28. Соціальна структура суспільства, її головні елементи.

Соціальна структура суспільства:

1. Особистість;

2. Соціально- класова (класи, соціальні прошарки, соціальні групи);

3. Соціально – професійна (трудові та інші колективи);

4. Соціально – демографічна (вік, стать);

5. Соціально- територіальна (міське та сільське населення);

6. Соціально – етнічна (етном, нація, народність).

Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.

Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами.

Сутність соціальної структури суспільства найбільш повно виражається у її загальних рисах, до яких можна віднести:

• багатоманітність соціальних елементів, що утворюють соціальну структуру суспільства (соціальний інститут, соціальна група, соціальна спільність тощо);

• різний ступінь впливу кожного складового елемента соціальної структури суспільства на соціальні процеси і явища, відмінність їхніх соціальних ролей;

• наявність відносно стабільних зв'язків між складовими елементами соціальної структури суспільства, взаємозалежність останніх. Це означає, що жоден елемент соціальної структури не може існувати в суспільстві автономно. В будь-якому випадку він поєднаний соціальним зв'язком з іншими структурними підрозділами суспільства. У цьому випадку є цікавою історія про Робінзона Крузо, який навіть опинившись на безлюдному острові, перебував у тісному зв'язку з суспільством (користувався речами, що виготовили інші люди, займався тими ж видами занять, що і в Англії — облаштовував власну оселю, вирощував сільськогосподарські культури, молився Господові тощо);

• взаємопроникність елементів, що забезпечує цілісність соціальної структури, тобто одні й ті ж соціальні суб'єкти можуть бути частинами різних складових одиниць суспільства. Наприклад, одна і та ж особистість може бути включена до різних соціальних груп та спільностей;

• багатофункціональність і стабільність — кожен елемент соціальної структури суспільства виконує свої специфічні функції, які є відмінними від ролей інших соціальних елементів, що й передбачає значну кількість соціальних функцій суспільства. У зв'язку з вищесказаним можна зробити висновок, що основними складовими суспільства є соціальні спільності, оскільки їх вплив на соціальні процеси є незрівнянно більший ніж участь окремої особистості. Що стосується соціальних організацій та соціальних інститутів, то вони формуються у результаті діяльності і взаємодії соціальних спільностей та груп, є похідними від них^*1. Важливим елементом соціальної структури суспільства є також соціальні групи.

29. Теорія соціальної стратифікації.

Соціальна стратифікація - це емпірично фіксо­вана спільнота, яка об'єднує людей на яких-небудь загальних позиціях, або які мають спільне діло, що призводить до конструювання даної спільноти в соціаль­ній структурі суспільства і протиставлення іншим со­ціальним спільнотам

Страт - верства соціальної структури суспільства.

У соціології найбільше поширення мають три типи теорій стратифікації:

1. Марксистська — визначає, що поділ на класи базується на відношенні людей до засобів виробництва або на способах, за до­помогою яких забезпечують засоби існування. В капіталістичних суспільствах існують два класи: капіталісти— власники засобів виробництва, і робітничий клас — продає свою працю і створює додатковий продукт для капіталіста, виробляючи більше, ніж йде на оплату його праці.

2. М. Вебер вважав, що класові відмінності ґрунтуються не ли­ше на відношенні до засобів виробництва, але також і до інших ре­сурсів (наприклад, майстерність і міра довіри). Він вирізняв ще один аспект стратифікації — відмінності між соціальними групами у сфері престижу. Статусні ресурси можуть розрізнятися незалежно від класових, вони можуть бути або позитивними, або негативни­ми. Групи з негативним статусом називають знедоленими групами, або паріями.

3. Е. Райт доводить, що існує три способи контролю над еко­номічними ресурсами: контроль над інвестиціями (грошовий капі­тал); над фізичними засобами виробництва; над робочою силою. Капіталісти контролюють всі три типи ресурсів, робітничий клас — не контролює жодного. Між цими двома класами існує ряд класо­вих позицій, їх займають ті, хто впливає на деякі (не всі) аспекти виробництва, наприклад, юристи у великих корпораціях².

КЛАС СОЦІАЛЬНИЙ— За В. Леніним —

> велика група людей, яка відрізняється від інших

> місцем в історично визначеній системі суспільного виробни­цтва,

> ставленням до засобів виробництва,

> роллю в суспільній організації праці і

> способами отримання і розмірами тієї частки багатства, якою вона володіє.

За М. Вебером — агрегати людей, які володіють одними й тими самими життєвими шансами. «Класи» — не спільноти: вони зазви­чай є лише можливою основою спільних дій. Ми можемо говорити про «клас» лише у випадку, коли:

1) певна множина людей об'єднана специфічними причинними компонентами, які стосуються їхніх життєвих шансів;

2) такий компонент поданий винятково економічними інтере­сами щодо придбання товарів або одержання прибутку;

3) цей компонент обумовлений ситуацією, яка складається на ринку товарів або на ринку праці».б

За У.Л. Уоряером —група людей, що відносить себе до певної позиції в системі соціальної ієрархії.

Застосувавши таке визначення класу, Уорнер, виокремив та про­аналізував шість класів у Янкі-Сіті, на відміну від типового виокре­млення трьох класів у структурі суспільства. На противагу К. Марк­су, Уорнер більшою мірою покладався на «суб'єктивні» критерії, виокремлення класу, ніж на «об'єктивні» (прибуток, влада ...).

Окрім цієї схеми стратифікації надалі вирізнили ряд інших. Ва­ріантів багато, але є принципові положення²:

• основних класів лише три: багаті, заможні та бідні;

• неосновні класи виникають додаванням страт або верств у межах основних.

Досить поширеною сьогодні є стратифікаційна модель, що ба­зується на уорнерівському підході. Вона поєднує сім статусних груп:

1. Верхній-вищий клас— «аристократи по крові», їх вирізняє велике багатство, великосвітські манери, елітний спосіб життя.

2. Нижній-вищий клас — «нові багаті», які ще не встигли ство­рити потужній родовід, займають найвищі пости в промисловості, бізнесі, політиці тощо.

3. Верхній-середній клас — дрібна буржуазія, високооплачувані професіонали, спосіб життя наближається до великосвітського, але вони не можуть собі дозволити фешенебельну віллу на найдорож­чих курортах чи колекцію найрідкісніших художніх раритетів.

4.Середній-середній клас — основа розвинутого індустріально­го суспільства, до його складу входять гарно оплачувані службовці, середньо оплачувані професіонали, люди інтелігентних професій.

5.Нижній-середній клас— службовці та кваліфіковані робіт­ники, праця яких за характером наближається радше до розумової, ніж до фізичної.

6.Верхній-нижчий клас —- середньо та малокваліфіковані робі­тники, зайняті у масовому виробництві. Характерні риси: невисо­кий рівень освіти, пасивне дозвілля, примітивні розваги, зловжи­вання алкоголем.

7. Нижній-нижчий клас — «соціальне дно»: мешканці підвалів, горищ та інших малопридатних для життя місць. Вони без освіти або з початковою освітою, жебракують чи мають випадкові заробі­тки, їм властивий комплекс неповноцінності через безпросвітну бі­дність та постійні приниження.