Организация производства / ОП_конспект_18

7)застосування досконаліших систем вентиляції і промислового водопостачання;

8)встановлення контрольно-вимірювальних приладів і організація обліку;

9)стимулювання персоналу до економного використання енергії;

10)скорочення витрат на ремонт устаткування;

11)вибір найбільш економічних постачальників.

12)придбання енергозберігаючого обладнання.

Тема 9. Організація діяльності транспортного, складського і тарного господарств на промисловому підприємстві

1.Завдання, значення і склад транспортного господарства.

2.Класифікація транспортних засобів.

3.Організація транспортного обслуговування.

4.Організація складського обслуговування виробництва.

5.Організація тарного господарства.

6.Удосконалення транспортного, складського і тарного господарства.

1. Завдання, значення і склад транспортного господарства

Транспортне господарство - це комплекс технічних засобів промислового підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів і інших вантажів на території підприємства і на його під'їзних шляхах.

Діяльність підприємства вимагає повсякденного переміщення великого об'єму вантажів. Тому безперебійна робота транспортного господарства грає важливу роль у високопродуктивному функціонуванні основного виробництва.

Транспортне господарство здійснює такі функції:

-перевезення вантажів;

-вантаження і вивантаження;

-експедиція.

До основних завдань транспортного господарства відносяться:

-пересування предметів праці, палива, готовій продукції відповідно до вимог виробничого процесу;

-ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робочих;

-механізацію і автоматизацію транспортних і навантажувально-розвантажувальних

робіт;

-зниження собівартості транспортних операцій;

-забезпечення строгої узгодженості транспортних операцій з вимогами технологічного процесу виробництва;

-постійна підтримка транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів у придатному стані.

Рівень функціонування транспортного господарства істотно впливає на показники діяльності підприємства: 30-40% загальної чисельності допоміжних робочих зайнято на навантажувально-розвантажувальних і транспортних операціях, витрати на яких складають 5-8% собівартості продукції, що випускається.

Промислове підприємство використовує різні транспортні засоби. Їх склад залежить від масштабів, типу виробництва, продукції, що випускається, технології і розташування цехів, ступеня переробки сировини. У зв'язку з цим у складі транспортного господарства крупного промислового підприємства можуть бути такі цехи (ділянки): залізничний, річковий, автотранспортний, авіаційний, навантажувально-розвантажувальний та інші.

81

Керівництво транспортним господарством на підприємствах здійснює транспортний відділ, підлеглий директорові або головному інженерові.

Транспортний відділ має в своєму складі підрозділи, які здійснюють планування перевезень, навантажувально-розвантажувальних робіт, керівництво і експлуатацію транспортних засобів; організацію і планування ремонту транспортних засобів і шляхів сполучення; облік транспортних, навантажувально-розвантажувальних робіт і аналіз результатів виробничо-господарської діяльності транспортного господарства.

У підпорядкуванні транспортного відділу знаходяться цехи спеціалізовані по видах транспортних засобів.

2. Класифікація транспортних засобів

Транспорт на промисловому підприємстві підрозділяється:

-за видом і призначенням: залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний і др.;

-за характером дії: періодичної і безперервної дії;

-за видами виконуваних робіт: міжцеховий, що виконує операції з перевезення вантажів на території підприємства між цехами і складськими приміщеннями; внутрішньоцеховий, що забезпечує переміщення предметів праці між робочими місцями,

апаратами за ходом технологічного процесу; для зовнішніх перевезень, тобто для перевезення вантажів від зовнішніх постачальників і вивозу готової продукції споживачам на залізничні станції, порти і ін. Крім того, до внутрішніх відносяться транспортні засоби для переміщення вантажів в горизонтальному і вертикальному напрямах;

-стаціонарні транспортні засоби: конвеєри, трубопроводи, транспортери;

-пересувні транспортні засоби: підйомні візки, електрокари, автонавантажувачі, автомобілі та ін.

Усе частіше на підприємствах застосовують транспортні засоби без водія і з дистанційним управлінням.

3. Організація транспортного обслуговування

Організація транспортного обслуговування підприємства – це система заходів, що забезпечує ефективну і раціональну організацію транспорту, вантажопотоків і праці транспортних робочих і направлена на виявлення та використання резервів в роботі транспортного господарства підприємства, а також на поліпшення його якісних показників.

