56. Економічна сутність та склад дебіторської заборгованості. Основні форми реалізації продукціїї в кредит.

Виникнення Д.З. представляє собою об’єктивний процес в госп діяльності при системі безготівкових розрахунків. Д.З. не завжди виникає в результаті порушення порядку розрахунків і не завжди погіршує фін стан.

Сучасний стан ек розвитку хар-ся уповільненням платіжного обороту, що супроводжується збільшенням Д.З. управління нею повинно бути спрямоване на її оптимізацію та забезпечення своєчасної інкасації Д.З.[її погашення] - це важлива частина заг політики управління активами, яка тісно пов’язана з маркетингової політикою п-в.

Види Д.З.:

Д.З. за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, термін оплати яких не настав.

Д.З. за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, не оплачені в установлений термін.

Д.З. по отриманим векселям.

Д.З. по розрахункам з бюджетом.

Д.З. по розрахункам з персоналом.

тощо.

Управління Д.З.:

Аналіз Д.З. за попередній період;

Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців;

Визначення розміру фін ресурсів: частини О.К., яка може бути спрямована на формування Д.З.

Формування системи кредитних угод[надання товарного кредиту]: термін, вартість пов’язані із знижками дебіторам.

Система штрафних санкцій за прострочку платежів покупцями.

Визначення вимог до оцінки покупців і диференціація надання умов товарного кредиту:

а) кредитоспроможність покупців;

б) експертиза і формування інформаційної бази для оцінки кредитоспроможності[інформація, надана покупцями - внутрішні джерела, зовнішні джерела - комерційний банк, податкова адміністрація. ]

в) диференціація кредитних умов, надання товарного кредиту у відповідністю з кредитоспроможністю.

Д.З. буває виправдана і невиправдана. До виправданої належить та, строк якої не наступив, чи менше місяця. До невиправданої - прострочена, відволікання коштів. Ця заборгованість створює загрозу неплатоспро-можності і послаблює ліквідність його балансу.

Управління Д.З. в умовах розвитку ринкових відносин дозволяє використовувати ряд нових форм: шляхом рефінансування Д.З. - трансформаціїї її в інші форми оборотних активів: грошові кошти, високоліквідні короткострокові Ц,П..

Осн форми рефінансування Д.З.:

факторинг - в Україні не дуже поширений;

облік векселів виданих покупцями продукції - продажа векселів банкам, іншим фін інститутам за певну плату - використовується ставка дисконту.

57.Характеристика типів кредитної політики та основні фактори, що впливають на її вибір.

У сучасній практиці реалізація продукції в кредит (із відстрочкою платежу за неї) одержала широке поширення як в країнах із розвинутою

ринковою економікою, так і в нашій країні. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики і спрямоване на

підвищення ефективності операційної та фінансової діяльності підприємства.

У процесі формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції вирі-шуються два основних питання:

а) у яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит; б) який тип кредитної політики варто обрати підприємству.

Форми реалізації продукції в кредит мають два різновиди – товарний (комерційний) кредит і споживчий кредит.

Товарний (комерційний) кредит представляє собою форму оптової реалізації продукції її продавцем на умовах відстрочки платежу. Товарний (комерційний) кредит дається оптовому покупцю на термін від одного до шести місяців.

Споживчий кредит (у товарній формі) – форма роздрібної реалізації товарів фізичним особам із відстрочкою платежу. Він дається звичайно на термін від шести місяців до двох років.

Типи кредитної політики. Розрізняють три типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції – консервативний, помірний та агресивний. Консервативний тип кредитної політики підприємства спрямований на мінімізацію кредитного ризику. Здійснюючи даний тип кредитної політики,підприємство не прагне до одержання високого додаткового при-бутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції. Механізмом реалізації політики такого типу є суттєве скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту та його розміру; створення жорсткіших умов надання кредиту й підвищення його вартості; використання жорстких процедур оплати дебіторської заборгованості. Помірний тип кредитної політики підприємства орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажі продукції з відстрочкою платежу.Агресивний тип кредитної політики підприємства орієнтується на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, незва-жаючи на високий рівень кредитного ризику.