1. Стримуючими факторами розвитку партизанського руху (особливо в початковий період війни) стали:

− наступальна -1920-voennij-komunizm"воєнна доктрина, що почала домінувати наприкінці 30-х років і призвела до згортання підготовки кадрів та вироблення засобів для ведення "малої війни", ліквідації документації та партизанських схованок і баз;

− дефіцит підготовлених партизанських кадрів, до кінця 1941 року так звану підготовку до "малої війни" пройшли лише 15% усіх тих, хто залишився на окупованій території;

− відсутність координаційного центру, погане постачання загонів зброєю, боєприпасами, медикаментами;

− жорстоке придушення окупаційними властями будь-яких виявів опозиції фашистському режиму.

2. Радянський партизанський рух у своєму розвитку пройшов кілька етапів, які мали свої особливості:

І етап – зародження і становлення – тривав з початку війни до кінця 1942 року. Його змістом було збирання сил, визначення організаційних форм, ефективних методів боротьби у ворожому тилу. В складних умовах наприкінці 1941 р. утворюються партизанські загони О. Федорова на Чернігівщині, С. Ковпака на Сумщині, кілька десятків невеликих загонів у прифронтовій смузі Харківщини і Донбасу.

На початку 1942 року утворено Український штаб партизанського руху. Улітку 1942 р. окремі партизанські загони злилися у партизанські частини, згодом навіть з'єднання чисельністю до 3–5 тис. чол. під командуванням С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумова, М. Шукаєва.

ІІ етап – стабілізація – триває до середини 1943 р. Партизанські з'єднання відбивають каральні акції фашистів і тримають під контролем цілі райони, здійснюють рейдові операції, хоча певною метою рейду на захід була й боротьба з "націоналістичними формуваннями УПА". Правда, деякі партизанські командири вступали в контакти з командуванням частин УПА. Комісар з'єднання Ковпака генерал С. Руднєв говорив, що з УПА "можна жити окремо, але ворога треби бити спільно". На відміну від Руднєва, більшість командирів (Ковпак, Сабуров, Наумов, Вершигора та ін,), які діяли під контролем НКВС, беззаперечно виконували накази Москви.

ІІІ етап – участь в активних наступальних діях, який триває до повного розгрому фашистів. Для цього періоду характерні численні рейди в тил противника, активна взаємодія з формуваннями Червоної армії, наступальна тактика бойових дій. Вони намагалися силою захопити українські повстанські райони, внести розкол в ряди УПА, залучити до боротьби з повстанцями поляків, але всі ці спроби наштовхувалися на збройний опір УПА.

Всього протягом війни партизанські формування України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км, у партизанських загонах і з'єднаннях налічувалося близько 180 тис. чоловік, 30% із них загинули.

3. Всі учасники боротьби з фашизмом ризикували своїм життям і заслуговують пам'яті нащадків. Проте сьогодні незаперечними є факти неефективності і недоцільності дій ряду радянських диверсійних і партизанських груп, їх дії часто приводили до великих втрат мирного населення, вони мали пропагандистський політичний характер, та й за чисельністю не відповідали вигаданим після війни цифрам, які декілька разів змінювались за вказівкою партійних лідерів.

Отже, в роки фашистської окупації український народ не скорився жорстокому ворогові, боротьба проти нього продовжувалась всіма формами і засобами, всіма силами, які захищали свою землю, хоча були між ними суперечності, проблеми, помилки і непорозуміння, породжені тоталітарною системою.

БІЛЕТ № 19

1) .«Руїна» – період в історії України, який розпочався після смерті Б.Хмельницького і характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московії, Речі Посполитої, Туреччини).

Гетьманщина – неофіційна назва козацької держави, яка набуває поширення наприкінці XVII – XVIII ст.

Причини Руїни:

Виникнення гострих соціальних конфліктів та охоплення значної частини народу бунтівними настроями

Загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики

Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами

Слабкі державницькі традиції, низький рівень політичної свідомості українців.

Соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).

Несприятливе міжнародне становище. Іноземна інтервенція в Гетьманщину з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Інтервенція – втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави шляхом застосування військових сил.

Під час «Руїни» відбувалася боротьба за владу між:

козацькою старшиною Війська Запорозького;

шляхтою;

«черню» – нижчими прошарками суспільства (міщанами, селянами, простими козаками).

2) Махновський рух (в 0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0"радянській та 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0"російській 0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0"пропагандівідоме як «махновщина», «махновці») — збройна боротьба українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918–1921 роках під час 0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B2_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97"Громадянської війни під керівництвом 0%9D%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%BE"Нестора Махна.