Організація перевезень на підприємстві повинна передбачати стійкість розмірів і напрямів окремих вантажопотоків, а також організацію робіт за стабільними графіками і маршрутами.

Перевезення вантажів можуть бути разові, здійснювані по окремих (що не повторюються) вимогах-замовленнях; маршрутні, здійснювані по певних напрямках і розкладах. Проектована система маршрутів повинна повністю задовольняти вимогам основного виробництва, забезпечувати нормальне і рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик (швидкість, потужність, вантажопідйомність) при мінімальних витратах.

Розрізняють дві основні системи маршрутів перевезень вантажів: маятникову і кільцеву.

Маятникова передбачає зв'язок між двома пунктами. При цьому можливі такі варіанти повернення транспорту:

-порожні – маятникові односторонній (а) і вільний (в);

82

-з вантажем (б) – двосторонній.

Кільцева система припускає послідовну доставку вантажу від одного пункту до іншого з подальшим поверненням транспорту в початковий пункт

а) зростаючий вантажопотік (або складальний маршрут)

3 4

2

5

1

б) розвізний або падаючий вантажопотік

3 4

2

5

1

Система маршрутів вибирається залежно від структури вантажопотоків і територіального розташування обслуговуваних об'єктів підприємства. На підприємствах масового і крупносерійного виробництв, що мають технологічно зв'язані заготовчі, механічні, термічні, складальні та обробні цехи, доцільно застосовувати кільцеві маршрути, а на підприємствах з одиничним дрібносерійним виробництвами при невеликій кількості цехів – маятникові.

Складання плану роботи транспортного господарства починається з визначення загального об'єму перевезень і вантажообігу.

Для цього:

а) визначається планова номенклатура і кількість вантажів, що прибувають і відправляються по групах; б) розраховуються внутрішньозаводські вантажопотоки між складськими, цеховими та

іншими пунктами вантаження і вивантаження.

Виходячи з об'єму і структури планованого вантажообігу визначаються зовнішній і внутрішній вантажообіг, потреба в транспортних засобах по видах транспорту, об'єм навантажувально-розвантажувальних робіт з розбиттям на механізовані та ручні роботи, розраховується чисельність робочих, фонд заробітної плати та ін.

При плануванні зовнішнього вантажообігу в основу розрахунків кладуться плани матеріально-технічного постачання і збуту, а також звітні дані за останні роки про вивіз з підприємства відходів виробництва.

83

Внутрішній вантажообіг визначають за об'ємом міжцехових перевезень. У основу розрахунку кладуться плани виробництва підприємства і цехів і плани завезення в цехи сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та інших засобів виробництва, а також плани вивозу готової продукції і відходів (табл.9.1).

Робота внутрішньозаводського транспорту характеризується системою показників. Кількісні показники: вантажообіг – кількість вантажів, що прибувають,

відправляються і переміщується на території підприємства, за певний відрізок часу. Об'єм навантажувально-розвантажувальних робіт характеризується числом завантажених,

вивантажених і перевантажених фізичних тонн і кількістю нормо-годин для виконання запланованого об'єму робіт.

Якісні показники:

а) швидкість руху машин, визначається технічною і експлуатаційною швидкістю транспортних машин. Під технічною швидкістю розуміється відношення довжини шляху до часу, витраченого безпосередньо на рух, а під експлуатаційною – відношення довжини шляху до всього часу на рейс з урахуванням простоїв машин на початкових, проміжних і кінцевих точках лінії; б) використання вантажопідйомності машин. На вантажопідйомність впливає характер вантажу, вживана тара:

Час на один рейс (t) розраховується виходячи з відстані до місця призначення і назад, швидкості машини з вантажем і без вантажу і часу на вантаження і вивантаження.

де: Q – кількість вантажу, що перевозиться у вагонах за добу, тонн; tрейсу – час обороту складу за один повний рейс, годин.

г) використання робочого часу.

