ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 5

ЧАСТИНА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ 7

РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК КОМПОНЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 7

§ 1.1. Інформаційні технології в системі педагогічних технологій 7

§ 1.2. Генезис інформаційних технологій 11

§ 1.3. Можливості мультимедійних технологій в реалізації технології візуалізації 13

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 18

§ 2.1. Психолого-ергономічні вимоги до організації оптимального зорового сприйняття інформації. 18

§ 2.2. Дидактичні аспекти навчання з використанням мультимедійних засобів 37

§ 2.3. Дидактично-ергономічні передумови використання інформаційних технологій в початковій школі 43

РОЗДІЛ 3. ДИДАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ 49

§ 3.1. Мультимедійна презентація – сучасний засіб в методичній системі навчання і виховання 49

§ 3.2. Основні етапи створення мультимедійної презентації та критерії оцінювання 52

§ 3.3. Оформлення мультимедійної презентації 54

§ 3.4. Основні ергономічні вимоги до навчальної мультимедійної презентації 59

§ 3.5. Методична підготовка викладача до застосування мультимедійної презентації в освітньому процесі 61

РОЗДІЛ 4. ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ В СИСТЕМІ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 63

§ 4.1. Електронні освітні ресурси та їх види. 63

§ 4.2. Електронні освітні ресурси для початкової школи. 65

§ 4.3. Автоматизовані системи тестування для перевірки якості знань учнів. 72

§ 4.4. Автоматизована система MyTest для оцінювання навчальних досягнень учнів 76

§ 5.1. Віртуальне спілкування як форма Інтернет-залежності 80

§ 5.2. Комп’ютерні ігри в інформаційному просторі 84

§ 5.3. Основні правила безпечного використання інформації з Інтернет 89

Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В MICROSOFT OFFICE POWERPOINT 2010 94

§ 6.1. Методичні поради щодо використання PowerPoint у навчально-виховному процесі. 94

§ 6.2. Основні інструменти програми PowerPoint 2010 і рекомендації щодо розробки презентації 95

РОЗДІЛ 7. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТНЬОЇ ЛІНІЇ «КОМП'ЮТЕРНА ГРАМОТА» В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ 118

§ 7.1. Організація навчання комп’ютерної грамоти дітей в дошкільному навчальному закладі 118

§ 7.2. Основні завдання ознайомлення дітей з комп’ютером в дошкільному навчальному закладі 122

§ 7.3. Вимоги до організації занять дітей з комп’ютером в докільному навчальному закладі 123

§ 7.4. Основні вимоги до організації занять з комп’ютером в дошкільному нвачальному закладі 126

§ 7.5. Організація занять дітей з комп’ютером 127

§ 7.6. Дитячі освітні комп’ютерні ігри та їх місце в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу 130

§ 7.7. Вебсайти, на яких знаходиться інформація стосовно навчання комп’ютерної грамотності дітей 134

Лабораторні роботи для студентів спеціальностей «Початкова освіта», «Дошкільна освіта» 136

Лабораторні роботи для студентів спеціальності «Дошкільна освіта» 163

Завдання для самостійної роботи для студентів спеціальності «Початкова освіта» 181

Завдання для самостійної роботи для студентів спеціальності «Дошкільна освіта» 184

ЛІТЕРАТУРА 187

Передмова

Однією з основних ознак сучасного суспільства є стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій і систем телекомунікацій. У зв'язку з цим, серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні визначено забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності молодого покоління, насамперед шляхом створення системи освіти, зорієнтованої на використання інформаційних технологій і засобів мультимедіа у формуванні всебічно розвиненої особистості.

Модернізація усіх ланок сучасної освіти, інформатизація навчання, поява сучасних засобів мультимедіа, розвиток глобальної мережі, збільшення обсягу електронних освітніх ресурсів - умови, які створюють нове інформаційне освітнє середовище. Характерними рисами інформаційного суспільства є розмаїтість джерел інформації та самої інформації, набуття нею статусу економічної категорії, проникнення інформаційних технологій у всі сфери життя, глобалізація ін- формаційного простору, створення інформаційної мережі та її популяризація, можливість широкого доступу до банку даних. Творення такого суспільства значною мірою залежить від готовності до цього людини XXI століття, рівня сформованості її компетентності в галузі інформаційних технологій тощо.

Сьогодні сучасний освітянин перестав бути основним джерелом знань для дітей та учнів, які отримують значний обсяг інформації в інформаційному середовищі, що створюється телебаченням, відеофільмами, комп'ютерними програмами та іграми, Інтернет, різноманітною навчальною й науково-популярною літературою тощо. Це вимагає від сучасної професійної освіти підготовки спеціалістів, здатних орієнтуватися у численних змінних потоках інформації, критично ставитись до неї, мати змогу створювати, обробляти та передавати необхідну інформацію, розробляти авторські колекції електронних освітніх ресурсів, постійно самовдосконалюватись в особистісному та професійному плані, щоб відповідати вимогам розвитку суспільства. Розв'язанням даної проблеми є професійна підготовка майбутнього вчителя в галузі використання сучасних інформаційних технологій та засобів мультимедіа, формування інформатичної компетентності студента.

