Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект філософія / Підручники / Соціальна філософія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
791.04 Кб
Скачать

Питання для самостійного вивчення теми

Політика як соціальний феномен.

Роль політики на сучасному етапі.

Держава — основний елемент політичної системи.

Структура політичної системи суспільства.

Питання для самоконтролю знань

Проаналізуйте структуру політичної системи суспільства.

Розкрийте сутність та зміст політичних інститутів у суспільстві.

Ідея права, її виникнення та розвиток.

Соціальна справедливість як правова цінність.

Чому держава вважається базовим інститутом політичної системи?

Дайте визначення політичної партії і її впливу на політику держави.

Проаналізуйте характер політичних режимів сучасності.

9. Розкрийте сутність основних форм державного управління.

10. Дайте визначення основних форм державного устрою.

Теми рефератів

Соціальна справедливість як правова цінність.

Ліберальна демократія, права людини і гідність особистості.

Тоталітарне суспільство.

Політичні партії, їх функції в суспільстві.

Правова держава та її форми.

Особистість у політичній системі суспільства.

Держава як соціальний інститут.

Проблемно-пошукові завдання та вправи

Які відносини складаються в суспільстві між різними гілками влади?

Назвіть країни, які відповідають федеративній формі державного устрою.

Чи є різниця між поняттями права і закону?

Які елементи складають політичну систему суспільства?

Зробіть аналіз політичних режимів сучасності.

Назвіть країни, які відповідають унітарній формі державного устрою.

Активна форма заняття — ділова гра

Студентська група поділяється на дві підгрупи, які беруть участь в аналізі наступних ситуацій:

Ситуація 1. Зробіть аналіз унітарної форми державного устрою на прикладах конкретних країн.

Ситуація 2. Зробіть аналіз федеративної форми державного устрою на прикладах конкретних країн.

Ситуація 3. Зробіть аналіз конфедеративної форми державного устрою на прикладах конкретних країн.

Кожна ситуація розглядається кожною підгрупою зі своєю точкою зору.

По закінченні ділової гри викладач підводить підсумки і визначає підгрупу — переможця, а також найбільш активних студентів.

Тема 17 Цінності та їх роль у житті людини та суспільства План

Природа цінностей. Компоненти ціннісного вибору.

Типи ціннісних орієнтацій. Базові цінності людського буття.

Цінності і сучасність.

Радимо прочитати:

  1. Авалиани С. Природа знання и ценности. — Тбилиси, 1989. — 183 с.

  2. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя // Філософська думка. — 1989. — №2. — С. 17-23.

  3. Блюмкин В.А. Мир моральних ценностей. — М., 1981. — С.4-36.

  4. Гегель. Философия права.— М., 1990. — С.404.

  5. Золотухина-Аболина Е.В. О специфике высших духовных ценностей // Философские науки. — 1987. — №1. — С.11-18.

Малахов В.А. Цінність як категорія культури // Філософська думка. — 1982.— №5.— С.76-85.

Маслоу А. Самореализация // Психология личности. Тексти. — М.: МГУ, 1982.— С.110-130.

Ручка А.А. Социальные ценности и нормы. — К., 1976. — 253 с.

Філософія: Підручник / За редакцією М.І. Горлача. — Харків, 2000. — С.549-570.

10. Філософія: Підручник / За редакцією Г.А. Заїченка та інших. — К.: Вища школа, 1995. — С.424-435.

Философия: Учебник для вузов / Под редакцией В.Н. Лавриненко, В.П. Ратникова. — М., 1998. — С.545-558.

Філософія: Навчальний посібник / За редакцією І.Ф. Надольного. — К.: Вікар., 1997. — С.521-538.

Философия и ценностньїе формы сознания. — М., 1978. — 248 с.

Шитов И.П. Природа художественной ценности. — К., 1982. — С. 150-183.

Чухина Л.А. Человек и его ценностный мир. — Рига, 1991. — С.10-25, 189-267.

Поради та матеріали до вивчення теми

1. Філософське вчення про цінності та їх природу називається аксіологією (від грецької ахіоз — цінність та логос — вчення). Віддавна світ ціннісних переживань перебував у центрі філософських досліджень, головним чином у його етичних, естетичних та релігійних проявах.

В античну, середньовічну епохи філософи розробляли ціннісну феноменологію, здійснюючи аналіз логічного змісту категорії «цінність». Цінності ототожнювалися з буттям, а ціннісні характеристики розглядалися як зміст самого буття. Вже Сократ і Платон намагалися відповісти на питання: Що таке благо? Що таке справедливість? Відповіді повинні були стати головними критеріями істинного буття.

