шляхами збільшення обсягу виробництва і якості продукції є раціональне кормозабезпечення овець, проведення ветеринарно-зоотехнічних заходів та в необхідному обсязі заходів захисту тварин, профілактика захворювань, поліпшення якості кормів тощо. Нині, коли всі підприємства працюють на принципах самоокупності та самофінансування, дуже важливо пристосуватися до ринкових відносин. Галузь вівчарства цілком може задовольняти мінімальну потребу країни на вовну – 9 тис. т. і баранину – 30 тис. т.

Відродження галузі вівчарства на сучасному етапі в Україні є складним, але воно є можливим при умові реалізації „Програми розвитку та державної підтримки вівчарства на 2003-2010 роки”, якою передбачено щорічне виділення племінним вівчарським господарствам коштів, визначених у Державному бюджеті України на фінансування програми селекції у тваринництві в сумі до 100 грн. з розрахунку на одну племінну вівцематку і ярку старше року. Заходи, розроблені цією програмою, значно прискорять процес відродження галузі вівчарства.