- •1. Особливості предмета й об'єкта соціології як науки.
- •2. Структура соціологічної системи знань, функції соціології.
- •3. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими соціо-гуманітарними науками.
- •4. Методи, категорії, закони соціології.
- •Основні категорії та поняття соціології
- •5. Значення соціології для розв'язання соціально-економічних і політичних проблем модернізації українського суспільства.
- •6. Соціально-культурні та наукові передумови виникнення соціології як науки.
- •7. Зародження і розвиток суспільно-політичних теорій у Стародавньому світі.
- •8. Погляди на суспільство в епоху Середньовіччя.
- •9. Соціальні теорії Відродження.
- •10. Розвиток соціального знання у Новий час.
- •11. Роль о. Конта у становленні соціології як науки.
- •12. Соціологічна теорія г. Спенсера.
- •13. Соціологічна теорія е. Дюркгейма
- •14. Класичний період розвитку. М. Вебер.
- •15. Марксистська теорія суспільства. Логіка пошуку факторів суспільного розвитку.
- •16. Формальна соціологія г. Зиммеля.
- •17. Інтегральна соціологія п.Сорокіна.
- •19. Основні напрями сучасної зарубіжної соціології.
- •20. Розвиток соціологічних теорій в Україні.
- •21. Формування соціально-політичної думки в Україні у XIX-XX ст.
- •22. Суспільство, основні ознаки та типи суспільства.
- •23. Соціальна спільнота та її види як складової соціальної системи.
- •24. Види соціальних структур. Маргіналізація.
- •25. Соціальна група як суб'єкт суспільного життя. Види соціальних груп.
- •26. Соціальні інститути, їх види та функції.
- •27. Соціальна дія та соціальна взаємодія як складники соціального процесу.
- •28. Соціальна структура суспільства, її головні елементи.
- •29. Теорія соціальної стратифікації.
- •30. Типи стратифікаційних систем. Закрита та відкрита соціальна стратифікація.
- •31. Особливості стратифікації українського суспільства.
- •32. Соціальна мобільність. Аскрипція, досягнення.
- •Горизонтальна мобільність
- •Вертикальна мобільність
- •33. Соціальні процеси, їх класифікація.
- •34. Соціальний статус та соціальна роль особистості.
- •35. Програма соціологічного дослідження.
- •36. Соціологічне дослідження, його етапи та функції.
- •37. Характеристика методів соціологічного дослідження.
- •38. Види соціологічного дослідження.
- •39. Анкетування, вимоги до складання анкетних питань.
- •40. Безробіття як соціальна проблема, його форми.
- •41. Економіка— соціальне утворення у суспільстві, категорії соціології економіки.
- •42. Соціальні аспекти ринкової економіки.
- •43. Природа, класифікація і функції соціального конфлікту.
- •44. Управління соціальним конфліктом, механізми їх вирішення.
- •45. Розробка проблеми соціального конфлікту.
- •46. Види, суб'єкти та функції соціального конфлікту.
- •47. Особистість як предмет соціологічного вивчення.
- •Соціологічні теорії особистості
- •48. Поняття та структура особистості.
- •49. Соціальна типологія та структура особистості.
- •50. Соціальний статус особистості.
- •51. Соціалізація особистості. Основні етапи.
- •52. Соціальні потреби та соціальні інтереси особистості як спонукальні мотиви соціальної дії.
- •53. Аномічні явища у суспільстві. Соціологія девіантної поведінки.
- •54. Соціальні функції політики.
- •55. Сім'я як соціальний інститут, поняття сім'ї, її функції.
- •56. Система освіти, її соціальні функції.
- •57. Соціологія праці та управління (предмет, основні проблеми, категорії).
- •Регулятивна - Оперативне управління, господарською діяльністю.
- •58. Соціологія молоді (предмет, основні проблеми, категорії).
- •59. Соціальні функції релігії.
- •60. Поняття культури, її форми та елементи. Соціальна роль та функції культури.
32. Соціальна мобільність. Аскрипція, досягнення.
Соціальна мобільність—це процес руху індивідів між ієрархічно організованими елементами соціальної структури.