Техніко-економічне планування роботи внутрішньозаводського транспорту полягає в розробці відповідного розділу плану розвитку підприємства «транстехплана», в якому встановлюються такі показники:

-об'єм перевезень;

-потреба в матеріалах;

-об'єм трудових витрат;

-витрати на транспортування вантажів (собівартість перевезення 1 т вантажу на відстань 1 км. – собівартість 1 т/км; собівартість машино-години роботи транспортного засобу; річні витрати на 1 т вантажообігу);

-об'єм вантажів на 1000 грн. товарної продукції;

-об'єм вантажів на 1 транспортного працівника;

-питома механізація транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт;

-питома вага транспортних робочих у загальній кількості допоміжних робочих;

-співвідношення транспортних і основних робочих;

-питома вага вартості транспортних засобів і засобів механізації навантажувальнорозвантажувальних робіт у загальній вартості основних виробничих фондів і так далі.

Оперативне планування діяльності транспортного господарства полягає в розробці планів перевезень на коротші періоди (квартал, місяць, добу і зміну).

Вумовах роботи за твердим графіком основним плановим документом є розклад руху транспортних засобів. При плануванні роботи транспорту по заявках оперативна робота здійснюється на основі змінно-добових планів.

4. Організація складського обслуговування виробництва

Складське господарство – це оперативний підрозділ, що складається з комплексу високомеханізованих складів, спеціалізованих по видах матеріальних ресурсів з урахуванням вимог з оптимізації умов їх зберігання і складської переробки, покликане забезпечити безперебійну роботу всіх цехів і учасників.

85

Безперебійна, ритмічна, чітка робота складів, всього складського господарства – одна з вирішальних умов нормальної роботи всього підприємства, своєчасного виконання ним планів виробництва за об'ємом і номенклатурою продукції, що випускається.

Основне призначення складського господарства:

забезпечення безперебійного постачання ними споживачів; - надання різноманітних послуг споживачам (розкроювання, нарізка, розфасовка,

сортування матеріалів не тільки з метою створення більшої зручності для споживача, але

транспортного устаткування і пристроїв для формування і зберігання вантажів (піддонів, стелажів і так далі);

-виявлення і мобілізація зайвих і надпланових запасів матеріальних цінностей, сприяння їх правильному використанню згідно з нормами і з урахуванням використання відходів і повторного використання тари;

-забезпечення централізованої доставки товарів та інших матеріалів споживачам;

-своєчасна інформація про рух запасів сировини, матеріалів, виробів.

Уфункції складського господарства входять:

-приймання матеріальних цінностей;

-попередня підготовка матеріалів до виробничого споживання (сортування, сушка і тому подібне);

-забезпечення збереження матеріальних цінностей;

-постачання виробництва всіма необхідними матеріалами і комплектація ділянок і робочих місць;

-відвантаження готової продукції.

Склади є одним з найважливіших елементів системи складського господарства – це будівлі, споруди і пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, що поступили на них, підготовки їх до споживання і відпустки їх споживачеві.

За призначенням і характером діяльності склади промислових підприємств підрозділяються на матеріальні (сировини, допоміжних матеріалів, устаткування), внутрішньовиробничі (напівфабрикатів) і готової продукції. Слід мати на увазі, що функціональна відмінність між цими складами досить умовна. Визначеність у функціонуванні тут пов'язана з галузевою приналежністю складу. Так, склад металу на машинобудівному підприємства є складом сировини, а на шахті або на підприємстві хімічної промисловості – складом допоміжних матеріалів. Або, наприклад, склад цементу: для підприємств цементної промисловості – це склад готової продукції; для заводу залізобетонних виробів – це склад напівфабрикатів; для металургійного комбінату

– склад допоміжного матеріалу.

Матеріальні склади на промисловому підприємстві підрозділяються на постачальницькі, виробничі та збутові.

По видах матеріалів, що переробляються, склади підрозділяються на спеціалізовані (металів, палива) та універсальні (різних видів матеріалів).

За типом складської будівлі, його конструкції виділяють: відкриті склади (майданчики), напівзакриті склади (навіси), закриті склади (одноповерхові, багатоповерхові, опалювальні, неопалювальні), а також складські пристрої спеціальної конструкції (бункеры зберігання сипких матеріалів; резервуари для зберігання рідин).

86

Склади, що мають підведену залізничну вітку для подачі та прибирання вагонів, називаються прирейковими.