Революційна повстанська армія України (махновці) (таку назву повстанська армія одержала 1 вересня 1919 року після переформування) вела збройну боротьбу проти австро-угорської та німецької окупаційних армій, 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82"Гетьманату,0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B8"Директорії, 0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96"білогвардійців, окупаційних військ 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0"Радянської Росії.

Район операцій загонів Махна простягався від 0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80"Дністра до західних меж 0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE"Області Війська Донського. Столицею махновщини було село 0%93%D1%83%D0%BB%D1%8F%D0%B9%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5"Гуляйполе (тепер місто, центр Гуляйпільського району Запорізької області)0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Катеринославської губернії. Своє основне завдання загони Махна та інші селянські отамани бачили в захисті інтересів дрібних землевласників під гаслами 0%90%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F"анархізму.

3) Чорно́бильська катастро́фа — 0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F"екологічно-соціальна0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0"катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку 0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F"Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F"26 квітня 1986 року, розташованої на території 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"України (у той час — 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0"Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, 0%AF%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80"реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 3000%AF%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A5%D1%96%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B8"Хіросім^{HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0"[1]}. На думку багатьох людей, зокрема тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР 0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0"Валентини Семенівни Шевченко, ця подія так само як офіційна реакція, яка була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.

БІЛЕТ№20

1)ОТКСЕРИТЬ

2) Окупована польськими та московськими військами, розірвана на шматки соціальними конфліктами і чварами між політичними групами, Українська держава на поч. 1660-х років розділилася на дві окремі частини — Правобережжя і Лівобережжя, кожна на чолі з власним гетьманом.

Після Ю. Хмельницького гетьманом Правобережної України став Павло Тетеря (1663—1665). Влітку 1663 р. інтереси новообраного гетьмана Тетері й польського короля збіглися у питанні щодо початку воєнних дій проти Московії: перший прагнув за допомогою польського війська поширити владу на Лівобережжя й так возз'єднати козацьку Україну, другий хотів відібрати у московського царя Смоленщину. Вже в січні 1664 р. їхні війська дійшли до українсько-московського кордону. Та надалі події розгорталися несприятливо, змусивши нападників повернутися назад. По-перше, проти відновлення польсько-шляхетських порядків виступило населення Лівобережжя. По-друге, похід запорізького кошового Івана Сірка проти Кримського ханства значно обмежив татарську допомогу польському королеві. По-третє, па Правобережжі розпочалося повстання, спрямоване як проти Польщі, так і проти Тетері.

У червні 1663 р. під Ніжином зібралася Чорна рада, де за підтримки запорізьких козаків та черні й під тиском московського війська гетьманом було обрано І. Брюховецького, а його суперників страчено. І

Гетьман Іван Брюховецький (1663—1668) був яскравим представником доби Руїни, демагогом, який створив собі імідж захисника козацьких праві вольностей, палким прихильником московської орієнтації. Саме він став першим з українських гетьманів, який відвідав Москву й у. 1665 р. підписав т.зв. Московські статті, що значно обмежували політичні права України: 1) безпосереднє управлінця військово-адміністративним і фінансово-господарським життям України передавалося царським воєводам; 2) московські військові залоги мали перебувати в усіх великих українських містах; 3) обмежувалося право вільного обрання гетьмана; 4) заборонялися дипломатичні відносини з іноземними державами тощо.

3) -1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з "планом Барбаросса",22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. - Галичина разом з польськими територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства;

- більшість українських земель увійшла до складу Рейхскомісаріату "Україна" на чолі з фанатичним нацистом, катом українського народу Е.Кохом. Це адміністративне утворення включало 63,6% всієї території України;

o прифронтові області (Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас) підпорядковувалися військовому командуванню.

3. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси України. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорнозем, а також робоча сила. З України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн. чоловік.

Щоб забезпечити більш "ефективну" експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи.

Таким чином, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський "новий порядок" викликав масовий рух Опору в Україні.

БІЛЕТ №21

1) 0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B4%D0%B0"Борисфеніда існувала як місто-держава у VII ст. до н. е.; була найдавнішим грецьким поселенням 0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%8F"Причорномор'я. Пізніше центр колонії перемістився до0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D1%8F"Ольвії. Зараз острів (0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"Миколаївська область).

