4 Сутність управлінських рішень, вимоги до них та фактори,

що впливають на їх якість

Управлінське рішення – це прийнята програма діяльності.

Рішення потрібні у випадках:

• якщо старіють минулі рішення або дія їх скінчилася;

• з’явилися нові обставини або ситуація;

• з’явилися накази, які необхідне виконувати;

• сталися збої у виробничій системі;

• тощо.

Вимоги до рішення:

• цілеспрямованість;

• обґрунтованість;

• своєчасність;

• відповідність повноваженням;

• несуперечність;

• ясність;

• гнучкість;

• рухливість.

Фактори впливу при прийнятті рішення:

• кваліфікація приймаючого рішення;

• методи прийняття рішення;

• організація прийняття рішення;

• достовірність та повнота інформації;

• обмеження часу при прийнятті рішення.

Фактори впливу при реалізації рішення:

• кваліфікація відповідального за реалізацію рішення;

• методи та механізми, які застосовуються при реалізації рішення;

• підготовка виконавців рішення;

• авторитет керівників;

• обмеження часу для реалізації рішення.

5. Технологія підготовки та прийняття управлінських рішень,

організація реалізації управлінських рішень

Етапи підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень:

1. Аналіз ситуації, підготовка до прийняття рішення (прорахунок варіантів, попереднє їх обговорення)

2. Прийняття рішення (розглядання варіантів, вибір оптимального варіанту)

3. Організація виконання рішення

Методи вироблення рішень:

• колегіальність;

• варіантність;

• застосування типових рішень;

• врахування попередніх помилок прийняття рішень.

Помилки при прийнятті рішень:

• сподівання на власний досвід;

• прийняття рішень під впливом емоцій;

• прийняття рішень в умовах неповноти інформації;

• компроміси, які не усувають протиріччя;

• безліч рішень по одному питанні.

Реалізація рішень передбачає такі дії:

• доведення рішень до виконавців;

• забезпечення виконавців необхідними засобами та матеріалами для виконання рішення;

• контроль виконання рішення;

• регулювання процесів виконання рішення.

6. Ділові наради, їх організація та технологія проведення

Ділові наради необхідні у випадках, якщо у керівника виникає необхідність порадитися зі спеціалістами при прийнятті рішення. Особливо це необхідно, якщо рішення стосуються важливих для організації питань.

На наради, як правило запрошують достатньо велику кількість спеціалістів, керівників.

Наради можуть тривати достатньо великий час.

Тобто наради достатньо витратні. Тому доцільно підвищувати їх ефективність та скорочувати час на проведення нарад.

Це можна досягти завдяки:

• раціоналізації підготовки наради;

• раціонального проведення наради.

Раціоналізація підготовки наради передбачає наступне:

• визначення кола спеціалістів, яких доцільно запросити на нараду з точки зору їх корисності при розгляданні питань на нараді;

• підготовка та доведення до майбутніх учасників наради питань та матеріалів, які будуть розглядатися на нараді з проханням дати попередні зауваження по представлених матеріалах;

• попереднє розглядання зауважень та пропозицій майбутніх учасників наради.

Така підготовка наради дає можливість майбутнім її учасникам досконало розібратися у сутності питань, які будуть обговорюватися на нараді, підготуватися до наради, продуктивно працювати на нараді.

Не треба також робити велику доповідь, яка на слух погано сприймається або зовсім не сприймається.

Практично відразу можна перейти до обговорення питань на нараді.

Зменшується також коло питань, які обговорюються на нараді завдяки того, що попередньо можуть бути погоджені деякі питання або зовсім зняті.

Раціонального проведення наради полягає у наступному:

• необхідно регулювати виступи на нараді шляхом припинення виступу, якщо виступаючий відхиляється від теми або нічого конкретного не пропонує;

• періодично необхідно робити підсумки наради, направляючи хід наради на досягнення кінцевої мети.

Раціоналізація підготовки та проведення наради дає можливість:

• суттєво підвищити їх продуктивність, скоротити час проведення наради у 2-3, а інколи і у більше разів;

• не відкладати рішення питань на наступну нараду, що дуже часто трапляється при поганій підготовці наради; невипадково, наприклад, дуже часто відправляють закони на «друге читання» у Верховній Раді.