9. Соціальні теорії Відродження.

Епоха Відродження XV - XVIII ст. - період ранньої стадії кризи феодалізму і зародження буржуазних відносин. Об'єктивно епоху Відродження слід було б характеризувати як епоху переходу , тому, що вона є мостом до системи суспільних відносин і культури Нового часу. Саме в цю епоху закладаються основи буржуазних суспільних відносин , отримують розвиток науки , змінюються відносини церкви і держави , формується ідеологія секуляризму та гуманізму. Найважливішою відмінною рисою світоглядної епохи Відродження є орієнтація на людину. У Відродження на передній план виходить світське життя , діяльність людини в цьому світі , заради цього світу , для досягнення щастя людини в цьому житті , на Землі. Епoxa Відродження характеризується новим рівнем самосвідомості людини: гордість і самоствердження , свідомість власної сили і таланту , життєрадісність , вільнодумство стають відмінними якостями передової людини того часу.

10. Розвиток соціального знання у Новий час.

XVII—XVIII ст. характеризуються інтенсивним процесом розвитку знань про людину, суспільство. Соціальне пізнання за формою та змістом істотно відрізнялося від попереднього: виникали нові галузі наукового знання (політична економія, соціальна статистика, демографія), використовувалися спеціалізовані методи соціальних досліджень, чітко ставиться питання про можливість використання математичних методів для соціального пізнання та прогнозування розвитку соціальних процесів. Суспільне знання розвивається без страху звинувачення в єресі чи богохульстві. Розкріпачена від теології думка спрямовується на пошуки істини. Парадигма нового часу про зв'язок природи і суспільства методологічно спрямовує на пошуки таких же законів і закономірностей у житті суспільства, які вже відомі астрономам, фізикам, механікам. Спостереження і накопичення фактів природних наук примушують замислитись, чи не можна використати аналогічні процеси при пізнанні соціального. Р. Декарт, Т. Гоббс, Б. Спіноза ставлять проблему методу і принципів пізнання. Одночасні процеси диференціації та інтеграції науки, її спеціалізація і взаємодія створюють сприятливі умови для накопичення соціального знання і появи нових передумов його переходу на вищий ступінь.  На цей період випадає основна доля иротосоціологічно-го матеріалу, тобто тих методологічних, методичних, технічних елементів, які пізніше будуть включені до соціології.  Відбулися істотні зміни економічного, політичного, світоглядного характеру у зв'язку з тим, що буржуазія стає домінуючим, провідним суб'єктом у системі суспільних відносин. Вона переповнена земними проблемами і турботами, пов'язаними з товарним виробництвом і необхідністю розвивати всі ті відносини, що забезпечують оптимальність процесів його організації, розподілу, споживання, транспортування і т. д. Вона вже реально править державою чи настійно прагне до цього. Буржуазія вірить у майбутнє і намагається якомога більше знати сьогоднішнє; тому вона потребує наукового знання про суспільство. Це теж одна з причин прогресу соціального знання.