Херсонес (пізніше Корсунь) заснований у 422–420 рр. до н. е. переселенцями з 0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%8F_%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0"Гераклеї Понтійської і проіснував до XIV ст. н. е. (тобто майже два тисячоліття). У V–I ст.ст. до н. е. це було автономне місто-держава, у I–IV ст.ст. н. е. — аристократична республіка, залежна від Риму, а з IV ст. — від Візантії. Посилившись, Херсонес контролював весь західний Крим, але втратив його в боротьбі з 0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D0%B8"скіфами і 0%A1%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8"сарматами. Саме через Корсунь 988 року в 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C"Київську Русьофіційно прийшло 0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"християнство візантійського обряду. Зараз — історико-археологічний заповідник 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81_%D0%A2%D0%B0%D0%B2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"«Херсонес Таврійський» (м. 0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C"Севастополь).

Ольвія існувала як місто-держава приблизно з 600 р. до н. е. і до IV ст. н. е. Заснована переселенцями з грецького 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета. Зараз с. 0%9F%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B5"Парутине (0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"Миколаївська область).

Керкінітида заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. і проіснувала як 0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F"грецька колонія майже до кінця IV ст. н. е. Належала деякий час скіфам і 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонесу. Зараз місто 0%84%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F"Євпаторія (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

Калос-Лімен (в перекладі «Гарна Гавань») — на місці сучасного селища 0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_(%D0%90%D0%A0%D0%9A)"Чорноморське на півострові 0%A2%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2"Тарханкут. Засноване іонійцями у IV ст. до н. е. Наприкінці того ж століття увійшла до складу володінь 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонесу. Стала ареною протистояння між греками та скіфами й сарматами. Остаточно мешканці покинули місто в IV столітті.

Тіра (також Офіусса) заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. переселенцями з грецького 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета. Зараз місто 0%91%D1%96%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4-%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Білгород-Дністровський (0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96"Одеської області). За відомостями 0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E"ЮНЕСКО, Білгород-Дністровський входить до десятки найдавніших міст Землі безперервного існування (разом з такими містами, як Рим, Афіни, Дамаск, Пекін).

Феодосія заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. греками — вихідцями з 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета, була центром торгівельних зв'язків. У IV ст. до н. е. була захоплена0%91%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Боспорським царством. Зараз місто 0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"Феодосія (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

Пантікапей заснований як місто-держава у VI ст. до н. е. З 480 р. до н. е. — столиця 0%91%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Боспорського царства (на берегах 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0"Керченської протоки), до складу якого поступово увійшли навколишні грецькі колонії і деякі варварські племена (0%9C%D0%B5%D0%BE%D1%82%D0%B8"меоти, 0%A1%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B8"сінди) на 0%9A%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%8C"Кубані; низку міст було засновано вже царями Боспору. Серед населених пунктів Боспорського царства відомі, зокрема, 0%A2%D1%96%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B0"Тірітака, 0%9D%D1%96%D0%BC%D1%84%D0%B5%D0%B9"Німфей, 0%9A%D1%96%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BA"Кіммерік,0%86%D0%BB%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82"Ілурат, 0%9A%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9"Кітей, 0%9C%D1%96%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BA%D1%96%D0%B9"Мірмекій, 0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Гераклій, 0%97%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81&action=edit&redlink=1"Зенонів Херсонес, 0%9F%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BC%D1%96%D0%B9"Порфмій, 0%A2%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%B0&action=edit&redlink=1"Тірамба, 0%9F%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B9&action=edit&redlink=1"Патрей, 0%9F%D0%B0%D1%80%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B9"Парфеній, на «азійскому» узбережжі протоки — 0%A4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F"Фанагорія, 0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0"Гермонасса, 0%9A%D0%B5%D0%BF%D0%B8"Кепи, 0%93%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%BF%D0%BF%D1%96%D1%8F"Горгіппія, 0%91%D0%B0%D1%82%D0%B0"Бата, 0%90%D1%85%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Ахіллій, 0%9A%D1%96%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Кіммерій,0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B0&action=edit&redlink=1"Коркондама. Після тривалої боротьби з Херсонесом, скіфами, сарматами царство було приєднане до 0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%82"Понтійської держави, а потім опинилось у залежності від 0%A0%D0%B8%D0%BC"Риму. Зараз на місті Пантікапею — сучасне місто 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87"Керч (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

2) Іва́н Мазе́па-Калединський (*0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D1%8F"20 березня 1639, 0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96"Мазепинці - †0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F"21 вересня 1709, 0%92%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F"Варниця) (HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/1687"1687-1709роки правління) Завдяки дипломатичному хисту зумів налагодити стосунки з царівною Софією, фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, з їхнім наступником — царем 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86"Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 року. Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у 0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96"«Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, мав численні зв'язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв у Криму, інших.