Різні історичні епохи і різні філософські системи мають своє специфічне розуміння цінностей. В Середньовіччі цінності мають релігійний характер. Епоха Відродження на перший план висуває цінності гуманізму. Новий час завдяки розвитку науки і нових суспільних відносин створює новий підхід до розгляду предметів та явищ як цінностей. Філософи Нового часу ставлять питання про природу вихідних визначень буття, його підлеглість законам і раціональну пізнавальність світу. Одночасно формується інтуїтивістський напрям філософії, який відстоював позараціональні начала буття.

Поворотним пунктом розвитку проблеми цінностей стала філософія І.Канта, його вчення про регулятивні принципи практичного розуму, за яким вищі цінності буття мають не онтологічні, а виключно регулятивні підстави існування. Цим самим Кант перший розмежував поняття буття і блага, протиставивши сферу моральності як свободу сфері природи, яка має підлягати закону, необхідності. Гегель особливу увагу приділяє розмежуванню цінностей на економічні і духовні. Перші — це «товари». «Поскольку вещи имеют ценность, мы рассматриваем их как товары. Их значимость состоит в ценности, не в их специфических качествах» [4]. Такі цінності завжди відносні, тобто залежать від попиту. Духовні цінності пов'язані зі свободою духу, і все, що має таку цінність — духовне за своєю природою.

Аксіологічний напрям у філософії почав формуватися У ДРУГІЙ половині XIX ст. в працях Г. Лотце, В. Віндель-банда, Г. Ріккерта. В XX ст. аксіологічну проблематику продовжують активно розробляти представники феноменології, герменевтики, екзистенціалізму, теорії соціальної дії. Після виділення аксіології в самостійну галузь філософських досліджень сформувалося кілька типів теорій цінностей. Серед них:

натуралістичний психологізм (Дж. Дьюї, 1859-1952);

аксіологічний трансценденталізм (В. Віндельбанд, 1848-1915; Г. Ріккерт, 1863-1936);

персоналістичний онтологізм (М. Шелер, 1874-1928);

соціологічна концепція цінностей (М. Вебер, 1864-1920).

Ознайомтеся зі змістом цих теорій у [11, с.547-548].

Зверніть увагу на те, що фундаментальною для теорії цінностей є ; проблема природи, способу буття цінностей, їх способу функціонування в суспільстві. Вже Кант вважав, що цінності самі по собі не мають буття, їм притаманна лише значущість, вони суть вимоги, звернені до волі, цілі поставлені перед нею. Але тоді проблематичним видавалося саме існування цінностей, їх імперативний характер щодо поведінки суб'єкта.

Уникаючи цієї суперечності, Ріккерт протиставляв світ культури як сферу планування цінностей, світові природи, де панують закони. Закони свідчать про те, що є і мусить неминуче бути, цінності про те, що повинно бути. Цінності становлять інший модус буття, вони щось ухвалюють, вимагають, наказують. Але таке трактування приводить до ідеї відносності цінностей. Прагнучи відійти від такої тенденції, Віндельбанд розглядав цінності як норми, що утворюють основу культуротворчої діяльності.

У сучасній літературі також існують точки зору на питання природи цінностей. Цінність розглядається як предмет, який здатний задовольняти ту чи іншу потребу людини; як ідеал; як норма; як значущість чогось для людини або для соціальної групи. Всі ці підходи відображають реальні аспекти цінностей, їх треба розглядати як складові загальної концепції цінностей. Кожен з них відображає реально існуючі в соціальній дійсності ціннісні відносини. Покажіть зв'язок різних теорій та послідовність формування загального розуміння цінності.

Необхідно усвідомити, що цінності притаманні предмету або явищу не від природи, а тому, що об'єкт втягнений у сферу суспільного буття людини і стає носієм певних соціальних відносин. У ставленні до суб'єкта (людини) цінності служать об'єктами її інтересів, а для її свідомості здійснюють роль повсякденних орієнтирів, визначають різноманітність практичного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ. Отже, цінності — це завжди людські цінності, вони мають соціальний характер, формуються на основі суспільної практики, індивідуальної діяльності людини і в межах певних конкретно-історичних суспільних відносин та форм спілкування людей.

У житті людина часто потрапляє в ситуації, коли потрібно вибирати з багатьох альтернатив потреби, інтереси, можливі переживання і засоби їх реалізації. Відповідно до певної внутрішньої шкали, системи еталонів і виникає необхідність порівняння різних мотивів, можливих дій людини, людей, вибору ними чогось, і тут потреби, інтереси і переживання, виконують роль орієнтира. Так виникають цінності. Таким чином, цінність — філософське поняття, з допомогою якого і характеризується соціальне історичне значення певних явищ дійсності для суспільства, індивідів. На питання: в ім'я чого здійснюється та або інша діяльність, відповіддю є цінність.

