13. Соціологічна теорія е. Дюркгейма

Соціологія Е. Дюркгейма (1858 – 1917):

• Для перетворення соціології в самостійну науку необхідна наявність особливого предмета. Цим предметом є соціальна реальність. Її основу складають соціальні факти, які існують незалежно від індивіда і можуть здійснювати на нього вплив.

• Соціальні факти поділяються на матеріальні або морфологічні ( тобто, щільність населення, характер поселень та помешкань,засоби сполучення та зв’язку, розташування на континенті тощо) і на духовні (загальна свідомість, колективні уявлення, вірування. Колективні почуття тощо).

• Предмет психології – індивідуальна свідомість,яка є безпосередньо надбутою над біологічним, сфера ж соціального - колективні процеси і явища, що не зводяться до індивідуальної свідомості.

• Суспільство існує завдяки тому, що люди певним чином солідарні – вони розділяють загальні поняття,розмовляють на зрозумілій мові, дотримуються певних правил поведінки і норм, додержуються законів. Солідарність – основа порядку і організованості, відсутність солідарності – це стан розпаду, анархії громадянської війни. Механічна солідарність базується на жорсткому контролі, підтримується насильством, брутальною силою. Органічна солідарність є наслідком сучасного поділу праці і глибокої взаємозалежності індивідів. Перехід від першого типу солідарності до другого – головний напрямок розвитку цивілізації.

Е. Дюркгейм (1858-1917) - один з найвідоміших і шанованих французьких соціологів. Його внесок в історію світової соціології визначається не тільки його власними ідеями і концепціями, а й тим, що Е. Дюркгейм створив французьку школу соціології, традиції якої до цих пір роблять серйозний вплив на стиль мислення французьких соціологів, вибір ними предмета дослідження.  Відмінною рисою наукових позицій Дюркгейма стала концепція соціологізму. Відповідно до неї соціальна реальність має свою специфіку, автономністю, незвідністю до інших різновидів реальності (наприклад, фізичної, психічної). Їй, отже, властиві свої власні закони, які і повинна виявляти і вивчати соціологія. Звідси випливає один з важливих методологічних вимог Е. Дюркгейма - соціальне треба пояснювати соціальним, виходячи з соціального. Вістрям своїм ця концепція спрямована проти існувало за часів Дюркгейма психологізму у трактуванні соціальних явищ.  Якісна специфіка суспільства виявляється більш виразно в його незвідність до індивіда і індивідуальній свідомості. По відношенню до індивідасоціальна реальність об'єктивна і незалежна у своєму існуванні. Дюркгейм писав, що при народженні індивід знаходить готовими закони і звичаї, правила поведінки, релігійні вірування та обряди, мову, грошову систему і т.п., що діють незалежно від нього. «Соціальні вірування або акти здатні існувати незалежно від їх індивідуальних висловів», - писав соціолог.  Пояснюючи незвідність соціальної реальності до індивіда, індивідуального життя, Дюркгейм підкреслював, що в процесі взаємодій між людьми виникає нова якість, що називається соціальним життям. Наприклад, очевидно, що «група думає, відчуває, діє абсолютно інакше, ніж це зробили б її члени, якщо б вони були роз'єднані. Якщо, отже, відправлятимуться від цих останніх, то ми не зрозуміємо нічого з того, що відбувається в групі ». Ілюструючи цю свою думку, соціолог часто посилався на приклад хімічного цілого як синтезу його складових частин.  Примат, перевага суспільства над індивідом виявляється в соціальному примусі. Соціальні інститути вже фактом свого існування наказують людям певні форми, способи і зразки поведінки, чинять на них тиск, включають в себе негативні та позитивні санкції. Поведінка людини в основному визначається не індивідуальними причинами і факторами, а сукупністю соціальних фактів, що штовхають індивіда на ті чи інші вчинки.  Соціальна реальність у поданні Е. Дюркгейма складається з соціальних фактів двох родів - морфологічних, до яких французький соціолог відноситьдемографічні, технологічні та  екологічні факти, і з колективних уявлень, тобто фактів колективної свідомості. Саме останні особливо значущі для Дюркгейма, - у них розкривається специфіка суспільства. Справа в тому, що колективні уявлення, ці загальні ідеї та вірування, пов'язують людей, формують саму соціальну тканину. Тому Дюркгейм вважав колективне свідомість життєвим вузлом всього суспільства. Більш того, суспільство – це саме «композиція всякого роду ідей, вірувань і почуттів, які реалізуються за посередництвом індивідів».