П.Сорокін визначає соціальну мобільність як будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта, тобто всього того, що створено або модифіковано людською діяльністю, із однієї соціальної позиції в іншу.
Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.
Горизонтальна мобільність
Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, розуміють перехід індивіда або соціального об'єкта із однієї соціальної групи в іншу, що знаходиться на тому ж рівні. Переміщення деякого індивіда з баптистської в методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, із однієї сім'ї (як чоловіка, так і жінки) в іншу при розлученні або повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьому свого професійного статусу,— все це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Такими ж прикладами є переміщення соціальних об'єктів (радіо, автомобіля, моди, теорії Дарвіна) в межах одного соціального пласта, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії, У всіх цих випадках "переміщення" може відбуватися без будь-яких помітних змін соціального положення індивіда або соціального об'єкта у вертикальному напрямку.
Вертикальна мобільність
Під вертикальною соціальною мобільністю розуміють ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального пласта в інший. В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спуск. Відповідно до природи стратифікації існують низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не говорячи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують в двох основних формах: проникнення індивіда з нижчого пласта в існуючий більш високий пласт або створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищий пласт на рівень з уже існуючими групами цього пласта. Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не порушуючи при цьому вихідної групи, до якої він належав раніше; інша форма проявляється в деградації соціальної групи в цілому, в зниженні її рангу на фоні інших груп або в порушенні ЇЇ соціальної єдності. В соціології, в основному, науковому аналізу підлягає саме вертикальна соціальна мобільність.
П.Сорокін визначив ряд принципів вертикальної мобільності.
1. Навряд чи коли-небудь існували суспільства, соціальні верстви яких були абсолютно закритими або в яких відсутня була б вертикальна мобільність в її трьох основних аспектах — економічній, політичній, професійній. 2. Ніколи не існувало суспільства, в якому вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно вільною, а перехід з однієї соціальної страти в іншу здійснювався б без будь-якого опору. Якби мобільність була б абсолютно вільною, то в суспільстві, яке виникло, не було б соціальних страт. 3. Інтенсивність і загальність вертикальної соціальної мобільності змінюється від суспільства до суспільства, тобто в просторі. Щоб впевнитися в цьому, достатньо порівняти індійське кастове суспільство і сучасне американське. Якщо взяти вищі щаблі в політичній, економічній і професійній пірамідах в обох суспільствах, то буде видно, що всі вони в Індії визначені фактом народження і є тільки небагато індивідів, які досягли високого положення, піднімаючись з найнижчих страт. Тим часом в США серед відомих людей в промисловості і фінансах 38,8% в минулому і 19,6% в сучасному поколінні починали бідняками; 31,5% мультиміліонерів починали свою кар'єру, маючи середній достаток.
4. Інтенсивність і всеосяжність вертикальної мобільності — економічної, політичної і професійної — коливається в межах одного і того ж суспільства в різні періоди його історії. В історії будь-якої країни або соціальної групи існують періоди, коли вертикальна мобільність зростає як кількісно, так і якісно, однак існують періоди, коли вона зменшується.
5. У вертикальній мобільності в її трьох основних формах немає постійного напрямку ні в бік посилення, ні в бік послаблення інтенсивності і всеосяжності. Це припущення є дійсним для історії будь-якої країни, для історії великих соціальних організмів і, нарешті, для всієї історії людства.
Виділяють два основні шляхи здобуття ними певного рангу: аскрипція і досягнення. Аскрипція — просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи, властивостям {соціальному становищу, фізичним даним та ін.). Досягнення—здобуття індивідом, групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам. Класова й стратифікаційна моделі соціальної структури не заперечують одна одну, а навпаки — на основі вичленування у науковому аналізі реально існуючих класів, верств, інших соціальних груп може бути збудована «об'ємна», а не однолінійна модель соціальної структури, що має міцну емпіричну соціологічну базу. В останні роки у світовій соціологічній літературі поняття «класи» посідає таке ж визначене місце, як і поняття «страти», й обидва вони використовуються як у національних, так і в міжнародних порівняльних дослідженнях.