З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на річці Самара.

Прагнув знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, дбав про забезпечення її представників маєтностями (гетьманські універсали Василеві Борковському, Прокопові Левенцю, Михайлові Миклашевському, Іванові Скоропадському, тощо). Захищав інтереси простих козаків, посполитих (зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років, тощо), в яких регулювалися питання оподаткування, відробіток («панщина»).

Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа різними способами сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промислового виробництва, торгівлі.

3) Ідеологізація культури - прагнення поставити культуру на службу певних соціальних груп, класів та інших спільностей. Висвітлюючи процеси посилення політичних репресій і придушення інакомислячих у 60-х роках, слід зазначити, що у боротьбі з дисидентством УРСР посіла чи не найперше місце в СРСР. Так, за даними Секретаріату Міжнародної амністії, політв’язнів в СРСР нараховувалось близько 600-700 осіб, серед яких українці становили у різні часи від 25% до 75%. Слід мати на увазі, що за сталінською традицією покаранню підлягали не лише самі дисиденти, а й їх батьки, діти, близькі родичі.

Однак репресії 60-х років не лише не відвернули інакомислячих від політичної боротьби, а й надали тим, хто залишився на волі, натхнення й відваги. Опозиція 60-х років підготувала грунт для подальшої боротьби в 70-80-ті роках. Характеризуючи опозиційних рух цього періоду, необхідно показати нову хвилю репресій проти інакомислячих, широкомасштабні позасудові переслідування тощо. Особливої уваги потребує висвітлення процесу утворення, діяльності і розгрому Української Гельсінської групи.

Значну увагу приділіть аналізу опозиційного руху на етапі національно-державного відродження України. Адже подальші виступи борців за права людини та національну свободу на цьому етапі спростовували офіційні заяви радянського уряду про те, що на початку 80-х років з дисиденством в СРСР остаточно покінчено.

БІЛЕТ№ 22

1) Уперше слов’яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою „венеди”, які жили між р. Одрою і Дніпром. Пізніше, на середину I тис. н. е., з венедів вирізнилися дві групи слов’янського населення – анти і склавіни. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону та Азовського моря й склали згодом східну гілку слов’янства. Ранні слов’яни селилися здебільшого по берегах річок і озер. Житла були дерев’яними, обмазані глиною. Серед досліджених поселень ранніх слов’ян варто виділити – Корчувате, Лютіж, Суботів, Канів.    Жили  ранні  слов’яни  за традиціями родоплемінного ладу. Майном, передусім землею, володіли великі роди – патріархальні об’єднання за кровною спорідненістю. Але поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним було не походження, а місце проживання.     Суспільний лад ранніх слов’ян характеризувався переходом від первісного демократизму до військово-племінного угрупування, за якого влада концентрується в руках сильних вождів (князів). Спершу ті обираються разом зі старшиною на народних віче, а далі їх влада пеpедається у спадок.     Життя і праця східних слов’ян були тісно пов’язані зі своєю сім’єю і природою. Це і визначило два основних культи – обожнення сил природи і культу пращурів. Систему вірувань ранніх слов’ян, коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі, дощеві, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог – бог Сонця й добра; Перун – бог грому; Сварог – бог неба; Дана – богиня води; Стрибог – бог вітрів; Велес – бог худоби. 

2) 23-26 серпня в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій до повноліття Ю. Хмельницького гетьманом було обрано І. Виговського.

Зовнішня політика Івана Виговського:

• Спрямована на досягнення цілковитої незалежності Української держави, на зміцнення її міжнародного авторитету.

• Оформлення договору зі Швецією (передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу).

• Поступки у стосунках з Московією (московські залоги в найбільших українських містах).

Внутрішня політика:

• Гетьман спирався на старшинську верхівку і покозачену шляхту.

• Придушення заколоту Якова Барабаша та Мартина Пушкаря.

Гадяцький договір:

• 6 вересня 1658 року;

• Між Україною та Польщею;

• Україна, Польща, Литва утворювали федерації трьох незалежних держав;

• Україна (Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства) отримувала назву Велике князівство Руське;

• Один спільно обраний король.

Велике князівство Руське:

• Законодавча влада - депутати від усіх земель князівства;

• Виконавча влада - гетьман (обирався б довічно, затверджувався королем);

• Власні судова і фінансова система, власна монетарня;

• Військо - зо тис. козаків і 10 тис. найманого війська;

• Скасування церковної унії;

• Передбачалося створення двох університетів;

• Цілковита свобода слова й друку.

