63. Основні види стратегії фінансування оборотних активів.

Стратегії фінансування оборотних активів залежать від покладених у їх основу принципів фінансування змінної частини. При цьому постійна частина оборотних активів визначається на рівні мінімальної потреби в оборотних активах у досліджуваному періоді. Змінна частина — різницею між фактичною і мінімальною потребою в оборотних активах.Та частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу, називається чистим оборотним (робочим) капіталом. Залежно від вибору фінансовим менеджером джерел покриття змінної частини оборотних активів, виділяють чотири стратегії фінансування оборотних активів:1. Ідеальна стратегія — поточні активи фінансуються за рахунок поточних зобов'язань.

З позиції ліквідності ця модель є найбільш ризикованою, оскільки у випадку одночасного пред'явлення кредиторами всіх зобов'язань підприємство буде змушене розпродавати частину своїх основних засобів.

2. Агресивна стратегія полягає у фінансуванні на довгостроковій основі необоротних активів і постійної частини оборотних активів. Змінна частина оборотних активів повністю покривається за рахунок короткострокової заборгованості.

Ризик, пов'язаний з агресивною стратегією, високий. Таку стратегію може дозволити собі лише підприємство, яке не має проблем з поновленням короткострокових кредитів або з отриманням комерційних кредитів від постачальників.

3. Консервативна стратегія полягає у фінансуванні майже всіх активів за рахунок довгострокових джерел.

Як правило, консервативна стратегія застосо-вується на початкових стадіях існування підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства і доступності довгострокових кредитів для інвестиційного фінансування.

4. Компромісна стратегія полягає у фінансуванні необоротних активів, постійної частини оборотних активів і приблизно половини змінної частини оборотних активів за рахунок довгострокових джерел. Інша частина оборотних активів фінансується на короткостроковій основі.

Модель є найбільш реальною, проте в окремі періоди підприємство може мати зайві оборотні активи, що зменшує їх прибутковість.

65.Види капіталу та їх характеристика.

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяль-ності підприємства, забезпечити більш ефек-тивне використання власного капіталу, приско-рити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосу-вання комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.

З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками: належність підприємству; джерело мобілізації фінансових ресурсів; національна належність власників капіталу; форма власності; організаційно-правова форма; строковість залучення капіталу; форми перебування в процесі кругообігу об’єкт інвестування; рівень ризику; правові норми використання; характер використання у виробничому процесі.

За належністю підприємству розрізняють власний і залучений капітал. Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Власний капітал – це частка активів підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб’єктів господарювання. Позичковий капітал – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності. Основними видами позичкового капіталу є:банківські кредити,емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний, так і позичковий капітал може бути сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать:нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані внаслідок від реструктизації активів. До зовнішніх – внески засновників і безповоротна фінансова допомога.

За національною належністю власників капіталу, що надають його в господарське користування п-ву, розрізняють національний та іноземний капітал, інвестований у п-во.

За формою власності розрізняють капітал приватний і державний. Ця класифікація використовується у процесі формування статутного фонду підприємства.

За організаційно - правовою формою залучення капіталу виділяють акціонерний, пайовий та індивідуальний. Акціонерний капітал формується підприємствами, що створені у формі акціонерних товариств відкритого та закритого типу. Пайовий капітал формується при створенні товариств з обмеж.відповід. Індивідуальний капітал формується під час створення індивідуальних п-в(сімейних).

Залежно від строку ,на який залучається капітал:довгостроковий та короткостроковий. Довгострок. капітал п-ва складається із власного капіталу, а також із позичкового капіталу зі строком використання більше одного року.

Короткострок. Капітал залучається на період до одного року.

За формою перебування в процесі кругообігу капітал підприємства реального сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій та товарній формі.

Залежно від об’єкта інвестування розрізняють основний і оборотний капітал.

Залежно від рівня ризику капітал поділяють на 3 групи: безризиковий, середньо ризиковий, високо ризиковий.

Відповідно до правових норм розрізняють легальний і «тіньовий» капітал.

За характером використання капіталу розрізняють працюючий, непрацюючий капітал.

За цілями використання капіталу виділяють: продуктивний – це кошти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійснення операційної діяльності; позичковий-та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти; спекулятивний капітал – капітал,який використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, основаних на різниці в цінах.

За характером використання власниками виділяють: споживчий - пов’язаний з виплатою дивідендів, процентів;на покриття соціальних потреб підприємства і його працівників. Накопичений – нерозподілений прибуток звітного і минулих років.