0. Методи встановлення зовнішньоекономічних цін.

При розрахунку експортної ціни підприємство має пройти низку етапів:

0. Визначення та аналіз цільового ринку (сегмента світового ринку).

0. Аналіз елементів маркетингового комплексу (товар, просування, канали розподілу).

1. Вибір цінової політики.

0. Визначення цілей ціноутворення.

0. Формулювання цінової стратегії.

0. Вибір методу розрахунку ціни.

0. Розрахунок експортної ціни.

0. Реалізація цінової стратегії.

Залежно від того, який фактор переважає (рівень витрат на одиницю продукції, наявність унікальних характеристик, середній рівень ринкових цін на аналогічні товари) виділяють 2 основні методи ціноутворення:

0. витратний (на основі калькуляції витрат);

0. ринковий (на основі врахування дії ринкових факторів).

Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі суми витрат (виробничих, накладних, на обслуговування) та бажаного прибутку (максимального, розрахованого, мінімального). Попит за такого підходу не вивчається. Використовується компаніями з фінансовими цілями ціноутворення.

Метод беззбитковості – перехідний від витратного до ринкового методу. З одного боку, базується на обліку витрат, з іншого – враховує залежність попиту від рівня ціни. Дає змогу одержати бажаний прибуток, продаючи товар за визначеною ціною і обсягом товару, що відпускається. Тобто визначається, якою має бути ціна, щоб при заданому обсязі виробництва отримати цільовий прибуток.

Встановлення ціни на основі попиту – визначення цін після детального вивчення потреб і можливостей споживачів та тестування рівня цін, прийнятного для цільового сегмента. Використовується на тих ринках, де ключовим чинником у прийнятті рішення споживачами є ціна.

Встановлення ціни на основі пропозиції (рівня конкуренції) – ґрунтується на вивченні цін та цінових стратегій конкурентів та розрахунку власної ціни з огляду на лояльність споживачів та конкретні переваги товару, його імідж, сервіс, що пропонується. Доцільно використовувати підприємствам, які конкурують з продавцями аналогічної продукції.

При визначенні ціни товару у контракті купівлі-продажу називаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, засіб фіксації ціни, рівень ціни.

Одиниця виміру ціни. Ціна в контракті може бути встановлена:

0. за певну кількісну одиницю товару, зазначену у вживаних в торгівлі одиницях виміру (маси, довжини, площі і т.п.), або в числових одиницях (сотня, дюжина);

1. за одиницю маси, виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для руди, концентратів);

0. за одиницю маси залежно від коливань натуральної маси, вмісту побічних

домішок і вологи.

Якщо в основу ціни покладена одиниця маси, необхідно визначити характер маси (брутто, нетто) або обумовити, чи включає ціна вартість тари й упаковки.

Базис ціни – встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставку товару в його ціну. Базис ціни визначається використанням відповідного терміна ІНКОТЕРМС із зазначенням назви пункту здавання товару. («Ціна становить 100 дол.США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця»).

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, країни-імпортера, або валюті третьої країни. Експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки ,у валюті, яка знецінюється.

«Валютний демпінг» - різниця в русі валютних курсів валют контракту відносно долара США при довгострокових договорах поставок.

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в момент укладення контракту або визначатися протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації розрізняють такі види цін:

0. тверда ціна – узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Звичайно робиться застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».

0. рухома ціна – це зафіксована ціна при укладанні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. В контракт вноситься застереження, що яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті («застереження про підвищення або зниження ціни»).

0. ціни з наступною фіксацією – встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел. Наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, в день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. Джерелами цін можуть бути біржові котирування, або ціни реально укладених на світовому ринку угод за достовірними конкурентними матеріалами.

1. ковзаюча ціна (змінна) – застосовується у контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік, а також при виконанні великих за обсягом і тривалих в часі підрядних робіт. Ковзаюча ціна складається з двох частин : базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел та узгоджується з покупцем під час підписання контракту.