23. Соціальна спільнота та її види як складової соціальної сис­теми.

Людське суспільство не може існувати, не створюючи колективів — спільнот. Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соціальну спільноту і через неї у соціальну систему. Соціальна спільнота — сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності. Здавна соціальні спільноти, такі, як рід, сім'я, плем'я тощо, забезпечували людям засоби до існування, репродукцію людини, спільну протидію силам природи, іншим племенам і т.д. Все це допомогло людству не тільки вціліти, а й закласти основи подальшого прогресу, розвитку цивілізації. Отже, соціальні спільноти виникали під впливом об'єктивної необхідності в ході історичного розвитку. Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціоналізовано (організовано), бути формальними чи неформальними.

Групова соціальна спільнота (соціальна група) - сукупність індивідів, яка існує реально, фіксується емпірично, характеризується відносною цілісністю, є самостійним суб'єктом історичної та соціальної дії, поведінки. У суспільстві існує значна кількість типів, видів груп: залежно від чисельного складу розрізняють соціальні групи малі й великі; від характеру зв'язку всередині групи, його міцності, форм здійснення — первинні і вторинні; від природи, особливостей індивідів, які входять до групи, — демографічні, етнічні, регіональні та ін. Первинна соціальна група — невелика група людей, між якими існують прямі контакти, що відображають різні аспекти їх особистостей. Важливу роль у ній відіграють сталі емоційні стосунки, які визначають сутність даної групи. До первинних соціальних груп можна віднести сім'ю, закохані пари, групи друзів, невеликі виробничі колективи. Вторинна соціальна група — група людей, між якими майже відсутні емоційні зв'язки і їх взаємодія зумовлена прагненням досягнути певної мети. У великій групі важко встановити безпосередні контакти і неможливо створити умови для тісного особистісного контакту всіх членів. Основне значення у таких групах надається не особистісним якостям людей, а їх умінню виконувати певні функції. Головним для цих груп є те, що люди мають необхідну кваліфікацію і справляються з роботою, завдяки чому організація може функціонувати. Особистість кожної людини майже нічого не значить для такої групи. Для первинної групи, навпаки, її члени є унікальними, ні одного з них не можна замінити іншим. Отже, емоційні чинники мають важливе значення для існування і функціонування первинної групи.

24. Види соціальних структур. Маргіналізація.

Соціальна структура – це сукупність його елементів і взаємозв’язок між ними.

Елементи соціальної структури:

1. Статуси і ролі;

2. Індивіди (люди);

3. Соціальні групи і спільноти;

4. Соціальні інститути, організації;

5. Соціальні взаємодії;

6. Соціальні відносини;

7. Соціальні функції.

Основні види соціальних груп:- за ступенем (нестійкі, середньоусталені, усталені);- за розмірами ( формальні, неформальні, малі, середні, великі);- за змістом ( соціально – класові, соціально – етнічні, соціально – територіальні, соціально – професійні).

   Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об´єднаних стійкими зв´язками і відносинами.    Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Поняття «соціальна структура» охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти.    Згідно із системно-організаційним аспектом головний зміст соціальної структури створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика (держава), наука, освіта, сім´я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і зв´язки. Ці інститути нормативно регулюють, контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а також визначають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції (статуси) у різних типах соціальних організацій.

Маргіналізація

Термін, що стосується процесу «виключення» або ігнору у певній соціальній групі. У контексті певної раси або культури, це досвід людей, які не володіють мовою цієї групи, не можуть знайти роботу або не мають доступу до соціальних послуг і, таким чином, не можуть бути повноправними членами суспільства.

Маргіналізація передбачає розрив (головна ознака втрату об'єктивної приналежності до якоїсь соціальної спільності без подальшого входження в іншу або без повної адаптації в новій спільності, в класичному випадкупослідовно рвуться економічні, і духовні зв'язки. При включенні маргінала в нову соціальну спільність ці зв'язки в тій же послідовності відновлюються, причому встановлення соціальних і духовних зв'язків, як правило, сильно відстає від встановлення зв'язківекономічних. Приклади маргінальності: городяни сільського походження, діти з міжнаціональних сімей, представники третіх країн, що отримали європейську освіту, емігранти, а також така категорія соціально знедолених, як жебраки, бродяги.