На жаль, Гадяцькому договору не судилося бути втіленим у життя. Велике князівство Руське фактично не існувало!

Московсько-українська війна:

• 1658-1659 рр.;

• Привід до війни - Гадяцький договір;

• На чолі російської армії князь О. Трубецький;

• 28 червня 1659 р. - Конотопська битва (нищівна поразка московського війська);

• поступки з боку Москви.

На козацькій раді у вересні 1659 року гетьману І. Виговському було висловлено недовіру. Гетьман зрікся булави. Гетьманування Хмельницького

Переяславські статті. У жовтні 1659 року в Переяславі в оточенні російських військ під командуванням О. Трубецького козацька старшина знову обрала гетьманом Юрія Хмельницького. Юрія примусили підписати невигідний для України договір, так звані Переяславські статті, за яким: • російські загони мали право розташовуватися в усіх великих містах України; • російські воєводи мали право перебувати в Києві, Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві; • козакам заборонялося здійснювати походи й вести зовнішню політику без дозволу царя; • обрання гетьмана, призначення старшин і полковників відтепер могло відбуватися тільки з царського дозволу; • новообраний гетьман мав присягати на вірність московському цареві; • козаки були зобов'язані вирушати в похід за наказом царя; 3) Західно Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за тодішнім правописом: Західно-Українська Народня Республика, ЗУНР, опісля теж Галицька Реcпублика чи Держава) — українська держава, що фактично існувала протягом 1918-19 рр., формально ж і до 1923 р. на території Західної 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"України зі столицею у 0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2"Львові. Постала після 0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0"Першої світової війни в результаті 0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%97"розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F"19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію заселену українцями — 0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Галичину, 0%91%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Буковину й0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F"Закарпаття. 1_%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0"1 листопада розпочався військовий конфлікт проти0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B0_%D0%A0%D1%96%D1%87_%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0"Польщі, яку підтримували країни 0%90%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0"Антанти, насамперед 0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F"Франція. 1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F"22 січня 1919 року ЗУНР об'єдналася з 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0"Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D1%8F"18 липня 1919 року в ході 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_1918%E2%80%941919"українсько-польської війни. Анексована Польщею, 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%8F"Румунією і0%A7%D0%B5%D1%85%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Чехословаччиною. До 0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D1%8F"15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував у0%95%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"еміграції.

 Внутрішня політика ЗУНР. Основні заходи внутрішньої політики були такими:

- була створена централізована система врядування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого врядування, що мала авторитет серед українського населення;

- в умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР- Української Галицької армії (УГА), до лав якої швидко й організовано були мобілізовані десятки тисяч чоловік;

- вживалися заходи для виведення економіки з кризи: була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби; заборонений вивіз нафти; введена в обіг власна валюта-гривня; відновлювалися залізниці;

- за законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами;

- була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.

4. Зовнішня політика ЗУНР. Зовнішньополітична діяльність ЗУНР була спрямована на міжнародне визнання молодої держави, насамперед країнами Антанти, і припинення війни з Польщею. Однак Польща не збиралася відмовлятися від Східної Галичини. Польська армія в листопаді 1918 р. захопила Львів, Перемишль, 10 повітів ЗУНР із 59. 22листопада 1918 р. уряд ЗУНР переїхав до Тернополя.

Оскільки Антанта прийняла «14 пунктів» президента США В. Вільсона, спрямовані на демократизацію всієї системи міжнародних відносин, уряд ЗУНР звернувся до глави американської держави з проханням про допомогу в сприянні визнання проголошеної республіки.

Але прохання про допомогу виявилось марним. Країни Антанти не визнали ЗУНР, і вона опинилась у міжнародній ізоляції. Особливо вороже до ЗУНР ставиласяФранція, що була зацікавлена у зміцненні Польщі в противагу Німеччині. А лідери Польщі були переконані, що утворення ЗУНР було лише на користь Австрії та Німеччині.

На Паризькій мирній конференції (1919 р.) вирішувалось питання про врегулювання відносин з Польщею. У ході її роботи була внесена пропозиція про укладання перемир'я між Польщею і ЗУНР, що припускало проведення між ними демаркаційноїлінії. За цією пропозицією Львів і Дрогобицький район (на території якого були великі нафтові родовища) залишалися б за Польщею. Уряд ЗУНР, природно, погодитися на таку пропозицію не міг, і війна з Польщею продовжувалася.