Ознайомлення з дослідженнями українських і закордонних вчених та методистів засвідчує, що, незважаючи на вагомі результати наукових пошуків у цьому напрямку, поза увагою дослідників залишаються важливі аспекти проблеми формування готовності майбутнього педагога до впровадження інформаційних технологій навчання у навчально-виховному процесі. Одним з найскладніших аспектів організаційно-методичної роботи в цьому напрямі, на нашу думку, є інтеграція методології інформаційних технологій, її принципів і методів у зміст шкільних предметів на засадах реалізації міждисциплінарних зв'язків. Труднощі, які виникають у учителів, передусім, пов'язані з недостатнім знанням категоріальної сутності інформаційних технологій, їхніх класифікаційних параметрів, теоретико-методологічних, методичних і практичних засад їхнього ефективного впровадження у навчальний процес. Ми вважаємо, що цих труднощів можна уникнути, якщо готовність майбутнього педагога до використання інформаційних технологій формуватиметься в процесі вивчення дисципліни «Інформаційні технологій навчання», основним завдання якої є набуття студентами умінь і способів діяльності використовувати найбільш поширені прикладні програми для розробки авторських дидактичних засобів, а також методично грамотне використання наявних сучасних електронних освітніх ресурсів і сервісів Інтернет у своїй професійній діяльності. Вивчення такої дисципліни створює передумови для формування інформатичної компетентності та інформаційної культури майбутнього фахівця.

Сформованість інформаційної культури значно полегшує процеси соціалізації майбутнього педагога та інкультурації на різних етапах його професійного становлення, змінюючи не лише характер його діяльності, а й мислення. Людині властива інформаційна динамічна природа мислення, що виявляється в її здатності отримувати, переробляти, зберігати, використовувати і передавати інформацію. У процесі оволодіння інформаційними технологіями навчання розширюються інтелектуальні можливості майбутнього педагога, що сприяє формуванню культури професійного мислення внаслідок активізації й розвитку наочно-образного, наочно-дієвого, теоретичного, інтуїтивного, творчого та інших різновидів мислення. З огляду на це вчені (М. Габер, Л. Гурова. Б. Кендзерська. Е. Машбиць. Ж. Меншикова. Н. Посталюк та ін.) акцентують на тому, що створення і впровадження інформаційних технологій навчання із застосуванням електронних засобів формує особливий стиль мислення педагога - інформаційне (комп'ютерне) мислення. Головними характеристиками такого мислення є гнучкість, алгоритмічність, творчість, динамічність, логічність тощо. Окрім того, варто зазначити, що застосування комп'ютера як універсального засобу одержання, опрацювання й передавання інформації розвиває комунікативні здібності та вміння майбутнього педагога організовувати особливий вид спілкування, що отримав назву «комп'ютерна комунікація».

ЧАСТИНА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК КОМПОНЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

§ 1.1. Інформаційні технології в системі педагогічних технологій

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних ідей, що пов’язано з модернізацією традиційного навчання. У дидактиці все частіше вживаються поняття «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання» тощо.

Ідея технологізації навчання не є новою. Ще Я.А.Коменський відстоював технологізацію навчання, прагнучи відшукати такий порядок навчання, який неминуче призводив би до позитивних результатів.

Перша згадка про педагогічну технологію відноситься до початку 18-го століття. Цей термін вперше застосував в 20-ті роки цього століття Федір Полікарпов (який пізніше став директором Московського печатного двору), автор низки начальних книг, одна з яких отримала назву «Технологія» (1725 р.).

Термін «педагогічна технологія» в сучасному його тлумаченні з’явився в педагогічних працях російських учених в 20-ті роки XX століття. Його поява була зумовлена спробами інтенсивного впровадження в начальний процес нових технічних засобів навчання. На той час прихильником технологічного підходу до побудови навчального виховного процесу був Макаренко А.С. В «педагогічній поемі він відзначав: «наше педагогічне виробництво ніколи не будувалось за технологічною логікою, а завжди за логікою моральної проповіді…». В радянській освіті на перше місце ставилась ідеологія, тому поняття технології виявилось не актуальним в педагогічних колах. Лише в 80-тих роках минулого століття це поняття знову активно ввійшло в педагогічну науку, але скоріше всього як досягнення західної думки.

Роботи з розробки технологій навчального процесу активно проводяться в США і Західній Європі, починаючи з другої третини XX століття. Термін «технологія освіти» став широко використовуватись в 1940-50-ті роки у зв’язку із впровадженням в процес навчання технічних засобів. В подальшому (1950-1960 рр.) під випливом робіт з методики застосування різних технічних засобів цей термін отримав назву «педагогічна технологія». Технологічний підхід активно обговорюється в закордонній пресі і на міжнародних конференціях. На цьому етапі виділяється два напрямки: один пов'язує реалізацією технологічного підходу із впровадженням технічних засобів. В рамках другого починає розвиватись технологічний підхід до побудови самого начального процесу і з’являється термін «технологія навчання». в США, Англії, ФРН, Франції, Італії, Японії під такою назвою почали виходити спеціальні журнали. До кінця 60-х – початку 70-х років в багатьох країнах розпочинають функціонувати різні установи з розробки технологій навчання.

