Теорія потреб МакКлелланда

Вона також може бути представлена трикутником.

Влада

Успіх

Причетність

Мотивація МакКлелланда присутня людям, які стають лідерами, прагнуть до влади.

У даній мотивації явно не проглядається генетичні фізіологічні потреби. Це не означає, що у людей, які прагнуть до влади, відсутні фізіологічні потреби. Вони значно більші, ніж у людей з мотивацією по Маслоу, та до того ж приховані.

Для таких людей головне – це влада.

Влада надає можливості не тільки керувати людьми, але й розподіляти матеріальні ресурси. Останнє є спосіб задоволення власних фізіологічних потреб, часто не обмежених.

Успіх – це десь середнє між потребами у повазі та самовиявленні по Маслоу.

Причетність – це необхідність належати до будь-якої групи, клану, партії. Без цього нереально реалізувати власні потреби у владі та утриматися у владі.

Двофакторна модель мотивації Герцберга

Мотивація Герцберга включає:

• гігієнічні потреби (базові);

• мотивацію (стимулювання).

Вона представлена у вигляді таблиці

Гігієнічні фактори	Мотивація
1. Заробіток	1. Успіх
2. Умови праці	2. Просування по службі
3. Ступінь контролю за роботою (дисципліна)	3. Відзнака за досягненні результати
4. Міжособисті відносини (з керівником, колегами)	4. Висока ступінь впливу
5. Політика фірми та адміністрації	5. Можливість творчого та ділового зростання

У мотивації Герцберга проглядається схожість з мотивацією Маслоу у частині розподілу потреб на первинні та вторинні. З первинними потребами схожі гігієнічні фактори, а з вторинними – мотивація.

3. Процесуальна теорія мотивації

Ця теорія доповнює змістовну теорію мотивації.

Вона включає 3 основні теорії:

• теорія очікування (Віктора Врума);

• теорія справедливості;

• модель Портера-Лоулера.

Теорія очікування заснована на тому, що із зростанням досвіду, професіоналізму та з інших нагод людина чогось очікує, очікує відповідної компенсації – підвищення заробітної плати, отримання вищої посади тощо.

Механізм цієї мотивації може бути представлений у такому вигляді:

ВП  Р

х

Р  В

В  З

х

М =

де: ВП – витрати праці, Р – результат, В – винагорода, З - задоволення

Ігнорування мотивації очікування чревате зниженням активності працівника у роботі і можливою втратою працівника, якщо він звільниться.

Теорія справедливості базується на тому, що працівник часто оцінює свою винагороду не по абсолютній величині, а відносно величини винагороди співробітника або працівників інших підприємств.

Тобто працівник вважає, що його не дооцінюють та не доплачують у порівнянні з іншими працівниками.

Наслідки цього можуть бути такими, як і при ігноруванні мотивації очікування.

Тому рекомендується керівникові діяти так:

1. Роз’яснити працівнику, що він не прав, якщо це дійсно так.

2. Привести у відповідність винагороду, якщо працівник прав.

3. Тримати у таємниці винагороду кожного працівника.

4. Не реагувати, якщо втрата працівника припустима.

Модель Портера-Лоулера - це ситуаційна теорія мотивації, яка об’єднує елементи теорії очікування та теорії справедливості.

Вона включає п’ять змінних величин: витрачені зусилля, сприйняття (очікування), отримані результати, винагороду, ступінь задоволення.

Згідно цієї моделі досягненні результати залежать від прикладених працівником зусиль, його здібностей та характерних особливостей, а також від усвідомлення їм своєї ролі.

Рівень прикладених зусиль буде визначатися цінностями винагороди та ступеню впевненості у тому, що даний рівень зусиль дійсно спричинить за собою відповідний рівень винагороди.

В теорії Портера-Лоулера встановлюються співвідносини між винагородою та результатами, тобто людина задовольняє свої потреби за допомогою винагороди за досягненні результати.

Можна відзначити, що модель Портера-Лоулера дуже схожа і, навіть, базується на механізмі теорії очікування.