- •1.Поняття „джерелознавство” та „історичне джерело”.
- •2. Історичне джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
- •3. Класифікація історичних джерел
- •4. Історичні типи і види джерел
- •11. Евристика, встановлення тексту та походження джерела
- •12. Методика роботи із законодавчими актами як історичним джерелом
- •18. Літописи давньої Русі
- •19. Повість минулих літ.
- •20. Іпатіївський літописний звід.
- •21. Київський літопис.
- •22. Галицько-Волинський літопис.
- •23. Лаврентіївський літописний звід.
- •24. Джерелознавча характеристика „Руської Правди” та інших законодавчих актів давньої Русі.
- •25. Джерела з історії України дослов’янських часів.
- •26. Джерела іноземного походження про давню Русь.
- •27. Джерела іноземного походження про історію України литовсько-польського періоду.
- •28. Літописи литовсько-польського періоду.
- •29. Українські літописи литовсько-польського періоду.
- •30. Західно-руські (литовські) літописи.
- •31. Акти Великого князівства Литовського і Польського королівства.
- •32. Книги Литовської метрики.
- •33. Книги Руської метрики та Книги Коронної метрики і Архіву коронного скарбу.
- •34. Литовські статути.
- •35. „Опис України” г.Л. Де Боплана.
- •36. Козацькі літописи та хроніки хvіі – хvііі ст.
- •37. Літопис Самовидця.
- •39. Літопис Григорія Граб’янки.
- •40. Законодавчі акти хvіі – хvііі ст. Як джерело з історії України.
- •«Літопис Григорія Грабянки»[ред. | ред. Код]
- •«Літопис Самійла Величка»[ред. | ред. Код]
- •45. Монастирські та козацькі літописи.
- •46. Акти державного управління Гетьманщини XVII – хvііі ст.
- •47. Міжнародні угоди другої половини XVII ст.
- •Зміст статей[ред. | ред. Код]
- •57. Матеріали діловодства установ і організацій XIX - початку XX ст., що діяли на території Наддніпрянської України.
- •58. Законодавчі акти та документація органів державної влади XIX - початку XX ст., що діяли на території Наддніпрянської України.
- •59. Статистичні матеріали щодо Наддніпрянської України хіх – початку хх ст.
45. Монастирські та козацькі літописи.
Або
Монастирські літописи XVII ст. Серед місцевих літописів України цікавими пам'ятками XVII ст. є група коротких монастирських літописів. Серед них певне місце займає Межигірський літопис, названий так тому, що він був складений і зберігався довгий час у Межигірському монастирі, недалеко від Києва. У рукописі він містить описання місцевих подій Київщини і Волині з 1393 по 1620 р. В іншому варіанті списку він охоплює і дальші події — від 1608 до 1700 р. Складачем літопису, як прийнято вважати, був настоятель Спасо-Межигірського монастирського собору Ілля Кощаківський. В літописі звертається увага, головним чином, на козацькі рухи та на різні менш важливі події, що відбувалися в Києві, Переяславі та їх околицях. Для пізнання історії козацьких рухів і Визвольної війни Межигірський літопис, як додаток до інших літописних пам'яток, становить значний інтерес.Це пам'ятка української історичної літератури.
Останньою з відомих літописних пам'яток України XVII ст. монастирського походження, що заслуговує на увагу, є літопис Леонтія Боболинського. Рукопис літопису спочатку зберігався в Новгороді- Сіверському, в Спасо-Преображенському монастирі, а в 1717 р. був відданий монастирською адміністрацією до книгосховища Чернігівського кафедрального собору. Пізніше рукопис літопису Боболинського належав бібліотеці Чернігівської духовної семінарії.
Про автора літопису ми маємо дуже скупі відомості. Він був ченцем Київського Видубецького монастиря, де й почав складати свій компілятивний твір, який закінчив у 1699 р., після переходу з Києва в Іллінський монастир у Чернігові. Помер Боболинський в Новгороді-Сіверському не раніше 1700 р. Мова літопису в своїй основі церковнослов'янська з великими елементами народного українського галицько-подільського діалекту, що говорить про походження літописця з Правобережжя. Про те, що автор є уродженцем західної частини України, особливо свідчать мова його вступу до твору - «Слово ко любимому читателю всякому», повість «Про Івону, господаря Волоського», «Повість про Підкову, господаря Волоського», «Повість про перший і другий бусурменські наступи на Чигирин» та ін.
Рукопис Боболинського має 636 аркушів і являє собою досить велику книгу. На жаль, з неї надрукована лише невелика, правда, найцікавіша і найважливіша з точки зору літературознавчої й історіографічної частина, в якій розповідається про події другої чверті XVII ст., сучасником яких був автор.
З передмови «Слово ко любимому читателю всякому» ми можемо судити про методологічні засади твору, а власне - про ідеологію автора і його погляди на історію як предмет. Зразком для літописця служили церковно-повчальні, моралізуючі твори ранньосередньовічної літератури, — повчання отців церкви і біблійно-євангельські повісті. На зразок літописців ХІ-ХІІ століть, Боболинський розглядає явища природи і людського суспільства як невідворотний наслідок створіння божественного провидіння і волі Божої. Провіденціалізм Боболинського виступає сильніше, ніж в будь-якому іншому українському літописі XVI-XVII століть.
Найціннішими повістями літопису є оповідання про визвольну боротьбу українського і сусідніх народів Валахії і Молдавії проти турецького панування. В оповіданнях «Про Івону, господаря Волоського» та «Повісті про Підкову, господаря Волоського» розповідається про спільну героїчну боротьбу молдавського народу і українського козацтва проти турецької навали біля Дунаю. Це - першорядне джерело, в якому відображена участь козацтва в молдавських подіях, спільна героїчна боротьба молдавського і українського народів з турецькою агресією.
«Повість про перший і другий бусурменські наступи на Чигирин», про славну перемогу над турками і татарами, про прихід військ «православних», як автор називає козацьке і російське війська, про прихід багатьох «царських сил і військ Запорозьких» є чудовими оповіданнями, в яких відображена боротьба з Туреччиною на Правобережжі, сучасником якої був автор. У цих оповіданнях Боболинський докладно описав героїчну боротьбу козацтва під час наступу Туреччини на Правобережжя, зокрема розгром турків у першому і другому чигиринських походах 1677-1678 рр.
Тема боротьби з найлютішим ворогом - Турецькою імперією в українській історіографії останньої третини XVII ст. стає наигострішою і найактуальнішою. Зокрема літопис Боболинського являє собою зразок патріотичного твору, пройнятого великою турботою про долю вітчизни і ненавистю до турецьких загарбників.
Українські літописи XVII ст. монастирського походження були останнім живим відгомоном давнього київського чернечого літописання ХІ-ХІІ століть.