105. Принципи, завдання та умови ефективності фінансового планування

До основних принципів фінансового планування слід віднести: відповідність строку, забезпечення постійної потреби в оборотному капіталі та забезпечення надлишку грошових коштів. * Принцип відповідності строку. Досягнення узгодженості інтервалів часу функціонування активів та періодів існування зобов'язань, які виникли у зв'язку з їх фінансуванням. *Принцип забезпечення постійної потреби в оборотному капіталі. Обов'язкове залучення довгострокових джерел для фінансування частини оборотних коштів та забезпечення наявності власних оборотних коштів. * Принцип забезпечення залишку грошових коштів. Наявність і підтримання оптимального залишку коштів на рахунках в обсязі, необхідному для оплати зобов'язань у наступному місяці. Інвестування надлишку грошових коштів у високоліквідні активи.

Завдання:

-забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необ­хідними фінансовими ресурсами;

-установлення раціональних взаємовідносин з постачальни­ками, споживачами, банками, страховими компаніями та іншими інституціями фінансових ринків;

-обґрунтування напрямів вкладення капіталу та оцінювання раціональності його використання;

-виявлення резервів зростання прибутковості підприємства;

-здійснення контролю за ефективністю використання фінан­сових ресурсів.

Ефективність фінансового планування досягається за дотримання таких умов. *Прогнозування. Не доцільно затверджувати прогнози розвитку підприємства з першого подання. Необхідно з'ясувати і чітко зрозуміти, яка економічна модель лежить в їх основі і чи є вона оптимальною. *Вибір оптимального фінансового плану. У сучасних умовах не існує моделі або процедури, які б могли врахувати всю складність і приховані перепони, що виникають у процесі фінансового планування. Тому слід покладатися на досвід та враховувати специфіку діяльності підприємства. *Моніторинг за виконанням фінансового плану. Ефективність системи фінансового планування забезпечується здійсненням контролю за виконанням фінансового плану та коригування планів на основі даних моніторингу.

107. Сутність та функції антикризового фінансового управління

Необхідність оволодіння основами антикризового фінансово­го управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяль­ність, перебуваючи під постійним впливом несприятливих внут­рішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансо­вої кризи та банкрутства. Антикризове фінансове управління під­приємством слід розглядати в двох аспектах:

по-перше, це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінювання ймовірності банкрут­ства, управління ризиками;

по-друге, це система управління фінансами, спрямована на ви­ведення підприємства з кризи, у тому числі проведенням санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.

Отже, під антикризовим управлінням фінансами слід розуміти особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінан­сової кризи. Головне завдання антикризового фінансового мене­джменту полягає в ефективному використанні фінансового меха­нізму з метою запобігання банкрутству та забезпечення фінансо­вого оздоровлення підприємства.

Охарактеризуємо основні функціональні та методологічні особливості антикризового фінансового менеджменту. Окремі його функції (ланки) за своїм змістом здебільшого збігаються з основними фазами управлінського циклу: *діагностика наявних проблем (Досягнення цілей антикризового менеджменту значною мірою залежить від своєчасного виявлення кризи. Це забезпечується завдяки застосуванню інструментарію діагностики банкрутства, механізмів раннього попередження та реагування, інших аналітичних прийомів); *загальне формулювання цілей та розроблення антикризової стратегії (Антикризова стратегія визначає основні немонетарні та монетарні цілі змін, що плануються на підприємстві, а також загальні механізми досягнення зазначених цілей (концепція антикризової діяльності); оперативне планування (Планування вважається головною функцією менеджменту загалом і антикризового зокрема. В оперативних планах відображаються конкретні засоби реалізації стратегічних цілей підприємства. Проблема полягає в тому, що на багатьох підприємствах відсутнє планування як таке. Також відсутність логічного взаємопоєднання стратегічних цілей та оперативних завдань, які виконуються окремими працівниками та структурними підрозділами); *прийняття рішення та реалізація планів (Прийняття правильних рішень ускладнюється, з одного боку, наявністю багатьох альтернатив у виборі методів залучення фінансових ресурсів та напрямів їх використання, а з іншого — значною кількістю обмежувальних чинників: дефіцит часу, високий рівень ризику, рестрикційні умови використання капіталу.); *внутрішній та зовнішній контроль (Необхідність зовнішнього контролю за ефективністю антикризових заходів виникає у кредиторів, інвесторів, контрольних органів. Внутрішній контроль є дієвим інструментом стимулювання до підвищення фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних підрозділів, так і підприємства в цілому); *рапортування (Результати контролю оформлюються у вигляді звіту(рапорту).