Визначте, що поняття цінність вживається, по-перше, для визначення стану свідомості, на основі якого здійснюється оцінка, по-друге, значущих явищ, що вибираються внаслідок оцінки. Вся різноманітність світу цінностей розглядається з точки зору добра і зла, істини і неправди, прекрасного та потворного, справедливого і несправедливого тощо. До таких цінностей належать предмети матеріальної та духовної діяльності людей, суспільні відносини та включені до них природні явища, які мають для людини позитивне значення і здатні задовольнити її потреби. Але той самий світ може бути представлений «суб'єктними цінностями», до яких належать настанови, оцінки, вимоги, заборони, виражені у формі норм. Вони виступають орієнтирами і критеріями діяльності людей. Можна сказати, наприклад, що в такому-то будинку є більше матеріальних, аніж духовних цінностей, але можна сказати, істина і добро (або престижність і комфорт) виступають у тієї або іншої людини основними, провідними. Таким чином, у центрі розуміння цінностей знаходиться ціннісне відношення людини до світу, сторонами якого є і «предметні» і «суб'єктні» цінності.

Зверніть увагу на той факт, що ціннісна свідомість не цікавиться, чим є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення має предмет для людей, у чому ж його цінність. В об'єктивному світі не існують самі по собі красиве і потворне, піднесене і хибне, добро і зло. Світ цінностей людина будує в процесі предметно-практичної діяльності [1]. Отже, аксіологія аналізує природу цінностей у зв'язку з дослідженням характеру і структури людської діяльності. Будь-який акт діяльності охоплює ідеальний момент, в період якого складається задум дії, його ідеальна мета, а також життєвий сенс діяльності. Саме такий момент діяльності і характеризує поняття цінності. Цінності виростали з об'єктивних потреб людини. Потреби усвідомлювалися і трансформувалися в інтерес. Інтерес зорієнтований на ті умови, що забезпечать можливість задоволення потреб. Інтерес формується об'єктивно як відображення місця індивіда в системі суспільних відносин, а суб'єктивно відображається в меті. Мета стає ідеальним імпульсом, що спонукає до активної діяльності, в якій відображається ідеальний образ задоволення потреб. Важливу роль в структурі цінностей відіграють емоції і пристрасті. Внутрішнє засвоєння життєвих ситуацій відбувається в процесі емоційних переживань. Саме емоційне ставлення сприяє виникненню почуття, значущості явищ, суб'єктивної оцінки їх. Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси і емоційні переживання утворюють єдине соціальне явище — цінності [12, с.523-527].

Зупиніться на питанні форм функціонування цінностей. Основними формами, що вбирають цінності, є ідеал, вибір, мета, прагнення. Ідеал — це ціннісна характеристика певного явища у вигляді належного. Особливістю ідеалу є його нездійсненність. У цьому проявляється абсолютність ідеалу, його безкінечність, принципова недосяжність. Прийомом конструювання ідеалу є ідеалізація, Що абстрагується від полярності позитивного і негативного. Ідеал є завжди мисленним запереченням існуючого недосконалого етапу дійсності. Формуючись у запереченні дійсності, він до певної міри відбиває історично обмежене уявлення про бажане життя. На характер і зміст ідеалів впливає весь комплекс суспільних відносин епохи, що визначає суть і основну відзнаку ідеалів різноманітних соціальних спільностей. Розгляньте зміст ідеалів різних епох, втілення в ідеалах суперечностей, властивих кожній епосі [9, с.554-555; 12, с. 528-529].

Ідеал є гранично вираженою цінністю, організуючим початком людської життєдіяльності, силою, що перетворює буття людей у цілеспрямований процес. Обґрунтуйте це положення, використовуючи [10, с.426-427; 2, с. 17-23; 9; 12].

2. Свою діяльність людина будує у відповідності до нормативів і цінностей. Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона керується, неможливо визначити цілі її діяльності. Саме цей суб'єктивний аспект вироблення цілей суспільної діяльності людей і відображається категорією ціннісної орієнтації. Визначте, що ціннісні орієнтації утворюються на основі системи цінностей, які в межах даного суспільства виконують близькі функції, мають єдину систему значень і є найважливішим елементом у структурі особистості. В них відображається вибіркове, суб'єктивне ставлення особистості до об'єктивних умов її життя. Розкрийте найважливішу функцію ціннісних орієнтацій — функцію регулятора зовнішньої поведінки індивіда.

