«Росіявтратила Прибалтику, Росія втратить і нас назавжди!»

Дмитрий Павлычко — один из наиболее известных украинских интеллектуалов. Герой Украины. Награжден орденами князя Ярослава Мудрого IV и V степеней и орденом «За заслуги» III степени. Родился 28 сентября 1929 г. в с. Стопчатове Станиславской обл. (ныне — Ивано-Франковская). Поэт. Переводчик Данте, Петрарки, Шекспира, Гете, Бодлера и Гейне.

— Ваша позиция спорна, но понятна. А вот еврокомиссар по соцвопросам Ласло Андора представил 8 января в Брюсселе очередной соцотчет, в котором указал, что бедные страны ЕС становятся еще беднее и стремительно растет безработица, в то время как в странах европейского севера ситуация устойчива... Что скажете?

— В Європі є свої економічні проблеми. Прем'єр Англії взагалі думає тікати від ЄС, хоча він не втече. Але він хоче бути незалежним! І Польща ніяк не може звикнути, що злотого немає, що є євро...

Є дуже багато питань щодо національних традицій і історичної пам'яті. Фактично єдиної держави з Європи не буде, але може бути об'єднання, і воно вже діє — об'єднання, що звільнить від страху народи, які завжди були приречені на те, що прийде танк, як прийшли російські танки в 1968 році до Праги. І тоді Чехія не знала, що робити! Згодом всі совєтські танки змушені були звідти тікати.

Росію може врятувати розум, який поставить російські інтереси вище імперських. І може, тоді від Росії повіє вітер свободи на всю Європу і на весь світ. Поки що він зачинений за сімома замками...

— Вернемся к ЕС. Мы уже имеем пример вступления туда бывших республик СССР — это Прибалтика. Что, по-вашему, есть положительным фактором?

— І що, вони гірше живуть? Вони краще живуть, ніж ми! Це маленькі держави, вони мають незалежність. Росіяни, які там живуть, уже знають естонську та латвійську мови, є ще такі, які вважають, що вони мають перевчатися зі своєї на російську, — але це вже все вмерло. Росія втратила Прибалтику, Росія втратить і нас назавжди! Україна вже втрачена.

Президент Янукович сьогодні не знає, що йому практично робити, тому що він чудово розуміє всю ситуацію. Хитро все зав'язується. А Віктор Медведчук сьогодні фактично керує Україною, тому що Путін приїхав до нього в Крим, і вони проговорили все як має бути. Зараз Молдова, Придністровська Молдавська Республіка, Білорусь і Україна разом уже...

— Медведчук не скрывает своих родственных отношений с Путиным и имеет полное право встречаться с ним неофициально...

— Я знаю, хто такий Медведчук і хто такий Путін! Це все — система КДБ, і вона діє...

— Но Медведчук выступает против добычи сланцевого газа в Украине. А какова ваша позиция?

— Я не можу тут бути абсолютно переконаний, тому що я — не спеціаліст. Знаю, що на Заході і в США сланцеві гази вже використовуються. Потрібно тільки, щоб ми не втратили питну воду, оскільки говориться, що сланцеві породи залягають дуже близько і розривні елементи можуть її отруїти. Першу свердловину уже роблять на Донбасі. Янукович підписав із голландцями угоду — я думаю, що це добре.

«Кравчук — молодець, щоб ви знали!»

— Вы заявили, цитирую, «ми знищили все, що було колгоспного ладу, а тепер наші селяни залишились без нічого». Мы — это кто? Кто уничтожил колхозы?

— Голови колгоспів — це були комуністи! Коли радянська влада розпалася, то голови колгоспів усі як круки сиділи — нічого не робили, тільки керували. Хапали стайні, корів, усе продавали, знищували, брали все що можна було брати... А в Словаччині і Чехії, де було колективне господарство, нічого цього не сталося, і там воно існує досі. А у нас це все розвалене.

— А уничтоженная в стране за 20 лет промышленность, Черноморский флот — тоже дело рук председателей колхозов? Куда делось то, что досталось Украине как правопреемнице УССР?

