30. Типи стратифікаційних систем. Закрита та відкрита соціа­льна стратифікація.

Існує кілька підходів до розгляду стратифікаційних систем.

В основу однієї з таких класифікацій покладено дев`ять основних типів стратифікаційних систем.

Фізико-генетична. Класифікація проводиться за такими ознаками, як стать, вік та інші фізичні якості людини. Така система була характерна для первісно-общинного часу. Зараз це явище теж присутня, але в іншій формі.

Рабовласницька. Її основою служить поділ суспільства на тих, у кого є права і свободи, і тих, хто ними не володіє. Вона побудована на прямому насильстві. У різних країнах вона приймала різні форми, але суть залишалася колишньою.

Кастова. Це розділення було закріплено релігійно протягом довгого часу. Перехід з однієї касти в іншу не був можливий, а статус людини визначався при його народженні. У товаристві з кастовою системою існував розподіл професій між різними кастами.

Станова. Права та обов`язки тієї чи іншої групи людей закріплені за допомогою традицій і юридично. Ця система вільніше, ніж кастова, але чітко позначені кордони між станами.

Етакратіческая. Соціальний статус людини визначається його положенням у владних структурах. Він прямо пропорційний привілеям і доступу до ресурсів. Цей процес контролюється державної демократією.

Соціально-професійна. Підставою класифікації служить професія, оплата даної діяльності і умови праці. Але до тієї чи іншої людини висуваються жорсткі професійні вимоги. Цей статус не купується у спадок, і тому людина повинна постійно дбати про його збереження.

Класова. Класифікація проводиться по економічних факторах: відношенню до засобів виробництва і рівнем доходу. Людина може змінити своє становище при сприятливих умовах, застосуванні певних зусиль.

Культурно-символічна. Класифікація здійснюється на основі наявності вільного доступу до інформації або знань. Ця відносно нова класифікація ще не вивчена до кінця.

Культурно-нормативна. Вирішальне значення в рамках цієї системи має престиж: їм визначається місце людини в соціальній ієрархії.

Соціальна стратифікація існувала у різ­них типах суспільства, у кожному з яких вона мала свої специфічні риси, але всі про­яви можна поєднати у дві основні форми стратифікації — закриту і відкриту.

Закрита стратифікація характеризується наявністю чітких границь між прошарками і забороною на перетин цих границь.Людина, яка народилася у суспільстві із закритою формою стратифікації, змушена провести все життя у межах тієї страти, до якої належить за фактом народження, і померти в ній же.

Відкрита стратифікація характеризується більш тон­кими «перегородками» між стратами, через які індивід може потрапити до іншого прошарку завдяки власним зусиллям або волею випадку.

31. Особливості стратифікації українського суспільства.

Аналіз існуючого в сучасному світі розмаїття соціальних структур дає підстави для висновку про існування двох полярних варіантів: суспільства, де основним шаром населення є середній клас (так званого європейського суспільства), і соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами – багатими та бідними (латиноамериканського суспільства). Проголошені в Україні принципи соціального розвитку, зокрема прагнення побудувати демократичну державу із соціально орієнтованою ринковою економікою передбачають формування і відповідної соціальної структури, низької економічної нерівності і численного середнього класу. Таке суспі­льство характеризується: 1) домінуванням активної життєвої позиції – прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині, дбати про майбутнє, зокрема про старість;2) наявністю внутрішніх джерел інвестування – населення не проїдає миттєво всі зароблені кошти, а інвестує значну їх частину в бізнес, житло, освіту тощо;3) високим платоспроможним попитом населення і, відповідно, масштабним внутрішнім ринком – попит породжує пропозицію, тобто спричиняє до економічного зростання, збільшення зайнятості тощо;4) демократичними принципами управління, зокрема постійними звітами владних структур – середній клас, який має належний рівень освіти, відзначається обізнаністю у своїх правах і прагненням їх обстоювати у визначених законодавством межах.