В історії культури було багато систем ціннісних орієнтацій. Аналіз основних типів ціннісних орієнтацій слід проводити за трьома напрямами:

виділення пріоритетних цінностей;

розгляд їхнього змісту;

характеристика способу їх обґрунтування. Ціннісні орієнтації зумовлюються традиціями, що

склалися, соціальними умовами і власним вибором. Дослідники виділяють такі основні напрями ціннісних орієнтацій:

орієнтація людини на саму себе;

орієнтація на суспільство;

орієнтація на потойбічний світ.

Орієнтація людини на саму себе, захоплення особистим життям і розчаруванням в усьому, що виходить за його межі, супроводжує епохи занепаду. Розглядаючи зміст цього типу ціннісних орієнтацій, покажіть їх зв'язок з процесом формування образу власного Я [9, с.559—560]. Орієнтація на суспільство виникає у людини в тих випадках, коли віра в авторитет світового духу слабшає.

Орієнтація людей на потойбічний світ виникає в умовах, коли люди почуваюсь себе слабкими і беззахисними перед таємничими силами природи, незадоволені своєю реальністю, водночас схиляються перед величчю вічності і нескінченності. Детальніше розгляньте ці типи ціннісних орієнтацій у [10, с.430-433; 9, с.558-562].

В іншому аспекті дослідники виділяють також такі системи ціннісних орієнтацій, як етизм, естетизм, утилітаризм, науково-теоретична і політична орієнтація. Зміст цих систем можна розглянути у [12, с.528-529].

Ціннісні орієнтації можуть формуватися у будь-якій сфері життєдіяльності. Філософія розглядає лише ті орієнтації, що виражають сутність людини універсальним чином. Ці універсальні цінності є загальнолюдськими властивостями людини в її відношенні до світу.

До таких базових, загальнолюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, користі, істини, правди, творчості, краси, віри. Розгляньте зміст та взаємозв'язок цих базових цінностей. Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, добра і міри. Благо виступало вищим життєвим орієнтиром людини, узагальнювало в собі і вищу мету її існування, і спосіб життя. Усвідомлення себе частиною універсуму, свого неповторного буття в ньому виражалося у цінностях сенсу і свободи. Пафос перетворення світу орієнтував людину на користь, а подолання перешкод — на цінність добра. Пізнання об'єктивного світу і суб'єктивного світу інших людей формували 2інності істини й правди. Пізнання і перетворення світу зумовлювали ставлення до світу на основі творчості. Цілісний погляд на світ зумовлював, підносив людський дух до мудрості, а зв'язок з універсумом формував цінності краси і віри [9, с.556-558; 10, с.428-430].

Необхідно усвідомити, що вищі цінності відображають фундаментальні відношення та потреби людей, складають фундамент індивідуального світогляду. Що для людини найважливіше, вона з'ясовує на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою особистість. Отже, визначення цінностей як вищих здійснюється на рівні індивідуального вибору. У житті індивіда вищі цінності визначають сенс його існування, їх реалізація тотожна процесу самоактуалізації особистості. Потреба в сенсі — це потреба в інтегральному розумінні світу, універсальному пояснювальному принципі. Без такого внутрішнього ідейного сенсу людина не відчуває своєї цілісності, не може керувати творенням самої себе. Причетність до вищих цінностей, служіння їм дає змогу людині відчути 2цнність свого індивідуального буття [7, с.10; 5].

З проблемою вищих цінностей і, насамперед сенсом життя, пов'язана проблема «екзистенціального вакууму». В екзистенціальний вакуум потрапляє людина, яка не знайшла цінностей або заплуталася в їх пошуку. Цей стан особливо розповсюджений в наш час. Докладно розгляньте цю проблему в [11, с.52-53].

3. Відповідаючи на третє питання, необхідно розглянути відповідь філософії на питання: яка система цінностей може стати основою виживання людства? Треба вказати, що завдання щодо органічного поєднання ціннісних орієнтацій на самоцінність світу та зобов'язання перед суспільством і самореалізацію, й досі залишаються не вирішеними. Розгляньте об'єктивні умови протистояння руйнівним тенденціям сучасного суспільства. Усвідомте, що орієнтація на гуманістично-екологічний тип цінностей має здійснюватися одночасно з вирішенням економічних та політичних потреб сучасності, бути у центрі їх, визначати спрямованість їх. Становлення ноосфери потребує органічної зміни всього духовного простору нашого суспільства. Всі наші вчинки повинні створювати такий простір, і лише тоді кількість перейде в якість. На завершення підкресліть, що для розвитку України віднайти чіткі методологічні підстави до формування нової духовності народу, гуманістичних засад образу України XXI ст., неможливо без вирішення проблеми формування цінностей.

Соседние файлы в папке Підручники