23. Лаврентіївський літописний звід.

Лаврентіївська літопис - одна з найдавніших російських літописів, що збереглися, створена в XIV столітті. Відома в єдиному пергаменному списку напис в 1377, написано монахом Лаврентієм ( в честь нього названа ) ( автор в самому тексты зазначений але не відомо на 100% що то він) ( він тільки окремі частини писав )на замовлення великого князя Суздальсько-Нижегородського Дмитра Костянтиновича. Текст Доведено до 1305 року

Існує декілька списків літопису: 

1.Радзивілівський,

2.Московсько-Академічний

3. втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).

Літопис уміщує, зокрема, оповіді про півден-норус. та суздальські події (1117—1205) з дальшим описом ростовських подій (1206—1305). Л. л. — цінна пам'ятка історії давньоруського сусп. і держ. ладу і права. У ньому висвітлено історію сх. слов'ян, процес виникнення у них державності і д-ви — Київської Русі, становлення княжої влади, утвердження християнства на Русі. Наведено відомості про політ, тенденції у кількох княжих центрах Русі.

Головною особливість цього літопу є те що тільки тут зберіглося «повчяння« Володимера Мономаха ( запам'ятати )

До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався у Різдвяному монастирі міста Володимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передавши літопис до Публічної бібліотеки у Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня. Перше повне видання Л. л. здійснене у «Полном собрании русских летописей» (СПб., 1846, т. 1)

24. Джерелознавча характеристика „Руської Правди” та інших законодавчих актів давньої Русі.

Руська правда» (Правда руська) — збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого. Руська Правда містить норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства. Оригіналу Руської правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з ХІІІ—XVIII ст. Досі відкрито їх більше 100. Історія постання Руської правди та її списків, що їх поділяють на три редакції (коротку, розширину і скорочену), ще досі не є повністю досліджена.

Коротка Руська правда (43 статті) поділяється на 4 частини:

1.Правда Ярослава або Найдавніша Правда — проголосив князь Ярослав Мудрий вона охоплює статті від 1 до 18, також, можливо, статті 42 та 43

2. Правда Ярославичів — звана також Уставом Ярославичів (статті 19 — 41);

3. Покон вірного — встановлює оплати вирникам (ст. 42)

4.Урок мостникам (ст. 43).

В консп. Лекції напис тільки 1 і 2 ( можна сказати тільки про 1 і 2 )

Правда Ярослава, на думку одних дослідників, постала біля 1016, інших — у 1030-их pp. Постанови цієї найстарішої Руської правди сягають 8—9 ст., а то й раніших часів, з яких вона перебрала інститут кровної помсти, що її згодом замінено (хоч не повністю) грошовою карою. Правда Ярославичів складена на з'їзді Ярославових синів: князів Ізяслава, Всеволода і Святослава у Вишгороді 1072 (М. Тихоміров, С. Юшков, Л. Черепнін) або у 1032–1054 (Б. Греков, А. Зимін). Норми Правди Ярославичів з особливою увагою охороняють інтереси князя, його домінальне господарство, урядовців і майно. Різні грошові кари за вбивство, залежно від суспільного становища вбитого, вказують на розшарування суспільства. Найбільше норм коротка Руська правда присвячує охороні життя, здоров'я і майна; вона складається з норм карного й карно-процесуального права. Руську правду (коротку редакцію) відкрив В. М. Татищев

Розширина правда

Широка «Руська правда» (121 стаття) була найбільш поширена. Віднайдені близько 100 списків поділяються на три групи: Синодально-Тіроїцьку, Пушкінську і Карамзінську.  складено під час князювання Володимира Мономаха (після 1113) (можливо) Зміст широкої «Руської правди» в частині карного права характеризується заміною норм кровної помсти — грошовими викупами та державними карами — вирами. 

Поділ на 2 част

1.Суд ярослава володимировича ( 1-52)

2.Статау володимера всеволодовича (53 – 121)

Скорочена Рус правда

Скорочена «Руська правда» виникла не раніше 12 ст. Це переробка одного із списків Розширеної правди. Її виникнення пов'язують із спробами кодифікації.

Руська правда допомагає дослідникам відтворювати діяльність адміністративного княжого апарату, виявляти нюанси суспільного розшарування, досліджувати вияви фінансових операцій, стежити за технікою управи ріллі, господарським знаряддям та врожаєм. Руська Правда становить важливе джерело для пізнання найдавніших норм українського звичаєвого права, а згодом княжого законодавства і судових вироків, вона мала безпосередній вплив на всі пам'ятки литовсько-руської доби, а зокрема на Судебник Казіміра Яґеллончика 1468 і Литовський Статут (1529, 1566, 1588).

Крім Рус. пр. також використовувалося звичаєве право + церковні статтути

Чимало судів проводилось церква ( злочини проти маралі ) + памятка законодавста є Мірило праведне ( Рус + Віз закони )