14. Класичний період розвитку. М. Вебер.

Макс Вебер (1864 - 1920) - німецький соціолог, соціальний філософ, культуролог та історик. Його можна сміливо назвати Леонардо да Вінчі соціології. Його базисні теорії сьогодні становлять фундамент соціології: вчення про соціальний дії і мотивації, про суспільний поділі праці, про відчуження, про професії як покликання.

Він розробив: основи соціології релігії; економічної соціології і соціології праці; соціології міста; теорію бюрократії; концепцію соціальної стратифікації і статусних груп; основи політології та інституту влади; вчення про соціальну історії суспільства і раціоналізації; вчення про еволюціюкапіталізму та інституту власності ^.

Досягнення Макса Вебера просто неможливо перерахувати, настільки вони величезні. У галузі методології одним із головних його досягнень є введення ідеальних типів. М. Вебер вважав, що головна мета соціології - зробити максимально зрозумілим те, що не було таким реальності, виявити сенс того, що було пережито, навіть якщо цей сенс самими людьми не був усвідомлений. Ідеальні типи дозволяють зробити історичний або соціальний матеріал більш осмисленим, ніж він був у самому досвіді реальному житті.

Соціологічні погляди (1864-1920):

- об’єктом соціології є суспільсто та різні соціальні процеси, що відбуваються в ньому. Соціологія повинна орієнтуватися на дії індивіда або групи, які пов’язані з іншими людськими суспільними інтересами.

- в генезі західноєвропейського капіталізму пріорітетну роль відігравала протестанська «господарська етика».

- існує зв’язок господарського життя суспільства, матеріальних та ідеальних інтересів різних соціальних групп з релігійною свідомістю.

- оскільки соціальні закони визначити немаожливо, остільки необхідно хоча б розуміти і пояснювати дії людей, їх поведінку.

- разом із відошення до засобів виробництва важливими класовими ознаками є також відношення до влади, поділ людей за релігійними та ідеологічними ознаками тощо.

- в сучасному суспільстві головний конфлікт народжується боротьбою між політичними партіями і бюрократичним державним аппаратом.

15. Марксистська теорія суспільства. Логіка пошуку факторів суспільного розвитку.

Погляди Маркса як соціолога (1818- 1883):

- спосіб виробництва, обмін його продуктів складають основу будь – якого суспільства;

- суспільство – соціальний організм, цілісна соціальна система, джерело розвитку і функціонування якої знаходиться перш за все в ній самій, а не поза нею.

- зі зміною способу виробництва змінюються економічні відносини, а пізніше і вся надбудова (ідеологічні, політичні тощо відносини), а отже, на зміну суспільної формації приходить інша, більш вища.

- революція – локомотив історії,насильства є повивальною бабкою історії.

Значний вплив на розвиток соціології мала соціальна теорія марксизму. Як і багато інших соціальних мислителів XIX сторіччя, К. Маркс прагнув по-новому осмислити сучасні йому соціальні науки і здійснити переворот в поглядах на суспільство. Проте він не ставить питання про створення нової окремої науки про суспільство, методи якої не були б ідентичними методам політичної економії, права, історії і т.п. Марксизм, на відміну від інших течій, які існували в XIX столітті, виступає не тільки як напрям в теоретичній думці, але і як впливовий перебіг соціально-політичної думки, тісно пов'язаної з масовими соціальними рухами. В основу свого вчення він заклав розроблений ним принцип історичного матеріалізму, згідно якого розвиток суспільства детерміновано. Маркс зробив значний внесок у становлення і розвиток соціологічної науки. їм було всебічно проаналізовано соціальну структуру сучасного йому капіталістичного суспільства, виявлено роль економічних факторів у розвитку соціально-політичних відносин, дано визначення таких понять, як "клас", "соціальна верства", "класова боротьба" тощо. Одним з основних положень наукового соціалізму виступає теорія класової боротьби між буржуазією і пролетаріатом як рушійна сила суспільного розвитку. Аналізуючи буржуазне суспільство, К. Маркс визначає основні елементи його внутрішньої структури: капітал, наймана сила, земельна власність, яким відповідають три великі класи — буржуазія, пролетаріат і селянство. Марксистська концепція соціального розвитку зв'язана, перш за все, з аналізом антагоністичних відносин між буржуазією і пролетаріатом як головними класами. Основною ознакою класу виступає право володіння засобами виробництва або його відсутність. Загострення соціальних конфліктів і доведення їх до соціального вибуху — пролетарської революції — об'єктивна тенденція соціального розвитку. Таким чином, марксистська концепція класів і класової боротьби має чітко визначену політичну спрямованість. Соціологічна концепція марксизму будується на визнанні дії в природно-історичному процесі об'єктивних закономірностей, сформульованих в таких законах:

• закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил;

• закон первинності базису і вторинності надбудови;

• закон класової боротьби і соціальної революції;

• закон природно-історичного розвитку людства через зміну суспільно-економічних формацій.