— Нічого нам не дісталося! Як впала імперська машина, наша Україна на 80% працювала на зброю. Ми виробляли патрони, гармати, сталь, танки... У Харкові і дотепер виробляємо, тому що треба щось продавати. Вся українська промислова сила радянських часів була військовою. І все це почало валитись. Крім того, дуже багато сировини ми мали з Казахстану, Середньої Азії — виготовляли, наприклад, тканини, але все це пропало, потрібно було наново щось робити...

— Может, не тому доручили руководить страной? Я имею в виду первого президента Леонида Кравчука?

— Кравчук — молодець, щоб ви знали! Він знайшов у собі сили стати вище, і як колишній секретар ЦК Компартії з ідеології прийняв «рухівські» гасла. На відміну від Петра Симоненка.

Якось вночі я зателефонував Кравчуку і сказав, що до України прибув адмірал Володимир Чернавін (в период 1985—1992 гг. — Главнокомандующий ВМФ, замминистра обороны СССР. — Авт.), який має наказ Бориса Єльцина повісити Андріївські прапори на всіх кораблях, що на Чорному морі. А на половині суден уже висіли синьо-жовті прапори, бо українські моряки повстали. Кажу Кравчуку, мовляв, якщо піднімуться ті прапори, може виникнути війна, будемо стріляти! Він каже: «Скажи Чернавіну, що будемо стріляти!» Чернавін потім зв'язався з Єльциним, який наказав зняти Андріївські прапори, мовляв, не ставимо, він зустрінеться з Кравчуком, і будемо ділити флот.

Україна просила 60% кораблів радянського Чорноморського флоту, оскільки ми побудували судна не тільки для Чорного моря, а й для Далекого Сходу, Балтики, Льодовитого океану... Єльцин заартачився: «Ні!» Поділили наполовину, 50 на 50...

— А где же делись те 50%?

— Так то залізо все було, що нікому не потрібне! Воно вже давно розвалилося, тому що іржаве стояло...

— Украина получила все 50% в виде металлолома?

— Україна будує наново! Он лінкор «Сагайдачний» який побудували! Україна будує свій флот, але цей флот не на війну. У нас був, здається, один підводний човен, що тоді теж повстав, його захопили українці. З незалежністю в армії воскресла українська душа — маса людей відразу стали під синьо-жовтий прапор. Більше того, адмірал Касатонов (Игорь Касатонов, российский военачальник, командующий ЧФ ВМФ России в 1991—1992 гг. — Авт.), хотів стати українським адміралом, просився, але йому не дали...

— Кого вы видите следующим президентом Украины?

— Це дуже складне питання, оскільки є кілька можливих кандидатур. Я, одначе, не можу сказати, тому що зараз вирішується, наскільки наші опозиційні лідери будуть здатні показати — хто вони, чи будуть вони разом. Я на це питання відповісти не можу.

— Вы призываете к акциям массового неповиновения. Как считаете, выйдут ли люди на очередной Майдан?

— Ми переможемо, я переконаний в цьому, але нам треба встати! Вийдуть на Майдан, із сходу приїдуть на Майдан так само, бо там — найбільша біда. Якщо західні українці майже наполовину всі в Італії і Португалії, то на сході нема куди подітися. А поїдеш в Росію — то або вб'ють, або зґвалтують, або відберуть все, що ти заробив. Розумієте, яка ситуація страшна?

Юрий ГАВРИЛЕЧКО Украина после Союза, или 21 год «панской жизни»

Получив независимость как подарок, Украина рассчитывала «зажить паном и все придет даром», но лишь подтвердила другую народную мудрость: «Шаром да даром – уйдет паром!» Более того, она показала, как можно быстро и просто, без ведения активных боевых действий уничтожить почти 20% населения и половину промышленного потенциала, а также обеспечить 60-80%-ный износ инженерной инфраструктуры населенных пунктов. Это итоги той необъявленной войны, которую украинское государство вне зависимости от политического окраса ведет с украинским же народом.