БІЛЕТ № 1

1 ) Палеоліт( 1мл років том – 10 – 8 тисячоліття ) виготовлення знарядь з деревини , каменю , кістки .

Знаряддя : 8&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAHahUKEwim5___lYfGAhUBHCwKHWo3AAg&url=http%3A%2F%2Fua-referat.com%2F%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BC%2560%25D1%258F%25D0%25BD%25D1%2596_%25D0%25B7%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%258F%25D0%25B4%25D0%25B4%25D1%258F&ei=8j95VaamFoG4sAHq7oBA&usg=AFQjCNGUM_c8zIQBboGK9viE7NjPex9PEw&bvm=bv.95277229,d.bGg"кHYPERLINK "https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=8&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAHahUKEwim5___lYfGAhUBHCwKHWo3AAg&url=http%3A%2F%2Fua-referat.com%2F%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BC%2560%25D1%258F%25D0%25BD%25D1%2596_%25D0%25B7%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%258F%25D0%25B4%25D0%25B4%25D1%258F&ei=8j95VaamFoG4sAHq7oBA&usg=AFQjCNGUM_c8zIQBboGK9viE7NjPex9PEw&bvm=bv.95277229,d.bGg"ам`яні рубила , скоблячи ріжучи предмети , відщепи .

Полювали : Мамонти , носороги , тигри .

Житла : Гротах (поверхнева форма рельєфу, неглибока горизонтальна печера зі склепінчастою стелею і широким входом. Або частину печери , просторий зал , значне розширення , якому передує вузький прохід)

Печерах .

Використовували : Вогонь

Перша стоянка : Королеве на Закарпатті (має одну примітну особливість. Основною сировиною для виготовлення знарядь тут слугував андезит — вулканічна порода, поверхня якої з плином часу суттєво руйнується, що дає можливість визначати ступінь давності знарядь навіть візуально. ) Крім Королева, залишки палеолітичних поселень відомі ще у 20 пунктах Закарпаття, уздовж течії Тиси та її притоків. Стоянки людини ашельської доби відомі також у Донбасі (в районі м.Амвросієвки), на Дністрі в с.Лука-Врублівецька, на Житомирщині.

МЕЗОЛІТ (10 – 8 тисячоліття – 6 тисячоліття) В мезолітичну добу відбувається льодовий період .

Сформувалися русла річок. У межах України виявлено сотні мезолітичних поселень і стійбищ. З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині,  Фатьма-Коба і Мурзак -Коба у Криму, Гребеники в Одеській області. Населення було відносно осілим.

У мезоліті відбулися кардинальні зміни в сфері виробництва знарядь праці. Були винайдені лук і стріла. Це в свою чергу спричинилося до важливих зрушень в організації мисливського господарства. На цей час припадає початок приручення диких тварин, насамперед собаки, потім — свині. Нестача м'ясної їжі стимулювала розвиток рибальства, а також збиральництва, яке поклало початок рослинництву. Як засвідчують наявні археологічні дані, в мезоліті відбулася друга велика криза мисливського господарства і виникли перші форми відтворювального.

Зміни у господарській діяльності мезолітичної людини зумовили відповідну перебудову і соціального життя. Індивідуалізація виробництва і споживання піднесла роль парної сім'ї, хоча вона ще й не стала економічним осередком суспільства. Таким осередком залишалася община, яку називають кланом, або ранньородовою общиною. В кінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства,  які остаточно розвинулися в епоху неоліту

НЕОЛІТ (6 тисячоліття – 4 тисячоліття ) зявилися перші зразки мистецтва : стоянка Лизен «розписаний череп мамонта червоною вохрою » . Поява кераміки .

Неолітична революція – відділення поява землеробства від скотарства. Виникнення ткацтва.

Зявився Деолітичнний човен .

Постають релігія (ритуальні дійства)  і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки,  різьблення по кістці).  Язичницька релігія виникає у вигляді чотирьох основних форм:

анімізму -  віри в душу,  якою володіє кожен живий і неживий предмет;

тотемізму -  віри у походження людини від єдиного пращура -  тварини або птаха;

магії -  чаклування перед полюванням;

фетишизму -  віри у надприродні властивості речей.

Найбільш вивченою археологічною культурою  цієї епохи на території України є трипільська. Сучасні археологи визначають рамки існування трипільської культури поч. 4 - кін. 3 тис. рр. до н.е. Територія, заселена трипільцями - від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляючи землю дерев'яним плугом з кам'яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней, свиней. Селились трипільці у басейнах річок.

