§ 1.2. Генезис інформаційних технологій

Генезис інформаційних технологій пов'язаний з інформаційними революціями, які відбувались в історії цивілізації. Перша революція розпочалась тоді, коли з’явилась письменність, і відповідно, можливість поширення і збереження знань наступним поколінням. Друга революція (середина VI ст.) викликана винайденням книгодрукування, яке кардинально змінило суспільну культуру. Третя революція (кінець XIX ст.) зумовлена відкриттям електрики і таких технічних засобів як телеграф, телефон, радіо, які дали можливість оперативно передавати інформацію. Четверту революцію (70-і роки XX ст.) пов’язують з винайденням персонального комп’ютера. Перші комп’ютери з’явились в 40-х роках минулого століття. Але вони були частиною промисловості і військової сфери, не впливаючи на діяльність людей, зокрема. І лише поява персональних комп’ютерів змінила свідомість людей. Те, що було нещодавно прерогативою промислових корпорацій, стало доступним практично кожній людині. З’явилась можливість не лише проводити складні обчислення на комп’ютерах, але й малювати, створювати фільми, просторові проекти тощо. Виникло нове поняття «інформаційне суспільство».

Відповідно можна виокремити наступні етапи у розвитку і становленні інформаційної технології.

1-й етап (до другої половини XIX ст.)- «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали: перо, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправляння листів, пакетів, депеш за допомогою посланців, а пізніше через пошту. Основна мета технології – зберігання інформації і обмін інформацією у зрозумілій на той час формі.

2-й етап (з кінця XIX ст.) – «механічна» технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, пошта, яка була оснащена більш досконалими засобами доставки. Основна мета технології - зберігання інформації і обмін інформацією більш зручними засобами.

Епоха друкарства тривала близько 500 років. Вона почалася з винаходу друкарського верстата для тиражування книг, газет, журналів і завершується значним поширенням інших аналогових засобів тиражування, збереження і передачі інформації: фотографії, кіно, телеграфії, телефонії, радіо, телебачення.

Криза епохи аналогової інформації проявляється в трьох основних напрямах:

• накопичену інформацію складно опрацьовувати;

-  інформацію важко зберігати тривалий час;

-  способи і пристрої для запису, збереження, відтворення надзвичайно різнорідні.

У новій епосі, технічною базою якої став комп’ютер, а методичною – цифрове подання інформації, ці проблеми усунуті, оскільки:

-   інформація однорідна: текст, звукоряд, відеоряд подаються єдиним способом у цифровому вигляді;

- інформацію легко зберігати: по-перше, у цифровому вигляді вона не спотворюється копіюванням, по-друге, оптичні носії інформації мають гарантійний термін зберігання – десятки років;

- інформацію легко переробляти: усі операції від рутинних (наприклад, пошук) до творчих (наприклад, перетворення) на комп’ютері проводяться або автоматично, або автоматизовано (за участю людини).

3-й етап (40 - 60-і рр. XX ст.) – «електрична» технологія, інструментарій якої складали: великі елктроно-обчислювальні машини (ЕОМ) і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони.

Змінюється мета технології. Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення інформації на формування її змісту.

4-й етап (з початку 70-х рр. XX ст.) – «електронна» технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створювані на їхній базі автоматизовані системи управління (АСУ) та інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів.

5-й етап (із середини 80-х рр. XX ст. ) – «комп'ютерна» («нова») технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСУ, що виявляється в створенні систем підтримки прийняття рішень певними фахівцями.

6-й етап (початок XXI ст.) – мультимедійна технологія та Інтернет-технологія,

Інструментарій – всесвітня мережа Інтернет, мультимедійні засоби (веб-камери, скайпи тощо). Відбувається активний розвиток сучасних засобів мультимедіа для передачі інфрмації в цифровій формі.

Мультимедіа – це спеціальна інтерактивна технологія, що забезпечує за допомогою технічних і програмних засобів роботу з анімованою комп’ютерною графікою і текстом, мовою, високоякісним звуком, нерухомими зображеннями і рухомим відео.

Термін «мультимедіа» є латинізмом, що проникнув в різні мови з англомовних джерел практично в початковій транскрипції. Походить цей термін від сполучення англійських слів «multy», «multiple» - множинний, складений з багатьох частин і «media» - середовище, засіб. Дослівно «мультимедіа» означає «множина середовищ», але коректніше означати мультимедіа як «полісередовище», оскільки це єдиний пістрі, який подає різноманітні види і форми інформації в нерозчленованому вигляді.

Якщо структурувати інформацію, з якою може працювати мультимедіа, то можна сказати, що мультимедіа – синтез трьох стихій: інформації цифрового характеру (тексти, графіка, анімація), аналогової інформації візуального відображення (відео, фотокартки, картини та ін.) і аналогової інформації звуку (мова, музика, інші звуки).

7-й етап (сучасний етап)– «хмарні технології». Це нова парадигма, яка передбачає розподілену і віддалену обробку та збереження даних.