Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інформаційний пакет ОПГ економ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
08.11.2020
Размер:
3.24 Mб
Скачать

Принцип нормування вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини, призводить до порушення здоров’я тільки в тому випадку, якщо їх концентрація в повітрі перевищує відповідну для кожної речовини величину. Тому важливою задачею являється встановлення гранично-допустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі.

Гранично-допустима концентрація шкідливих речовин – це така концентрація, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я в процесі праці або в віддалені строки життя сучасного і майбутнього поколінь (ГОСТ 12.1.005-88). В ньому приведені ГДК (мг/м3 ) більше 700 шкідливих речовин, там же вказані їх класи небезпеки.

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від їх ГДК в повітрі:

  • 1-й клас – надзвичайно небезпечні речовини - ГДК до 0,1 мг/м3

(ртуть, свинець, фосген, хлорпікрин і ін.);

  • 2-й клас – високо небезпечні речовини - ГДК від 0,1 до 1 мг/м3

(марганець, мідь, сірководень, хлор, діхлоренан і ін.);

  • 3-й клас – помірно небезпечні речовини – ГДК від 1,1 до 10 мг/м3

(ацетон, формалін, купорос, хлорофос і ін.);

  • 4-й клас – мало небезпечні речовини - ГДК більше 10 мг/м3

(аміак, бензин, скипідар, сірка і ін.).

Засоби й методи оцінки концентрації шкідливих

газів і парів у повітрі

Лабораторний метод передбачає взяття проби забрудненого повітря і подальше дослідження його хімічного складу в лабораторії.

При експресному (швидкому) методі концентрацію шкідливих речовин визначають шляхом протягування повітря, яке потрібно досліджувати, крізь індикаторну трубку. Здійснюється це за допомогою газоаналізаторів ГХ-2 або УГ-2.

Характеристика газоаналізатора уг-2

Універсальний переносний газоаналізатор УГ-2 призначений для визначення в повітрі концентрації наступних шкідливих газів (парів): сіркового ангідриду, ацетилену, оксиду вуглецю, сірководню, хлору, аміаку, оксидів азоту, етилового ефіру, бензину, толуолу, ксилолу, вуглеводів нафти (керосину, тракторного палива Т-2, Т-4, ТС-1 ін.).

Принцип роботи газоаналізатора заснований на просмоктуванні повітря зі шкідливими газами крізь індикаторну трубку повітрозабірним пристроєм. Утворення зафарбованого стовпчика порошку в індикаторній трубці відбувається внаслідок хімічної взаємодії між газом, який аналізується, і реактивом наповнювача трубки. Колір порошку в трубці відрізняється від початкового (ГОСТ12.014-84). Довжина зафарбованого стовпчика індикаторного порошку в трубці пропорційна концентрації аналізуємого газу в повітрі і вимірюється по спеціальній шкалі, яка проградуйована в мг/м3 .

Газоаналізатор складається з повітрозабірного пристрою і 14 спецкомплектів для аналізуємих речовин.

Конструкція і принцип дії повітрозабірного пристрою

Всередині повітрозабірного пристрою є гумовий сільфон. В розтянатому положенні його утримує пружина. З порожниною сільфону з’єднана гумова трубка. До вільного кінця цієї трубки при аналізі приєднується індикаторна трубка, а до неї при необхідності фільтруючий патрон або поглинаюча трубка.

Просмоктування досліджуємого повітря крізь індикаторну трубку здійснюється після попереднього стискування сільфону штоком, на чотирьох гранях якого позначені об’єми повітря, що просмоктується повітря в мл (100,200, і ін.). На кожній грані знаходяться поздовжні канавки з двома заглибленнями, які служать для фіксації стопором необхідного об’єму просмоктуємого повітря. Відстані між заглибленнями підібрані таким чином, щоб при ході штоку від одного заглиблення до іншого сільфон забирав тільки необхідний для даного газу об’єм повітря.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]