- •1. Особливості предмета й об'єкта соціології як науки.
- •2. Структура соціологічної системи знань, функції соціології.
- •3. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими соціо-гуманітарними науками.
- •4. Методи, категорії, закони соціології.
- •Основні категорії та поняття соціології
- •5. Значення соціології для розв'язання соціально-економічних і політичних проблем модернізації українського суспільства.
- •6. Соціально-культурні та наукові передумови виникнення соціології як науки.
- •7. Зародження і розвиток суспільно-політичних теорій у Стародавньому світі.
- •8. Погляди на суспільство в епоху Середньовіччя.
- •9. Соціальні теорії Відродження.
- •10. Розвиток соціального знання у Новий час.
- •11. Роль о. Конта у становленні соціології як науки.
- •12. Соціологічна теорія г. Спенсера.
- •13. Соціологічна теорія е. Дюркгейма
- •14. Класичний період розвитку. М. Вебер.
- •15. Марксистська теорія суспільства. Логіка пошуку факторів суспільного розвитку.
- •16. Формальна соціологія г. Зиммеля.
- •17. Інтегральна соціологія п.Сорокіна.
- •19. Основні напрями сучасної зарубіжної соціології.
- •20. Розвиток соціологічних теорій в Україні.
- •21. Формування соціально-політичної думки в Україні у XIX-XX ст.
- •22. Суспільство, основні ознаки та типи суспільства.
- •23. Соціальна спільнота та її види як складової соціальної системи.
- •24. Види соціальних структур. Маргіналізація.
- •25. Соціальна група як суб'єкт суспільного життя. Види соціальних груп.
- •26. Соціальні інститути, їх види та функції.
- •27. Соціальна дія та соціальна взаємодія як складники соціального процесу.
- •28. Соціальна структура суспільства, її головні елементи.
- •29. Теорія соціальної стратифікації.
- •30. Типи стратифікаційних систем. Закрита та відкрита соціальна стратифікація.
- •31. Особливості стратифікації українського суспільства.
- •32. Соціальна мобільність. Аскрипція, досягнення.
- •Горизонтальна мобільність
- •Вертикальна мобільність
- •33. Соціальні процеси, їх класифікація.
- •34. Соціальний статус та соціальна роль особистості.
- •35. Програма соціологічного дослідження.
- •36. Соціологічне дослідження, його етапи та функції.
- •37. Характеристика методів соціологічного дослідження.
- •38. Види соціологічного дослідження.
- •39. Анкетування, вимоги до складання анкетних питань.
- •40. Безробіття як соціальна проблема, його форми.
- •41. Економіка— соціальне утворення у суспільстві, категорії соціології економіки.
- •42. Соціальні аспекти ринкової економіки.
- •43. Природа, класифікація і функції соціального конфлікту.
- •44. Управління соціальним конфліктом, механізми їх вирішення.
- •45. Розробка проблеми соціального конфлікту.
- •46. Види, суб'єкти та функції соціального конфлікту.
- •47. Особистість як предмет соціологічного вивчення.
- •Соціологічні теорії особистості
- •48. Поняття та структура особистості.
- •49. Соціальна типологія та структура особистості.
- •50. Соціальний статус особистості.
- •51. Соціалізація особистості. Основні етапи.
- •52. Соціальні потреби та соціальні інтереси особистості як спонукальні мотиви соціальної дії.
- •53. Аномічні явища у суспільстві. Соціологія девіантної поведінки.
- •54. Соціальні функції політики.
- •55. Сім'я як соціальний інститут, поняття сім'ї, її функції.
- •56. Система освіти, її соціальні функції.
- •57. Соціологія праці та управління (предмет, основні проблеми, категорії).
- •Регулятивна - Оперативне управління, господарською діяльністю.
- •58. Соціологія молоді (предмет, основні проблеми, категорії).
- •59. Соціальні функції релігії.
- •60. Поняття культури, її форми та елементи. Соціальна роль та функції культури.
53. Аномічні явища у суспільстві. Соціологія девіантної поведінки.
Сучасний соціум переживає важкий період становлення нових економічних та політичних відносин, нової суспільної свідомості. Драматизм поглиблення кризового стану всіх сфер життя украї-нського суспільства полягає у тому, що він системного характеру і передовсім позначається на психіці молодого покоління. Труднощі економічного розвитку, політичні суперечності та деформації суспільної свідомості – усе це знаходить свій вияв у моральній сфері молодих людей, а особливо – підлітків. Типовою ситуацією особистісного сприйняття умов життя, соціального середовища є стан непевності основної частини населення, в тому числі й молоді, щодо життєвих перспектив, свого місця у стихії суспільних змін.
