Тестові запитання

1. У хворого Р., який лікується з приводу септичного стану, раптово виникли значна слабкість, адинамія, блювота, пронос. Сопор. Пульс ниткоподібний, 110 нахв., АТ 60/40 мм рт.ст. На ЕКГ: тахікардія, зниження вольтажу всіх зубців. Лабораторні дані: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкаліємія, гіпоглікемія.

Вкажіть причину розвитку такого стану:

AГіпоталамічна криза

B Гостра недостатність надниркових залоз

C Гіпоглікемічна кома

D Пангіпопітуїтаризм

E Гострий інфаркт міокарда

2. Хвора Д., 42 років, після фізичного перевантаження знепритомніла. АТ знизився до 40/20 мм рт.ст. В анамнезі тривале (5 років) вживання глюкокортикоїдів, у зв’язку з тим, що хворіє на бронхіальну астму. В останні 4 дні глюкокортикоїди не приймає. Об-но: загальмована, шкіра звичайного кольору, нормальна вологість, тони серця глухі, пульс 100 за хв., слабкого наповнення, ритмічний. Рівень глюкози в крові – 3,0 мМоль/л,натрію – 117 мМоль/л, калію – 6,0 мМоль/л.

Встановіть попередній діагноз.

AКардіогенний шок

BАдреналова криза

C Гостра надниркова недостатність

D Гіповолемічний шок

E Гіпоглікемічна кома

3. У хворої К., 29 р., із задовільно компенсованим цукровим діабетом типу 1 з’явились часті гіпоглікемії, нудота, розлади кишечника, гіперпігментація шкіри (бронзовий колір), АТ – 70/50 мм рт.ст.,Hb  100 г/л.

Чим може бути зумовлене зниження тиску?

A Хронічна недостатність надниркових залоз

BДіабетична ентеропатія

C Діабетична гастропатія

D Передозування антидіабетичних препаратів

E Розвиток нецукрового діабету

4. Хворий У., 18 років, доставлений до лікарні машиною швидкої допомоги непритомним.

Із додаткових досліджень: підвищення рівня калію у сироватці крові до 8 мМоль/л, рівень кортизолу – 18 мкг у 100 мл плазми. На ЕКГ – високі загострені зубці Т. При КТ – ознаки звапнування наднирків. Який діагноз найбільш вірогідний?

A Недостатність кори наднирків

BГіперосмолярна кома

C Гіперлактацидемічна кома

D Тиреотоксичний криз

E Гіпоглікемічна кома

5. Хвора 43 р. доставлена в тяжкому стані. Зі слів чоловіка, хворіє на хворобу Аддісона. Постійно приймала 5 мг преднізолону. Протягом тижня препарат не приймала, оскільки з’явився біль в ділянці шлунка, погіршився апетит, вчора не їла через нудоту та блюванням. Хвора в сопорозному стані. Шкіра та слизові гіперпігментовані. Тургор шкіри та м’язів знижений. Тони серця приглушені, прискорені, АТ – 60/40 мм рт.ст., ЧСС – 96/хв. Натрій крові – 130 мМоль/л, калій – 5,5 мМоль/л. Дефіцит якого гормону відіграє провідну роль у розвитку ускладнення?

A Альдостерону

BКортикотропіну (АКТГ)

C Адреналіну

D Норадреналіну

EКортизолу

6. Хворий З., 52 років, доставлена ургентно у клініку зі скаргами на різку слабкість, запаморочення, схуднення, відсутність апетиту, нудоту, блювання, різкий біль в епігастральній області, пронос, посилена пігментація шкіри.

Найбільш вірогідний діагноз?

A Пелагра

BАддісонічна криза

C Менінгоенцефаліт

D Гострий гастроентерит

E Склеродермія

7. Пацієнтка 47 років перебуває на обстеженні у зв’язку з частими епізодами підвищення АТ до 280/140 мм рт.ст. протягом останніх кількох місяців. Сімейний анамнез по артеріальній гіпертензії негативний. Вранці скаржиться на інтенсивний головний біль, серцебиття, занепокоєність. АТ 300/160 мм рт.ст., ЧСС – 128 за 1 хв. Раніше при подібних станах реєструвалися гіперглікемія, лейкоцитоз, після тамування кризу відмічалася виражена поліурія.