Після деякого успіху в червні 1919 p., коли УГА провела наступальну операцію(Чортківська офензіва), 100-тисячна польська армія тимчасово відступила. Але сили були нерівними. Наприкінці липня поляки знову відкинули УГА до ріки Збруч. Польські війська окупували Східну Галичину і Західну Волинь.

21 листопада 1919 р. Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною. Але Польща протестувала проти такого рішення, заявивши, що Східна Галичина є «невід'ємною частиною Польщі».

БІЛЕТ№ 23

1) Галичина розташована у східних передгір'ях Карпат, у верхів'ях річок Дністер і Прут. На схід від Галичини розташовувалась Волинь з її розлогими та лісистими долинами. У політичному розвитку обидва князівства мали істотні відмінності. У Галичині, на відміну від Волині, був великий вплив на управління князівством свавільних, багатих і могутніх бояр. Формування Галицького князівства розпочалося у другій половині XI ст. Волинська земля мала традиційні зв'язки з Києвом. 2) Голодомо́р — 0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD"термін, що вживається для позначення масового організованого на території СРСР 0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4"голоду в 1932—1933.  Основними передумовами і причинами Голодомору були:

- штучна організація сталінським керівництвом голоду для того, щоб зломити опір українського села політиці суцільної колективізації та «соціалістичним перетворенням» взагалі;

- непосильні для селян плани хлібозаготівлі;

- політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель; конфіскація владою продовольчих запасів;

- небажання колгоспників працювати в громадському господарстві.

Наслідки Голодомору. Наслідками Голодомору 1932-1933 pp. були:

- масові жертви; дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік;

- завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села;

- придушення опору українського селянства;

-масове переселення селян з Росії в Україну;

- сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.

3) Велику роль у планах М.Хрущова займала цілинна програма. Це була ще одна спроба екстенсивним шляхом вирішити долю продовольчої проблеми. 1956 р. на полях Західного Сибіру, Казахстану і Північного Кавказу працювало понад 75 тис. кращих представників української молоді. Протягом 50-х років відбулось укрупнення колгоспів, що частково зменшило апарат управління. 1958 р. було ліквідовано МТС (машинно-тракторні станції), а їхня техніка перейшла до колгоспів. Але тривали зміни недовго. Під адміністративний тиск чиновництва потрапили підсобні господарства колгоспників, які розглядались як джерело нетрудових доходів громадян. Власники підсобних господарств обкладались величезними податками, місцева влада взяла під пильний контроль діяльність громадян, які не були членами колгоспів. Повернення до адміністративно-бюрократичних методів керівництва призвело до того, що багато родючих земель були зайняті під посіви кукурудзи. Сталося це без серйозного наукового обгрунтування внаслідок сліпого копіювання західних технологій (насамперед США та Канади), що мало негативний вплив не тільки на сільське господарство, але й на всю соціальну сферу СРСР. З'явилися гострі перебої з хлібобулочними та м'ясо-молочними продуктами. Якщо з 1950 по 1958 pp. обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на 65%, то в 1958-1964 pp. - лише на 3%. За добу М.Хрущова вперше за всю історію радянської влади країна стала ввозити зерно.

БІЛЕТ № 24

1) З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. Знову посилюються політичні впливи галицького боярства, яке протидіяло встановленню міцної князівської влади, зростає втручання у внутрішні справи іноземних країн, насамперед Польщі, Угорщини та Литви, які, подолавши міжусобну анархію, стали сильними централізованими державами. Внаслідок цього галицько-волинський престол певний час залишався вакантним. Лише у 1325 р. внаслідок компромісу між місцевими боярами і правителями згаданих країн останнім, як виявилося, самостійним володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава, сина мазовецького князя Тройдена та Марії, сестри попередніх правителів Андрія та Лева. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава (1325—1340) і почав титулуватися "князем землі Руської, Галицької і Володимирської". Новий правитель виявився активним поборником зміцнення своїх володінь. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу. У пошуках міжнародної підтримки Юрій II намагався налагодити добрі відносини з Тевтонським орденом, Ордою та Литовським князівством. Він одружився з дочкою великого литовського князя Гедиміва Євфимією, а власну дочку, як свідчать деякі історики, видав заміж за іншого литовського князя, сина Гедиміна, Любарта, й, не маючи власних синів, оголосив, що після його смерті той стане спадкоємцем "у Володимирі, Луцьку й усій Волинській землі".