Об'єм складських операцій визначається:

-загальним об'ємом та інтервалом постачань і відправок матеріалів;

-розміром партій постачань і відправок матеріалів;

-видом і типом матеріалів, умовами їх зберігання;

-переліком допоміжних операцій;

-умовою механізації і автоматизації складських операцій;

-видом транспорту і так далі

5. Організація тарного господарства

Тарне господарство є самостійним підрозділом допоміжного господарства. Тара – це виріб, в який поміщаються матеріали, напівфабрикати або готова продукція з метою їх якісного і кількісного збереження при транспортуванні з місця виробництва до місця зберігання або споживання.

Призначення тари: споживча, транспортна, виробнича.

Споживча тара – функціонально-самостійний пристрій, що безпосередньо містить у собі раціональний за об'ємом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості та якості на необхідний час, що економічно характеризується єдиною із запасом вартістю.

Транспортна тара - функціонально-самостійний пристрій, що містить в собі певну безліч споживчих запасів, що забезпечує їх фізичне збереження в процесі транспортування, перевантаження і зберігання на складі, економічно характеризується рівномірним у процесі експлуатації переходом його вартості на вартість запасу. Транспортна тара, призначена для зберігання і переміщення товарів від постачальників до споживачів. За принципом використання підрозділяється на універсальну (ящики, бочки, мішки і так далі) і спеціальну (мішки для цементу, муки, ящики для вершкового масла і так далі).

Виробнича тара призначена для зберігання, переміщення і складування продукції на підприємстві - виробнику (у цехах, переміщення напівфабрикатів і готової продукції між цехами, на відпускних складах). Як виробнича тара приймаються дерев'яні та металеві (суцільні, ґратчасті, сітчасті), а також пластмасові та виготовлені з картону ящики, різноманітні піддони, мішки.

За ступенем (кратності) використання тара підрозділяється на разову, використовувану повторно (зокрема поворотну) і багатооборотну. Разова тара призначена для одноразового використання при постачаннях продукції. Зазвичай після першого вживання вона приходить у непридатність. У інших випадках її збір, зберігання і повернення економічно менш вигідні, ніж виготовлення.

Основні вимоги, що пред'являються до тари:

-мінімальне співвідношення маси тари до маси поміщеної в неї продукції;

-міцність і надійність конструкції, що забезпечують збереження якості і кількості поміщеного в неї продукту;

-дешевизна виготовлення;

-зручність упаковки і розпаковування;

-портативність і зручність перевезення порожньою і завантаженою тарою.

При встановленні переваги виду або типу тари враховують таке:

1)абсолютну масу (різницю між масою брутто і нетто);

2)відносну масу (відношення власної маси тари до маси продукту, який підлягає затарюванню. Цей показник характеризує технічний рівень виробництва тари);

87

3)коефіцієнт власної маси (відношення маси тари до утворюваного нею об'єму, який завантажується);

4)об'ємну масу тари (відношення маси тари до її власного об'єму).

При впровадженні нового виду і типів тари необхідно прагнути до зниження абсолютного значення перерахованих показників тари, чим досягаються вивільнення транспортних засобів, зменшення вартості самого продукту і його перевезення.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимоги споживача до її розфасовки, упаковки і тари, а також від кооперації з підприємствами – постачальниками тари і пакувальних матеріалів. Зазвичай частину тари і засобів упаковки підприємства виробляють самостійно, для чого створюються спеціальні підрозділи (цехи, ділянки). Основну частину тари підприємства отримують від

підприємства. Оборот тари включає операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, ремонтом, повторним використанням, здачею і поверненням тари. Особливість обороту тари полягає в тому, що тара разом з товаром, потрапляючи до споживача, не поступає в сферу споживання як товар (окрім споживчої тари), а зазвичай після витягання товару повертається назад споживачеві тари для її подальшого використання._

Використання тари включає обов'язкову операцію – маркування (указується вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, вантажоодержувач, вантажовідправник, спеціальні вимоги зі збереження вантажу і тому подібне). Маркування тари, що підлягає перевірці, буває: товарне (найменування підприємства, товару, його сорту); прейскурантне (порядковий шифр або номер тари за прейскурантом); відправник (найменування відправника, станції призначення і відправлення); залізничне вантажне (кількість місць і їх маса); спеціальне - що умовно-ілюструє (воно наказує способи поводження з вантажем і, отже, з тарою). Наприклад, написано «Не кидати», «Вгору, не кантувати», «обережно» або нанесені маніпуляційні знаки: чарка (келих) – обережно, крихке; парасолька – боїться вогкості і так далі.