Зміни, що відбуваються упродовж останніх десятиліть у нашому суспільстві, спричинили виникнення низки психолого-педагогічних та соціально-педагогічних проблем, серед яких – тенденція помітного збільшення різних видів девіації у суспільстві. Поширення та розвиток девіантної поведінки серед населення, а особливо у молодіжному середовищі, є актуальною і серйозною проблемою.
Доцільність першочерговою розв’язання цієї проблеми зу-мовлена тим, що в країні має місце досить складна криміногенна ситуація і у сферу злочинності втягується усе більше і більше неповнолітніх. Кримінальними угрупованнями, створеними під-літками, скоюються небезпечні злочини, чисельність яких невпинно зростає. Злочинність молодіє, набуває сталого рециди-вного характеру. Така криміналізація молодіжного середовища, на наше глибоке переконання, позбавляє суспільство перспектив установлення у майбутньому соціальної рівноваги та благополуччя.
Суспільство, у якому розгул злочинності, аморальності стали вельми помітним явищем, називають аномічним. Аномія (грец. а – заперечення, nomos – закон) – це такий стан, при якому ті чи інші галузі соціального життя, типи соціальних відносин і поведінки людей значною мірою “випадають” зі сфе-ри нормативного регулювання з боку суспільства. Значна частина індивідів не вважають обов’язком дотримуватися сталих норм, необхідних імперативів, які втрачаються або гранично слабшають. У результаті виникає свого роду нормативний ваку-ум, що поглинає правові, етичні й інші регламентуючі основи суспільного буття, індивідуальної і масової свідомості .
Соціологія девіантної поведінки - це дисципліна, що в системності вивчає прояви девіації, її причини - як соціально-психологічні, так і загальносуспільні чинники, а також систематизує весь наявний матеріал, всі наукові джерела, підходи вивчення, принципи, що стосуються поведінки, діяльності людей та груп, які не відповідають загальноприйнятим нормам. При цьому сама соціологія займається вивченням найбільш загальних причин і наслідків девіації, її впливу на розвиток соціальних процесів, показує шлях відповідного ефективного контролю, ліквідації, запобігання наслідкам проявів такого типу.
Об'єктом соціології девіацій виступають, таким чином, суб'єкти девіантної поведінки - люди, групи людей, організації. Предметом даної дисципліни виступають характеристики та природа соціального явища як девіантна поведінка та діяльність і розгляд їх як специфічних відповідних відносин.
(Отже, будь-яку поведінку, яка не викликає схвалення суспільної думки, називають девіантною. Це - в широкому розумінні. У вузькому ж розумінні девіантною поведінкою вважають порушення неформальних норм, що закріплені звичаями, традиціями, етикетом, манерами тощо. А всі серйозні порушення формальних норм і законів, дотримання яких гарантується державою, а значить, вони є протиправними - виступають в якості делінквентивної поведінки. Тому перший тип поведінки (девіантна) є відносним (те, що для одних людей є відхиленням, для інших є звичайною нормою), а другий є абсолютним. До делінквентивності відносять: злодійство, пограбування, іншого типу злочини. Але, як уже зазначалося вище, прояви девіантної поведінки можуть мати не тільки негативний, а і позитивний характер.
До першого типу (негативний характер поведінки) відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть небезпечних форм, внаслідок чого суспільство повинно застосовувати відповідні санкції. Такого типу відхилення від соціальних норм називаються деструктивною девіацією. Вчинки, поведінка, діяльність людей або соціальних підрозділів, що не відповідають, а ще гірше - активно протистоять загальносуспільним, зокрема правовим нормативам, є протиправним посяганням. Рушійною силою цього типу девіантної поведінки є "деформовані" потреби і цінності, що спонукають особистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства.
Другий тип девіантної поведінки (позитивний характер відхилення) пов'язаний з елементами розвитку суспільного життя і не має відтінку соціально небажаного негативного і антисоціального взірця. Цей тип соціальних відхилень має відповідний прогресивний зміст і найчастіше спостерігається в період певних соціальних змін, реформ, перетворень тощо, коли руйнуються стереотипи і застарілі норми та взірці поведінки. До такого типу можна віднести: героїв, бунтарів, першовідкривачів, геніїв, легендарних передовиків та інших пансіонаріїв.