2) У кінці грудня 1942 р. почалося вигнання німецько-фашистських окупантів з території України. Проте тільки після 50-денної Курської битви влітку 1943 р. почалося безповоротне вигнання фашистів з території України. Вже наприкінці вересня цього року Червона Армія контролювала 700 км лівого берега Дніпра. Почалося форсування Дніпра радянськими військами. Увесь жовтень командування Червоної Армії підтягувало резерви і накопичувало війська на правому березі Дніпра, щоб взяти штурмом побудований німцями «Східний вал». Щоб підкреслити важливість цих дій і запалити війська на бойові подвиги, Ставка Верховного Головнокомандування перейменувала Воронезький, Степовий, Швденно-Західний і Південний фронти відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Український фронти. Це робилося заради агітації і пропаганди.

Трагедія ж цих визвольних днів в Україні полягає в тому, що за час боїв з фашистами так званими польовими військкоматами мобілізували цілими селами і без всякої підготовки і без зброї кидали на багнети німців українську молодь. Стратегічноїпотреби в цьому не було. Просто було всьому народові продемонстровано безжальне ставлення сталінської системи до свого народу.

1944 р. став роком визволення українських земель від німецько-фашистських окупантів. 8 жовтня 1944 р.

від ворога було звільнено останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області. Офіційним днем визволення України вважалось 14 жовтня 1944 p., коли відбулося урочисте засідання в Києві. А Закарпатську Україну радянські війська очистили від ворога силами 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 р.

3) Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Першими організаціями інакодумців України стали:

Шістдеся́тники — назва нової 0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"генерації (покоління) 0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0"радянської та української національної 0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F"інтелігенції, що ввійшла у 0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"культуру (0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"мистецтво, 0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"літературу тощо) та політику в 0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0"СРСР в другій половині 1%82%D1%96"1950-х — у період тимчасового послаблення 0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC"комуністично-HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8"більшовицького 0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC"тоталітаризму та хрущовської 0%A5%D1%80%D1%83%D1%89%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D0%B0"«відлиги» (десталінізації та деякої 0%9B%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1%82%D1%96"1960-х років (звідси й назва).

У політиці 1960—1%82%D1%96"1970-х років 1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F"20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну 0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F"опозицію до радянського 0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC"тоталітарного державного режиму (0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D1%96"політичні в'язні та 0%92%27%D1%8F%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F"«в'язні совісті», 0%94%D0%B8%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85"дисиденти). З початком політики 0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0"«Перебудови» та 0%93%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C"«Гласності» (друга половина 1%82%D1%96"1980-х — початок 1%82%D1%96"1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної 0%95%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0"еліти, чий 0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4"світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA"політики — 0%93%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"М.Горбачов, 0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"О.Яковлев; 0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84"філософи 0%97%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%27%D1%94%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"О.Зінов'єв,0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B0%D1%88%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%96_%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B1"М.Мамардашвілі, 0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Ю.Левада, 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3"політологи 0%91%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"О.Бовін, 0%91%D1%83%D1%80%D0%BB%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"Ф.Бурлацький, 0%A0%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80"редактори 0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0"масмедіа — 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"В.Коротич, 0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2_%D0%84%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"Є.Яковлєв,0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"С.Залигін та багато інших.

БІЛЕТ № 25

1) Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом 0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD_%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині 0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2-%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між 0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B5"Військом Запорозьким та 0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0"Московською державою. Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено 0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96_1654"Березневі статті 1654.

У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. 

Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького») — угода між московським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після 0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0"Переяславської ради.

• Збір податків на користь царської скарбниці доручалося вести українським урядовцям.

• Установлювалася платня у розмірі:

• військовому писарю та підпискам — 1000 польських злотих;

• військовим суддям — 300 польських злотих;

• судовим писарям — 100 польських злотих;

• польським писарям та хорунжим — 50 польських злотих;

• сотенним хорунжим — 30 польських злотих;

• гетьманському бунчужному — 50 злотих.

• козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини;

• Установлювалася платня генеральному обозному у розмірі 400 злотих і генеральному хорунжому — 50 злотих;

• Заборонялися дипломатичні взєамини гетьмана з турецьким султаном та польським королем;

• Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

• Московський уряд зобов'язувався почати війну з Польщею навесні 1654 року;

• Передбачалося утримання московських військ на кордонах України з 0%A0%D1%96%D1%87_%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0"Річчю Посполитою;

• Гетьманський уряд просив установити платню:

• полковим у розмірі 100 єфимків талерів;

• полковим осавулам — 200 польських злотих;

• військовим осавулам — 300 польських злотих;

• сотникам — 100 польських злотих;

• кожному козакові у розмірі 30 польських злотих.