Оберіть клас препаратів для усунення даного гіпертензивного кризу:

A α-адреноблокатори

B β-адреноблокатори

C Антагоністи кальцію

D Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

E Діуретики

8. У 38-річної жінки після сварки виникло запаморочення, слабкість. В анамнезі анорексія, втрата ваги, нудота, діарея. Гіпотензія 50/30 мм рт.ст. у вертикальному положенні. Пульс 110 за хв., малий, ритмічний. Глюкоза крові – 3,3 мМоль/л. Гіпонатріємія. Гіперкаліємія. Гіперпігментація шкіри. Екскреція17-ОКС з сечею знижена.

Попередній діагноз:

A Прихована внутрішня кровотеча

BВагітність, гіпотонічний стан

C Вегетативно-судинна дистонія, гіпотонічний тип

D Колапс при наднирковій недостатності

E Цукровий діабет, гіпоглікемічний стан

9. Визначте ендокринне захворювання, що завжди супроводжується зменшенням маси тіла:

AІнсулома

BГіперпаратиреоз

C Гіпотиреоз

D Хвороба Аддісона

EЦукровий діабет тип 2

10. Хвора 40 р. з первинною наднирковою недостатністю, постійно вживає преднізолон до 7,5 мг на добу. У зв’язку з загостренням туберкульозу легенів зменшила дозу преднізолону до 5 мг на добу. Через 2 дні стан погіршився, з’явилась різка слабкість, нудота, блювота, знизився АТ до 80/40 мм рт.ст.

Препаратом вибору для лікування хворої на даний час є:

A Преднізолон

BФтивазид

C Дексаметазон

D Гідрокортизон

E Рифампіцин

1. Режим запобігання стресам, заборона фізичних навантажень, роботи у нічний час), лікувальне харчування (спрямоване на відновлення маси тіла хворого, має включати достатню кількість білків, вітамінів, макро- та мікроелементів): у раціон харчування хворих включають блюда зі свіжих овочів, фруктів, соки, препарати аскорбінової кислоти 0,25-0.3 г 2-3 рази на добу; важливим є досолювання їжі

2. Замісна глюко- та мінералокортикоїдна терапія: кортизон - таблетки по 0.025 г і ампули по 10 мл 2,5% розчину (1 мл розчину містить 25 мг кортизону): доза препарату залежить від ступеня тяжкості захворювання і гормональних показників упродовж лікування (у середньому від 1 до 3 таблеток); преднізолон - таблетки по 5 мг і ампули (1 мл - ЗО мг препарату), доза також залежить від ступеня тяжкості захворювання і динаміки гормональних показників упродовж лікування; гідрокортизон (застосовують у вигляді суспензії, вміщує у 1 мл 25 мг препарату, вводять в/м і в/в при виразній декомпенсації захворювання або інтенсивній терапії гіпокортицизму: фторгідрокортизон - синтетичний мінералокортикоїд, таблетки по 0.1 мг; призначають внутрішньо по 1/2-2 таблетки на добу, щоденно або через 1 -3 дні; ДОКСА (масляний розчин 0.5%. 1 мл у ампулі або таблетки по 5 мг (призначають сублінгвально). Під час проведення замісної терапії препаратами глюко- та мінералокортикоідів треба враховувати таке: дози препаратів потрібно підбирати Індивідуально та оптимально, тобто контролювати динаміку змін гормональних показників упродовж лікування, нормалізувати стан хворих (зменшення пігментації шкіри, відновлення маси тіла, нормалізація гемодинамічних показників, зникнення нудоти і проносів);

3. після досягнення стану компенсації захворювання треба постійно знижувати дози препаратів і переходити на підтримуючу терапію, при якій використовують дози глюко- та мінералокортикоїдних препаратів, що зберігають стан компенсації;

4. глюкокортикоїдні препарати призначають з урахуванням добових ритмів секреції глюкокортикоїдних гормонів - 2/3 дози о 7-9 год ранку. 1/3 - у другій половині дня;

5. при стресах, інфекціях, операціях, травмах доза глюко- та мінералокортикоїдних препаратів збільшується у 2-3 рази порівняно з підтримуючою;

