Тема 3. Проблеми законодавчого забезпечення земельних правовідносин

Поняття « колізія» не має законодавчого визначення. Термін «collisio» у перекладі з латинського означає зіткнення протилежних сил, прагнень, інтересів. Юридична колізія – це протиріччя між існуючим правовим порядком й намірами та діями по його зміні. Тобто розходження юридичного характеру можуть виражатися не тільки у правових нормах, але й у правових поглядах, у право розумінні, правових позиціях та юридичних діях. Колізія – це стан і дія кількох правових актів чи їх норм, що прийняті одним або різними суб’єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих же суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний результат. Правила вирішення колізій містив Закон України «Про нормативно- правові акти» від 13 січня 2000 р., однак він не набув чинності. Правила вирішення правових колізій: 1. При колізії норм, вміщених до актів різної юридичної сили, діє норма, вміщена до нормативного правового акта вищої юридичної сили. 2. При колізії норм, вміщених до актів однакової юридичної сили, діє норма, вміщена до акта, прийнятого пізніше. 3. При колізії норм, вміщених до одного й того самого нормативного акта, діє спеціальна норма, тобто норма, що регулює вужче коло суспільних правовідносин, оперуючи посиланням на спеціального суб’єкта, спеціальний об’єкт, обставини тощо. 67

Тема 4. Проблеми реалізації права власності та інших прав на землю

1. Право землекористування у суб’єктивному розумінні: – правомочність користування земельними ділянками, тобто вилучення корисних властивостей із землі (як елемент класичної тріади); - правовий титул, що надає фізичним та юридичними особам суб’єктивне право використовувати земельну ділянку не на титулі права власності. Право землекористування у об’єктивному розумінні: - Інститут земельного права, сукупність правових норм, що регулюють здійснення суб’єктивного права землекористування, його виникнення, зміну та припинення. Види: - за цільовим призначенням земельної ділянки, що використовується: 1) право с/г землекористування, 2) право несільськогосподарського використання. - суб’єктом права землекористування: право землекористування громадян, іноземних громадян, різних видів юридичних осіб тощо. - платністю: оплатне / безоплатне - терміном користування: право постійного користування, право тимчасового користування (право оренди земельної ділянки).

2. Тема 5. Проблеми встановлення обмежень та обтяжень прав на землю

3. Із прийняттям Земельного кодексу України завершилося створення сучасної системи прав на землю в нашій державі. І хоча серед науковців немає одностайної думки щодо структурної побудови цієї системи, але очевидним і беззаперечним є те, що головним її елементом є право власності на землю. Реалізація цього права (а також – інших прав на землю) має відбуватися таким чином, щоб це не призвело до посягання на права, свободи, гідність громадян, не завдавало шкоди інтересам суспільства й не погіршувало екологічну ситуацію та природні якості землі. Ефективним запобіжним засобом, який перешкоджає поширенню негативних явищ у процесі здійснення прав на землі є закріплення у законодавстві меж реалізації суб’єктивних прав на земельні ділянки, тобто обмежень прав на землю. Земельний кодекс не містить законодавчого визначення обмежень прав на землю, але подає їх перелік (ст. 111). Проте перелік обмежень, 68 визначених у вказаній статті не є вичерпним. Окремі обмеження передбачені й іншими статтями Земельного кодексу та деякими нормативно-правовими актами (Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра, Законом України «Про охорону культурної спадщини тощо). Оскільки законодавче визначення обмежень прав на землі відсутнє, зорієнтуємося на доктринальні підходи щодо визначення даного поняття. На думку Д. Бусуйок, обмеження прав на землю можна розглядати як правовідносини щодо обмеження прав на землю та суб’єктивні обов’язки утримання від вчинення певних дій, якими можуть бути порушені права на землю, які належать іншій особі. О. Крассов визначає обмеження прав на землі як встановлення в адміністративному порядку заборон на окремі види господарської діяльності з використання землі, або вимог про утримання від вчинення певних дій, або надання обмеженої можливості використовувати для чітко визначених цілей. На думку Носіка обмеження права власності на земельні ділянки – це самостійний вид земельних правовідносин, що виникають на підставі юридичних фактів, стосуються суб’єкта права і спрямовані на вчинення землевласником певних дій, або утримання від них, чи терпіння з метою забезпечення прав третіх осіб. Обтяження права власності на землю характеризуються такими ознаками: встановлюються з метою забезпечення інтересів третіх осіб у земельній ділянці, в порядку передбаченому законом чи договором, поєднується з правами третіх осіб на цю ділянку, ускладнює та перешкоджає власнику вільно здійснювати свої правомочності, накладає на власника тягар зайвих обов’язків, пов’язаних з використанням такої ділянки чи з необхідністю звільнення земельної ділянки від обмежувальних умов. Цілі обмеження прав на землю полягають у забезпеченні раціонального та ефективного використання земель та охорони всього навколишнього середовища. Характер обмежень повинний бути таким, щоб у результаті реалізації суб’єктивного права у встановлених межах, не було заподіяно шкоди землям, для охорони яких встановлені обмеження, та іншим об’єктам природи. У той же час характер встановленого обмеження не повинен перешкоджати використанню земельної ділянки відповідно до її основного призначення. Отже, при використанні земель мають застосування обмеження прав на ці землі, які полягають у встановленні імперативних вимог норм чинного законодавства, насамперед, екологічного, земельного та природоресурсного. Необхідність встановлення різних обмежень господарської діяльності у процесі використання земель, у тому числі і тих, які перебувають на праві приватної власності, зумовлена значною мірою публічними інтересами, а 69 також обмеженістю земель у природі і незамінністю їх у процесі господарської та іншої діяльності.