Тема 12. Правові проблеми забезпечення використання та охорони земель історико-культурного призначення

Площа земель ІКП України становить 40, 3 тис. га, або 0, 07 % земельного фонду країни, на яких під охороною держави перебуває понад 78 130 тис. пам’яток, з них понад 57 тис. – пам’ятки археології, понад 51 тис. – пам’яток історії, понад 16 тис. – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва тощо. Поняття земель ІКП визначено через їх склад. Згідно зі ст. 53 ЗКУ до земель ІКП належать землі на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) цвинтарі, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі та комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Землі ІКП – це землі, призначені для розміщення, використання і забезпечення правового режиму охорони історико-культурних об'єктів, включених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а також для забезпечення режиму охоронюваних археологічних територій та історичних ареалів населених пунктів. ПР земель ІКП, крім земельного, встановлюється також і законодавством про охорону культурної спадщини, на що вказує ч. 3 ст. 54 ЗК. Україна є учасницею Конвенції про охорону культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 р., Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 6 травня1969 р., а також Конвенції про охорону підводної культурної спадщини від 6 листопада 2001р.. На виконання своїх міжнародних зобов’язань прийнято закони від 21 вересня 1999 р. «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», від 8 червня 2000 р. «Про охорону культурної спадщини», від 18 березня 2004 р. «Про охорону археологічної спадщини», від 1 лютого 2005 р. «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини» та Загальнодержавну програму збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004 – 2010 рр. Згідно з ч. 1 ст. 54 ЗКУ землі ІКП можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності. Це закріплено й у ст. 17 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», і в ст. 21 Основ законодавства про культуру. Відповідно до ст. 84 ЗКУ землі ІКП загальнодержавного значення не можуть передаватися з державної у комунальну власність, а землі ІКП, що мають особливу історико-культурну цінність – приватизації не підлягають. У ст. 18 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачається, що ВРУ визначає перелік земель ІКП, що не підлягають приватизації. Такий перелік не затверджений, однак згідно зі ст. 1 ЗУ «Про тимчасову заборону 79 приватизації пам’яток культурної спадщини», до його затвердження приватизація земель ІКП заборонена взагалі. Законодавством України передбачено дозвільний порядок використання земель ІКП. Ст. 35 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачено необхідність отримання спеціального дозволу для проведення певних видів робіт. (Постанови КМУ «Про затвердження порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» від 12 березня 2002 р., «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України»