Багатократне використання тари є головним чинником зниження витрат на її виготовлення і здійснюється в двох формах:

88

1)тара, в якій постачальник відпускає товар, не продається покупцеві, а залишається власністю постачальника і тому після витягання товару підлягає поверненню (інвентарна тара);

2)тара, в якій постачальник відвантажує матеріал або виріб, продається разом з товаром, але підлягає здачі підприємствам, що збирають тару (поворотна тара – бочки, ящики).

6. Удосконалення транспортного, складського і тарного господарства

Основні напрями вдосконалення транспортного господарства:

-впровадження у виробництво сучасного підйомно-транспортного устаткування і різке збільшення рівня механізації, автоматизації транспортних і навантажувальнорозвантажувальних робіт;

-упровадження єдиних транспортних систем з автоматичною адресацією вантажів, автоматизацією складів, що сортують і видають вантажі за допомогою спеціальних пристроїв з програмним управлінням, телекеруванням транспортних засобів, автоматизованих контейнерних майданчиків, гідравлічного пневматичного і канатнопідвісного транспорту безперервної дії;

-проектування технології транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт, її оформлення в єдиній технічною документації;

-використання збірно-розбірної тари крізного застосування, підвищення ефективності використання підйомно-транспортного устаткування;

-поліпшення системи планових перевезень і диспетчерського керівництва (робота за твердим графіком, створення нормативної бази, поліпшення змінно-добового планування);

-створення сучасних депо, автогаражів, станцій технічного обслуговування, організація систематичного нагляду за станом трас і їх ремонтом;

Раціональна організація навантажувально-розвантажувальних і транспортноскладських робіт, їх механізація і автоматизація є найважливішим чинником підвищення ефективності роботи підприємства, що досягається застосуванням спеціальної тари, пакетного (контейнерного) методу транспортування виробів, стандартної тари; причепів, засобів малої механізації; комплексної автоматизації і механізації виробничих процесів; скороченням простоїв і втрат часу на ремонт; максимальним використанням вантажопідйомності транспортних засобів; поліпшенням системи планування перевезень і диспетчерського керівництва (робота по твердому графіку, створення нормативної бази, об'єктивним обліком і контролем витрат); організації нагляду за експлуатацією і ремонтом підйомно-транспортного устаткування; впровадження ефективних видів транспорту (штовхаючих конвеєрів з автоматичною адресною доставкою вантажів, підвісного транспорту, транспортних засобів безперервної дії).

Частина 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВОЄННЯ ТА ВИПУСКУ НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Тема 10. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції

1.Завдання і зміст комплексної підготовки виробництва нових виробів.

2.Маркетингова науково-дослідна підготовка.

3.Організація конструкторської підготовки виробництва.

4.Організація технологічної підготовки виробництва.

89

5.Організаційна і економічна підготовка.

6.Організація освоєння нової продукції.

7.Показники рівня організації виробництва.

1.Завдання і зміст комплексної підготовки

виробництва нових виробів

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути направлена на перспективу. Діяльність промислового підприємства в сучасних умовах повинна бути підпорядкована вимозі постійного поліпшення якості та розширення асортименту продукції, що випускається, своєчасного її оновлення з урахуванням запитів і вимог споживачів. При цьому необхідно враховувати, що будь-який товар з часом йде з ринку, і необхідно завчасно готуватися до випуску нового. Планомірне і своєчасне оновлення продукції сприяє створенню і закріпленню на ринку конкурентних переваг підприємства.

Випуску нової продукції передує великий комплекс робіт, що отримав назву підготовки виробництва. Включає такі етапи:

-маркетингова науково-дослідна підготовка;

-технічна підготовка ( конструкторська і технологічна);

-організаційна підготовка;

-економічна підготовка.

Структурна схема основних елементів (етапів, стадій) системи створення і освоєння нової продукції наведена на рис.10.1.

Головна мета системи комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції полягає в забезпеченні повної готовності підприємства до випуску продукції встановленої якості і кількості з мінімально можливими витратами.

Основні завдання комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції:

90