В сучасній західній педагогічній літературі для позначення технологій, які застосовуються в системі освіті, зазвичай використовується поняття «an educational technology», яке можна перекласти як «освітня технологія». Таке поняття є гранично широким, воно може описувати будь-які технології, які застосовуються в різних підсистемах освіти.

В українській (як і російській) педагогіці та психології використовуються поняття - «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання». До сьогодні в наукових колах тривають дискусії щодо співвідношення обсягів цих понять.

Термін «технологія» походить від грецького techne – мистецтво, майстерність і logos – наука, вчення. Походження слова дає можливість перекласти його як «науку про майстерність», в даному випадку – майстерність навчання.

Існує два аспекти поняття «технологія» - теоретичний і практичний. До першого відносять науковий опис процесів перетворення матеріалів, до другого – сукупність навичок і способів, які реалізують задані операції.

Поняття «педагогічна технологія» має понад триста визначень залежно від того, як науковці уявляють структуру і складові навчально-виховного процесу.

Найбільш повне означення педагогічної технології подано на конференції ЮНЕСКО: педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань із врахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, основним завданням якого є оптимізація форм освіти. За В.О.Сластеніним «…педагогічна технологія – це впорядкована сукупність дій, операцій і процедур, які інструментально забезпечують досягнення прогнозованого результату в змінних умовах освітньо-виховного процесу».

У комплексі нормативних документів щодо розроблення складових системи галузевих стандартів вищої освіти зазначено, що технологія навчання – це сукупність форм, методів, прийомів та засобів передавання соціального досвіду у процесі навчання.

Виділяють наступні принципи технології навчання:

- викликати в учнів стійку мотивацію до навчання (це може базуватися на особистому досвіді учнів);

- навчати діалогічно, тобто у співпраці з учнями;

- навчати діагностично (постійне спостереження за навчанням, корекція, стимулювання);

- варіативність структури навчання;

- навчати у відповідному темпі, використовувати оптимальні засоби і способи;

- навчати і допомагати учням на рівні їх фактичних здібностей, а не на рівні зовнішніх характеристик відповідей учнів при виконанні навчальних задач;

- здатність учнів до рефлексії та оцінювання свого прогресу у навчанні;

- забезпечення учнів такими завданнями для самостійної роботи, що допомагають уникнути «ригідності» дій, мислення;

- стимулювання ініціативи і творчості учнів;

- створення таких умов у класі, що сприятимуть формуванню соціально-інтегрованої особистості учня.

Структурно будь-яка технологія складається з таких частин:

1. Орієнтовна частина: діагностика рівня сформованості вмінь та навичок, мобілізація учнів на діяльність, роз’яснення способів навчально-пізнавальної діяльності.

2. Виконавча частина: організація пізнавальної діяльності учнів.

3. Контролююча частина: контроль знань та умінь учнів.

Поняття «інформаційної» технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість. Це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання. На думку авторів, найбільш вдалим є визначення поняття інформаційної технології академіка Глушкова В.М., який трактував її як людино-машинну технологію збирання, обробки та передачі інформації, що грунтується на використанні обчислювальної техніки.

Ця технологія швидко розвивається, охоплюючи всі види суспільної діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, фінансово-банківські операції, медицину, побут тощо.

Інформація є одним з найцінніших ресурсів суспільства поряд із такими традиційними матеріальними видами ресурсів, як нафта, газ, корисні копалини тощо, а процес її переробки за аналогією з процесами переробки матеріальних ресурсів можна сприймати як технологію. Тоді справедливо наступне визначення.

Інформаційні технології – це сукупність методів, програмно-технічних засобів з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.

Наведемо означення даної дефініції, які пропонуються в Державних стандартах України.

Інформаційна технологія - це технологічний процес, предметом переробки і результатом якого є інформація (ДСТУ 2226-93. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ. Терміни та визначення).

Інтелектуальна інформаційна технологія - прийоми, способи та методи виконання функцій збирання, зберігання, оброблення, передавання та використання знань. (ДСТУ 2481-94. IНТЕЛЕКТУАЛЬНI IНФОРМАЦIЙНІ ТЕХНОЛОГIЇ. Терміни та визначення).

Мета інформаційної технології - виробництво інформації для її аналізу людиною й прийняття на його основі рішення щодо виконання певних дій. У табл.1 наведено порівняння основних компонентів матеріальних і інформаційних технологій

Таблиця 1

Порівняння основних компонентів технологій

Технології виробництва	Інформаційні технології
Підготовка сировини та матеріалів	Збір даних чи первинної інформації
Виробництво матеріального продукту	Обробка даних і одержання результатів інформації
Збут вироблених матеріальних продуктів	Передача результатів інформації користувачу для прийняття на її основі рішень

В педагогічних науках інформаційні технології розглядають як методологію і технологію навчання з використанням електронних засобів навчання та електронних освітніх ресурсів.