Одеський національний медичний університет Кафедра дитячих інфекційних хвороб методична розробка

практичного заняття для викладачів

Навчальна дисципліна «________Дитячі інфекційні хвороби______»

МОДУЛЬ №__ «____________________________________________»

(назва модуля)

Змістовий модуль №___ «____________________________________»

(назва змістового модуля)

Заняття №_20_ «Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей. Анафілактичний шок. Діагностика, невідкладна допомога»

Курс ______6_________Факультет _____медичний-педіатрія______

Затверджено на методичній нараді

кафедри « »______20__р.

Протокол № ___.

Зав. кафедри: д.мед.н.,професор

_______________Харченко Ю.П.

Одеса – 20__р.

Модуль №__ «____________________________________________»

Змістовий модуль ___ «___________________________________________»

Тема практичного заняття №_20_: «Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей. Анафілактичний шок. Діагностика, невідкладна допомога» - 4 год

1. Актуальність теми.

Інфекційні захворювання на сьогоднішній день займають ведуче положення. Щорічно реєструється від 33 до 44 млн. випадків, а кількість померлих досягає 20 тис. людей. Етіологічними факторами можуть бути віруси, бактерії, хламідії, мікоплазми та інші збудники. Особливо значна роль вірусів: 50-60% респіраторних захворювань викликають вони.

Необхідно звернути увагу на значну контагіозність захворювань, велику розповсюдженість. Як наслідок цього - масова захворюваність, виникнення епідемій, які можуть супроводжуватися численними летальними випадками. Деякі віруси мають здатність тривало персистувати в організмі, викликаючи загострення хвороби. Задачі, які сформульовані системою охорони здоров'я населення і стосуються подальшого зниження дитячої захворюваності та смертності, в значній мірі визначені системою заходів щодо боротьби із дитячими інфекційними хворобами. Ведуче місце в цієї боротьбі належить специфічній профілактиці, тобто проведенню активного щеплення.

Щорічно в світі щеплення проводять біля 1/3 населення.

Епідеміологічна благополучність в країні призвела до послаблення уваги лікарів-педіатрів до проведення профілактичних щеплень, і як результат цього - зниження імунного прошарку по відношенню до деяких інфекцій (дифтерія, кір та інші), виникнення значних періодичних та сезонних підйомів захворюваності на дифтерію, кашлюк, кір, епідемічний паротит.

2. Цілі заняття:

2.1.Навчальні цілі ( з визначенням рівня засвоєння за Безпальком, що планується ви­ко­рис­тати):

- ознайомити студентів з поняттям про специфічну та неспецифічну профілактику інфекційних хвороб у дітей I рівень

- студент повинен засвоїти сучасні знання про специфічну профілактику, її значення, можливість використання при керованих інфекціях; знати характеристику основних сучасних вакцинних препаратів

II рівень

- надати студентам можливість оволодіти на­вичками складання календаря профілактичних щеплень, оволодіти принципами організації проведення щеплень у дітей, визначати показання та протипоказання щодо проведення щеплення

III рівень

- надати студентам вміння клінічно досліджувати перебіг вакцинального процесу: ускладнення імунізації, їх клініка, лікування та профілактика та надавати невідкладну допомогу при ускладненнях під час імунізації

IV рівень

2.2. Виховні цілі пов΄язані з:

• формуванням у майбутніх лікарів клінічного мислення, оволодінням загальними принципами діагностики, лікування та профілактики;

• актуальними аспектами деонтологічної, екологічної, правової, пси­хологічної, патріотичної, професійної відповідальності тощо;

- виховувати у студентів почуття відповідальності за своєчасне проведення профілактичного щеплення дітям з метою запобігання інфекційних захворювань.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

№ п.п.	Дисципліни	Знати	Вміти
1	2	3	4
1	Попередні дисципліни
	1. Мікробіологія	Знання про морфологічні, культуральні властивості вірусів та бактерій (кір, краснуха, кашлюк, дифтерія, правець, паротитна інфекція, поліомієліт, гемофільна інфекція, гепатит В)	Інтерпретація лабораторних досліджень: - бактеріологічних; -вірусологічних; -серологічних
	2. Пат. анатомія	Знати патологоанатомічні особливості запальних процесів в дихальній, ССС, нервової системи, при ураженні менінгеальних оболонок.	Вміти оцінювати морфологічні зміни у нервовій та інших системах при різних видах ураження.
	3. Педіатрія	Розділ пропедевтики дитячих хвороб	Вміти провести об`єктивне дослідження дитини за системами органів
	4. Неврологія	Знати неврологічні зміни при ураженні ЦНС.	Вміти обстежувати неврологічний статус хворого. Вміти перевіряти менінгеальні симптоми.
2.	Наступні дисципліни
	1. Інфекційні хвороби	Знати клініку інфекційних хвороб, які відносять до керованих інфекцій	Вміти проводити диференціальну діагностику.
3.	2.Внутрішньо предметна інтеграція.	Знати показання та протипоказання щодо проведення вакцинації. Знати симптоми анафілактичного шоку. Наявність ускладнень: анафілактичний шок, місцеві та загальні ускладнення при вакцинації	На підставі цього вміти проводити диференціальну діагностику ускладнень. Призначити комплекс терапевтичних заходів. Вміти надати невідкладну допомогу при анафілактичному шоці.

4. Зміст заняття (надається у вигляді структурно-логічної схеми змісту, тез, або тексту змісту у розгорнутому вигляді).