однак це прохання було відкладене до перепису всіх прибутків, які мали надходити до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру, що мав охопити 60 тисяч козаків;

• у випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

• Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців, виконання цього прохання також було відкладене до окремого рішення. Тут же містилася вимога до гетьмана негайно почати укладення реєстру, що мав охопити 60 тисяч козаків, і після завершення роботи треба було надіслати його до 0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0"Москви.

2) «Ждановщина» — це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946- 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури — письменників, композиторів, режисерів тощо.

Наступ сталінізму очолив секретар ЦК ВКПб А. Жданов

Мета ждановщини в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї.

Причини ідеологічного наступу сталінізму: •в роки війни було дещо послаблено ідеологічний контроль над суспільством з метою консолідувати суспільство для ведення війни з Німеччиною, навіть допускалися прояви патріотизму неросійських народів, якщо цей патріотизм ґрунтувався на радянських засадах і сприяв піднесенню бойового духу на фронті й ентузіазму в тилу; •контакти вояків Червоної Армії з населенням Європи в ході визволення Європи від нацистів ламали ряд ідеологічних стереотипів.; •приєднання нових територій на заході СРСР; •в Західній Україні точилася запекла боротьба радянського режиму з ОУН-УПА.

Напрямки ідеологічного наступу сталінізму: •наступ російського шовінізму; •державна політика антисемітизму; •посилення контролю за наукою. •На Україні ідеологічний наступ сталінізму вівся, в першу чергу, під цим гаслом — “боротьба проти українського буржуазного націоналізму”.

Деякі постанови з ідеологічних питань• “Про журнали “Звезда” і “Ленінград” (1946 р.)• “Про кінофільм “Велике життя” (1946 р.)• Постанова ЦК КП(б)У (1946 р.) — “Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української літератури”.• Постанова ЦК КП(б)У (1946 р.) — “Про журнал сатири та гумору “Перець”• Постанова ЦК КП(б)У (1946 р.) – “Про журнал “Вітчизна”

Наслідки: придушення паростків відродження української культури після війни; гальмування, розвитку науки, літератури і мистецтва в країні; обмеження свободи творчості; перетворення літературної критики на засіб утримання митців у рамках офіційної ідеології; ізоляція від надбань західної культури. Нещадної критики зазнали твори укр. літераторів Ю. Яновського , А. Малишка, О. Довженка. Зазнали утисків відомі вчені-генетики: М. Гришко, С. Гершензон, І. Поляков та Л. Делоне. Зазнав переслідувань В. Сосюра за вірш «Любіть Україну».

Висновок: ідеологічний наступ сталінізму повністю досяг своєї мети — інтелігенцію було залякано і піддано репресіям, режим відновив абсолютний контроль над культурно-ідеологічним життям.

3) Шістдеся́тники — назва нової 0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"генерації (покоління) 0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0"радянської та української національної 0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F"інтелігенції, що ввійшла у 0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"культуру (0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"мистецтво, 0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"літературу тощо) та політику в 0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0"СРСР в другій половині 1%82%D1%96"1950-х — у період тимчасового послаблення 0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC"комуністично-HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8"більшовицького 0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC"тоталітаризму та хрущовської 0%A5%D1%80%D1%83%D1%89%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D0%B0"«відлиги» (десталінізації та деякої 0%9B%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1%82%D1%96"1960-х років (звідси й назва).

У політиці 1960—1%82%D1%96"1970-х років 1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F"20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну 0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F"опозицію до радянського 0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC"тоталітарного державного режиму (0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D1%96"політичні в'язні та 0%92%27%D1%8F%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F"«в'язні совісті», 0%94%D0%B8%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85"дисиденти). З початком політики 0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0"«Перебудови» та 0%93%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C"«Гласності» (друга половина 1%82%D1%96"1980-х — початок 1%82%D1%96"1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної 0%95%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0"еліти, чий 0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4"світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA"політики — 0%93%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"М.Горбачов, 0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"О.Яковлев; 0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84"філософи 0%97%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%27%D1%94%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"О.Зінов'єв,0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B0%D1%88%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%96_%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B1"М.Мамардашвілі, 0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Ю.Левада, 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3"політологи 0%91%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"О.Бовін, 0%91%D1%83%D1%80%D0%BB%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"Ф.Бурлацький, 0%A0%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80"редактори 0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0"масмедіа — 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"В.Коротич, 0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2_%D0%84%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"Є.Яковлєв,0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"С.Залигін та багато інших