0. Фактори ціноутворення в зед

До факторів, що впливають на цінові рішення при здійсненні ЗЕД, належать:

0. Внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на підприємстві.

0. Рівень витрат та їх структура.

Якщо підприємство має переваги у витратах, воно може встановити ціну з урахуванням стану конкуренції і власних цілей. Якщо ж витрати вищі, ніж у конкурентів, і підприємство не має резервів для маневру, воно може програти у ціновій конкуренції.

1.2. Бажаний рівень прибутку.

1.3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності.

1.4. Способи і методи одержання інформації про ринок.

0. Товарні, як діють тільки щодо даного товару.

0. Корисність товару.

0. Місце в товарній номенклатурі.

0. Стадія життєвого циклу товару.

0. Якість товару.

0. Зміна цін інших товарів (товари-субститути, товари-комплементи).

0. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару (монополія, олігополія,

монополістична конкуренція).

2.7. Рівень обслуговування.

2.8. Система доставки.

0. Ринкові, які характеризують можливості та ризики зарубіжного товарного ринку.

0. Платоспроможність споживачів.

0. Інформаційне забезпечення.

0. Дії уряду (контроль цін, державні закупівлі).

Інструменти державного регулювання цін:

0. державне регулювання цін внутрішнього ринку, що здійснюється за допомогою гарантування виробникам рівня продажних цін (наприклад, єдині закупівельні ціни на с/г товари в країнах ЄС);

0. митна політика;

0. бюджетне субсидування експорту. Щоб підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів шляхом зниження експортних цін, уряди видають експортерам субсидії,

які є доплатою до експортного виторгу.

0. Витрати на розробку ринку.

4.1. Адаптація товару.

4.2. Обслуговування.

4.3. Канали розподілу.

4.4. Просування.

0. Торговельні бар’єри

5.1. Митні бар’єри.

5.2. Нетарифні бар’єри.

0. Чинники, що є зовнішніми щодо взаємодії покупців і продавців товару.

6.1. Конкурентне середовище.

6.2. Цінова політика конкурентів.

6.3. Фаза економічного циклу.

Мінімального рівня ціни досягають у фазі економічної кризи. Під час депресії і пожвавлення спостерігається зростання цін. Ціни досягають максимуму у фазі підйому, а потім починається їх зниження.

6.4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції.

0. сезонні коливання;

0. зміни цін при вимушеному продажу чи закупівлях;

0. спекулятивні коливання біржових котирувань;

0. зміни цін, викликані раптовими форс-мажорними обставинами (посуха, заморозки,

землетрус).

6.5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами.

6.6. Рівень інфляції.

6.7. Валютні чинники.

6.8. Роль «сірого» ринку.

0. Цінові стратегії на зовнішньому ринку.

Стратегія ціноутворення має сприяти досягненню певних цілей підприємства:

А) фінансових, що ґрунтуються на прибутку;

Б) збутових, що ґрунтуються на цілях інтенсифікації збуту;

В) ситуаційні, що ґрунтуються на цілях збереження чи створення для підприємства більш прийнятних умов діяльності.

Види цінових стратегій:

0. Стратегія відшкодування повних витрат. Застосовується великими підприємствами або монополістами на ринку. Вони можуть встановлювати максимально високі ціни, що включають витрати виробництва та максимальний прибуток. Є ціновими лідерами, за якими слідують інші виробники.

0. Стратегія «зняття вершків». Застосовується до захищених патентом нових товарів і полягає в послідовному охопленні різних дохідних сегментів ринку. Поступово знижуючи ціну, можна залучати все нові кола клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Дана стратегія має сенс на ринку за таких умов: а) високий рівень поточного попиту з боку великої кількості покупців; б) витрати дрібносерійного виробництва не настільки високі, щоб звести нанівець фінансові вигоди компанії; в) висока початкова ціна не призведе до появи нових конкурентів. Висока ціна підтримує імідж товару високої якості, на який існує підвищений попит, і змінюється залежно від ступеня новизни товару, стадії ЖЦ.

0. Стратегія прориву або проникнення на ринок. Полягає у встановленні низьких цін для швидкого проникнення на нові для підприємства ринки. Застосовується до нових товарів, які легко можуть бути відтворені конкурентами і мають високу еластичність попиту. Цю стратегію часто використовують японські підприємства. Може застосовуватися за таких умов: а) ринок дуже чутливий до цін, і низька ціна сприяє його розширенню; б) зі зростанням обсягів виробництва витрати скорочуються; в) низька ціна не приваблива для конкурентів.

0. Стратегія пов’язаного ціноутворення. Полягає у порівняно низькій ціні на основні вироби за одночасного високого рівня цін на супутні товари, особливо запасні частини, витратні матеріали.

0. Стратегія престижних цін. Застосовується всесвітньо відомими фірмами з гарною репутацією на товари, аналогічні за властивостями виробам маловідомих фірм. В такому випадку споживач платить за престиж торгової марки (дорогі бренди –

Gucci, Armani, Tiffany).

0. Стратегія цінової диференціації. Полягає в тому, що на один і той же товар встановлюється різний рівень ціни для різних груп споживачів (за визначеними

критеріями). Стратегія можлива за таких умов: а) ринок можна поділити на чіткі сегменти; б) сегменти мають різну еластичність попиту; в) сегменти розділені між собою певними бар’єрами, тобто сегмент з нижчим рівнем цін не може перепродати товар у сегмент з вищими цінами.

0. Стратегії встановлення цін у рамках товарної номенклатури. Підприємство прагне розробити систему цін, яка б забезпечувала одержання максимального прибутку по номенклатурі в цілому.

0. Стратегія цінового вирівнювання. Ґрунтується на тісній інтеграції цінової та асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток від товарів, що успішно реалізуються, має обов’язково покривати збитки зі іншими товарами з цього асортименту.

0. Стратегія трансфертних цін. Застосовується ТНК з широкою мережею

закордонних філій. Основні принципи трансфертного ціноутворення:

0. максимізація прибутків для корпорації в цілому;

0. мінімізація податків для корпорації в цілому;

0. мінімізація митних платежів;

0. удосконалення системи контролю материнською компанією фінансових потоків філій;

0. надання менеджерам всіх рівнів однакових умов для встановлення і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливе ставлення

споживачів.

Мотиви використання трансфертних цін:

0. Зменшення бази оподаткування податком на прибуток у країнах з високою його ставкою шляхом завищення цін на комплектуючі товари, що поставляються у філії цих країн.

0. прибутки в цей же час переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування.

0. Зменшення митних витрат шляхом постачання товарів у країни з високим митним тарифом за мінімальною ціною.

0. Усунення валютних обмежень. Коли в країні не вистачає іноземної валюти, уряд може ввести обмеження, що лімітують суми репатрійованого прибутку. В такому випадку головний офіс може дати вказівку дочірній компанії в країні А купувати комплектуючі в країні Б за ціною, значно вищою від собівартості, що дозволить перевести прибуток з країни

0. в країну Б.