Назва походить від села Трипілля на Київщині неподалік якого в 19 ст. український археолог Вікентій Хвойка виявив рештки поселень давніх хліборобів .

БРОНЗОВИЙ ВІК (2 - 1 тис. рр. до н.е.) вплив на суспільний розвиток мали чинники: зміна кліматичних умов (збільшення вологості); підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї; активізація міграційних процесів. Поглиблюється спеціалізація в господарському житті. На теренах степової України домінувало скотарство. Помітно зростала роль чоловіка в землеробстві, скотарстві, обміні, у всіх сферах суспільного життя. З'явився додатковий продукт, який спричив майнову та соціальну диференціацію суспільства. З великосімейної громади виокремилося мала сім'я найближчих кровних родичів. Формуються союзи племен. Ускладнюється суспільна організація, утворюються органи керівництва, виокремився стан воїнів. Протягом цієї доби на території України існувало кілька археологічних культур - ямна, зрубна, культура багатопружкової кераміки, катакомбна та інші. Бронзова епоха на території України була фактично завершальною стадією первісного ладу.

2) .«Руїна» – період в історії України, який розпочався після смерті Б.Хмельницького і характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московії, Речі Посполитої, Туреччини).

Гетьманщина – неофіційна назва козацької держави, яка набуває поширення наприкінці XVII – XVIII ст.

Причини Руїни:

Виникнення гострих соціальних конфліктів та охоплення значної частини народу бунтівними настроями

Загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики

Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами

Слабкі державницькі традиції, низький рівень політичної свідомості українців.

Соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).

Несприятливе міжнародне становище. Іноземна інтервенція в Гетьманщину з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Інтервенція – втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави шляхом застосування військових сил.

Під час «Руїни» відбувалася боротьба за владу між:

козацькою старшиною Війська Запорозького;

шляхтою;

«черню» – нижчими прошарками суспільства (міщанами, селянами, простими козаками).

3) В єдиному економічному просторі України водночас з промисловим розвитком спостерігалися зрушення в сільськогосподарському виробництві. Однак економічні процеси характеризувалися певними особливостями, специфікою форм і методів господарської діяльності.

У сільському господарстві України відбувалася боротьба нових форм капіталістичного господарювання із феодалізмом, який, незважаючи на реформу 1861 р., чинив опір і не здавав своїх панівних позицій. Напочатку XX ст. тут існувало чимало поміщицьких латифундій, площі яких становили десятки тисяч десятин землі кожна. У 1905 р. 97 найбільшим латифундіям належало близько 2 млн десятин землі. В маєтках із земельною площею понад 500 десятин зосереджувалося майже 9 млн десятин землі, тобто 20 відсотків місцевого земельного фонду. Всього напередодні революції 1905 р. в Україні налічувалось 32,5 тис.поміщицьких господарств. Маєтне дворянство, зосередивши в своїх руках величезні матеріальні цінності, залишалося впливовою силою в державі. У сільському господарстві України співіснували дві системи дрібноселянське і поміщицьке, у тому числі капіталізоване сільськогосподарське виробництво. Земельна площа України була приблизно порівну розділена між ними.

Розвиток капіталізму в сільськогосподарському виробництві мав місце і на західноукраїнських землях Відбувалося скорочення поміщицьких володінь, землі яких переходили до буржуазії та заможних селян. Спостерігалося обезземелення селянства. Для того щоб вижити, селянська біднота змушена була шукати заробітківпоза селом, швидкими темпами зростала еміграція. Земля скуповувалася заможною верхівкою села. У господарствах поміщиків та заможних селян впроваджувалися досягнення агрокультури, прогресивні зміни у структурі посівних площ.

Внаслідок проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство посилювалась диференціація селянства. Впливовою силою стає заможна верхівка села, вякій царизм вбачав свою опору.

Загальний стан сільського господарства, існуюча система землеволодіння і землекористування, напівголодне існування селянства в багатій чорноземами Україні ставили на порядок дня запровадження невідкладних заходів для подолання існуючого становища. Реформа розпочалася з 1906 р. і ввійшла в історію як столипінська аграрна реформа, названа по імені її ініціатора П. Столипіна. Розроблена реформа передбачала зруйнування селянської общини і створення фермерських господарств хутірського типу. Вона була спрямована на зміцнення заможного селянства через насадження приватної селянської власності на землю. За задумом П. Столипіна, фермерські господарства мали стати надійною опорою на селі існуючому імперському режиму.