6. необхідне регулярне спостереження за хворими упродовж лікування для запобігання розвитку симптомів передозування глюкокортикоїдних препаратів, якщо такі виявляються. Доза замісної терапії зменшується, можливе поєднання у комплексній терапії препаратів глюко- та мінералокортикоїдів

У комплексній терапії використовують також анаболічні засоби (ретаболіл - ампули по 1 мл 5% масляного розчину, вводять в/м по 1 мл 1 раз на 7-10-14 днів (слід враховувати при цьому кількість білка, який хворий споживає з їжею)

Клініка	недавно виявлена артеріальна гіпертензія, цукровий діабет або порушення толерантності до глюкози, швидко прогресуюче ожиріння або прогресуючий гірсутизм.
Об’єктивне обстеження	жирові подушки у надключичних впадинах, незначна атрофія м'язів, розширення судин на щоках, стриї
Лабораторні показники	Дослідження кортизолу, АКТГ, ДЕА, реніну, альдостерону крові, 11-ОКС,17-КСу добовій сечі. Проведення функціональних проб
Інструментальні дослідження	РГ кісток та денситометрія — остеопенія або остеопороз (при субклінічній гіперкортизолемії). УЗД наднирників — контроль розмірів пухлини у пацієнтів, котрі не були відібрані для хірургічного лікування. КТ і МРТ наднирників — оцінка розмірів, форми і розташування пухлини та ймовірності злоякісного новоутвору.  Аспіраційна тонкоголкова біопсія під контролем КТ: покази — тільки при підозрі пухлинного метастазування у наднирник з невідомого первинного вогнища — біопсія проводиться з метою визначення типу пухлини. Протипокази: підозра на рак надниркової залози або феохромоцитому.

Тема 7

Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи. Ожиріння. Захворювання статевих залоз.

Навчальні цілі:

Ознайомитися з поліморфізмом патології, об’єднаної поняттям «гіпоталамічний синдром» та «гіпопітуїтаризм».

Ознайомитися з поняттями порушень росту та статевого диференціювання.

Ознайомитися з поширенням ожиріння в Україні.

Студент повинен знати:

Етіологію, патогенез, клініку і методи діагностики хвороби Іценка-Кушінга, ожиріння, гіперпролактинемії, гіпопітуїтаризму, акромегалії, нецукрового діабету; засвоїти тактику і методи лікування вищезазначених захворювань; етіологію, патогенез, клініку і методи діагностики окремих порушень росту та статевого розвитку дітей (гіпопітуїтаризму з переважною соматотропною недостатністю, первинного і вторинного гіпогонадизму та передчасного статевого дозрівання); клінічні симптоми порушень росту та статевого розвитку дітей; вплив ембріотоксичних факторів на виникнення вад статевого диференціювання; фізіологічний вплив статевих гормонів, причини порушень їх секреції та дії; діагностичне значення каріотипування; етіологію, патогенез, клініку і методи діагностики ожиріння, показання до хірургічного лікування; тактику і методи лікування ожиріння; міжнародну класифікацію ожиріння.

Студент повинен вміти:

Провести диференціальну діагностику захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи; оволодіти методикою визначення «кісткового віку»; за даними краніограми визначити внутрішньочерепну гіпертензію, патологію турецького сідла; визначити тип будови тіла (гіноїдний, андроїдний, інтерсексуальний); визначити тип ожиріння; складати схему обстеження хворого; діагностувати порушення росту та статевого розвитку; установити діагноз та провести диференціальну діагностику гіпопітуїтаризму з переважною соматотропною недостатністю, первинного і вторинного гіпогонадизму, виявляти захворювання та стани, зумовлені порушенням статевого диференціювання, чи відхилення, зумовлені дією статевих гормонів; призначити необхідні інструментальні та лабораторні обстеження з метою діагностики; провести диференціальну діагностику між порушеннями, зумовленим патологічним перебігом клімаксу та синдромоподібними захворюваннями; забезпечити адекватне лікування пацієнтів із клімактеричним синдромом.

Діагностувати ожиріння за класами, визначати індекс маси тіла, здійснювати лікувальні і профілактичні заходи; призначити схему розвантажувальної дієти, медикаментозної терапії.