7. Оргструктури управління

Організаційна структура управління – це сукупність підрозділів та посад, їх взаємозв’язок та підпорядкованість.

Підпорядкованість встановлюється як у апараті управління (заводоуправлінні), так і відносно виробничих підрозділів.

Існують такі типи організаційних структур управління:

• лінійні;

• функціональні;

• лінійно-функціональні;

• програмно-цільові.

На підприємствах застосовують, в основному, лінійно-функціональні структури управління.

Функціональні структури не використовують.

Програмно-цільові структури управління застосовують, в основному, у наукових та проектних організаціях.

Приклади організаційних структур

Оргструктура управління хлібоприймального підприємства

Оргструктура управління млина

Питання для самоконтролю та обговорення

1. Завдання дисципліни «Менеджмент підприємств з основами підприємниц-тва» та її склад

2. Сутність менеджменту

3. Зміст та принципи менеджменту

4. Підготовка менеджерів

5. Школи менеджменту

6. Уявлення про цілі управління, вимоги до них

7. Класифікація та методи встановлення цілей

8. Функції управління

9. Оргструктури управління

Література: 1, 5, 9

Лекція 2 – мотивація праці та методи управління

План:

1. Сутність мотивації

2. Змістовна теорія мотивації

3. Процесуальна теорія мотивації

4. Методи управління

1. Сутність мотивації

Мотивація трудової діяльності працівників розглядається у двох аспектах:

• як мотив (інтерес) працівника, який спонукає його до трудової діяльності;

• як процес спонукання працівників до трудової діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації.

Прагматичний підхід до мотивації – це метод батога та пряника (примушення та заохочення).

Провідний світовий досвід показує, що сучасна теорія мотивації також враховує психологічні та моральні аспекти (школа «людських відносин»).

Теорії мотивації, як мотив (інтерес) працівника, який спонукає його до трудової діяльності, розділяють на дві категорії (види): змістовну та процесуальну теорії мотивації.

Змістовна теорія мотивації заснована на ідентифікації внутрішніх спонукань (мотиву, потреби), які примушують людей діяти відповідним чином.

Процесуальна теорія мотивації базується на тому, як ведуть себе люди з урахуванням їх сприймання і пізнання навколишнього середовища та у часі (теорія очікування, теорія справедливості тощо).

2. Змістовна теорія мотивації

Існують 3 основних теорії змістовної мотивації: Абрахама Маслоу, Девіда МакКлелланда, Фредеріка Герцберга.

Ієрархія потреб по Маслоу

Це найбільш розповсюджена мотивація, яка присутня більшості людей.

Вона може бути представлена графічно у вигляді трикутника.

Усі потреби розподіляються на первинні та вторинні (див малюнок).

Первинні потреби закладені у людини природно (генетично).

Вторинні потреби усвідомлюються людиною з досвідом, в результаті впливу навколишнього середовища.

Первинні потреби відрізняються у людей менше, ніж вторинні.

Фізіологічні потреби матеріальні – це потреби у харчуванні, одягу, житлі, відпочинку тощо.

Потреби безпеки та захищеності – це потреби у захисті від фізичної та психологічної небезпеки, жах втратити роботу, потреби бути впевненим у майбутньому. Часто людина віддає перевагу безпеки робочого місця незважаючи на меншу оплату праці.

Соціальні потреби (інколи їх називають потребами у причетності) – це бажання належати до відповідної соціальної групи, займати престижне місце, можливості спілкування, можливості проявлення соціальної активності.

Потреби у повазі – це потреби відчувати повагу з боку навколишнього оточення та керівника, визнання успіхів, самоповага, результативність у праці, зростання кваліфікації, просування по службовій драбині.

Самовиявлення – це можливість реалізації власних потенційних можливостей, зростання як особи.