Науково організована профілактика інфекційних хвороб ґрунтується на положеннях вчення про епідемічний процес, яке було розроблено в 40-х роках видатним українським епідеміологом Л.В.Громашевським. Основним положенням цього вчення є поняття про три ланки епідемічного процесу: джерело інфекції, фактори і шляхи передачі, сприйнятливість організму. Достатньо ефективний вплив на одну або кілька ланок епідемічного процесу вилучає їхню участь в поширенні інфекції і є основою профілактики інфекційних хвороб.

Основне джерело інфекції - це специфічний хазяїн збудника, який забезпечує його збереження, як біологічного виду, а додаткове джерело інфекції - неспецифічний хазяїн , який здатний передавати збудник людині. При антропонозах джерелом інфекції є людина. При зоонозах джерелом інфекції є заражені тварини. При окремих інфекціях додатковим їх джерелом може бути і людина - антропозоонози.

Найважливішою умовою успішних профілактичних і протиепідемічних заходів є ефективний вплив на джерело інфекції, що передбачає: виявлення заражених людей, їх ізоляцію ( вдома або в лікувальних установах ) та лікування; ветеринарно - санітарні заходи щодо хворих та бездомних тварин; заходи щодо обмеження кількості гризунів та захист від них харчових об'єктів та джерел водопостачання; систему заходів щодо санітарної охорони державного кордону.

Система протиепідемічних заходів починає здійснюватись з моменту виявлення джерела інфекції (хвора людина або носій збудника інфекційної хвороби). При більшості інфекційних хвороб лише своєчасне виявлення та ізоляція хворих достатні для значного зниження захворюванисті й припинення епідемії.

В зв'язку з тим, що першим з хворим зустрічається дільничний (сімейний) лікар, від його кваліфікації і залежить своєчасність виявлення та ізоляції інфекційного хворого. Завданням дільничного (сімейного) лікаря є розпізнавання інфекційної хвороби в початковому періоді, ще до появи типових симптомів (висип у разі кору, жовтяниця при вірусному гепатиті та ін.), що забезпечує своєчасну діагностику інфекційної хвороби. Важливою умовою ефективності ранньої діагностики і своєчасного виявлення інфекційних хворих є епідеміологічна настороженість лікаря (обов'язкове бактеріологічне обстеження на дифтерію хворих на ангіну, використання метода гемокультури у всіх хворих на гарячку неясного походження тощо). Це дозволяє виявляти легкі, атипові форми хвороби і своєчасно виводити хворих з епідемічного процесу як джерело інфекції. Важливе значення має також медичний нагляд і лабораторне обстеження осіб, що були в контакті з хворим в епідемічному осередку. Тривалість нагляду за ними дорівнює максимальній тривалості інкубаційного періоду, рахуючи від дати останнього контакту з хворим та проведення заключної дезінфекції.

Заходи що до джерела інфекції передбачають ізоляцію хворого в домашніх умовах або в стаціонарі. Термін ізоляції хворого визначається його станом (видужанням) і тривалістю заразного періоду.

Вилучення з епідемічного процесу факторів передачі інфекції передбачає проведення комплексу санітарно - гігієнічних і дезінфекційних заходів, спрямованих на переривання шляхів передачі. В епідемічному осередку вплив на фактори зовнішнього середовища визначається механізмом зараження. У разі повітряно-краплинного і повітряно-пилового механізму зараження певне значення має відповідний повітряний режим - провітрювання і вологе прибирання приміщень, застосування дезінфекційних засобів, використання бактерицидних ламп та інші способи знезараження повітря. При кишкових інфекціях після ізоляції хворого проводять знищення збудника на об'єктах зовнішнього середовища за допомогою хімічних і фізичних засобів знезараження. Якщо джерелом інфекції є гризуни, після виявлення та ізоляції хворого здійснюють заключну дезінфекцію та дератизацію або дезінсекцію для знищення членистоногих переносників інфекції.

Третя ланка епідемічного процесу - це сприйнятливість організму до інфекційних хвороб. Стан несприйнятливості до інфекційних хвороб може бути вродженим і набутим, останній - природний (після перенесеної хвороби) і штучний ( внаслідок активної або пасивної імунізації).

Реалізація зараження (розвиток хвороби) має місце тільки в тому випадку, коли патогенний мікроорганізм попадає в сприйнятливий організм. Підвищення резистентності організму людини до певних патогенних мікроорганізмів - достатньо ефективний засіб переривання епідемічного процесу.

Вперше E.Jenner довів можливість запобігання захворювання на натуральну віспу шляхом щеплення людини рідиною з пухирців коров'ячої віспи. Класичні роботи Л.Пастера дали йому змогу створити вакцину проти сказу та сибірки. Наукове обґрунтування вакцинації було закладено також у трудах Р.Коха, Є.Ру, 1.1. Мечникова, Н.Ф. Гамалеї та інших вчених.

Сьогодні існує достатня кількість вакцин, які захищають від різних інфекційних хвороб. Найбільш тяжкими для дітей являються туберкульоз, поліомієліт, кашлюк, дифтерія, кір, правець. Ці інфекції визначаються як керовані (цільові), оскільки Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ) розробила та виконує цільову поширену програму імунізації, яка передбачає зниження захворюваності названими хворобами в усьому світі. Існують вбиті /інактивовані/ вакцини, в яких хвороботворні властивості збудника чи його токсина руйновані, а антиген, здатний викликати вироблення антитіл, не руйнується. Вакцини, які виготовляються із збудника з пониженою хвороботворністю або нехвороботворного, називають живими або атенуйованими.

Введення вбитих вакцин проводиться повторно (ревакцинація), що сприяє збереженню несприйнятливості і високонапруженого гуморального імунітету. Щеплення живою вакциною обумовлює не проявну інфекцію, внаслідок якої формуються гуморальний імунітет і несприйнятливість клітин організму щепленого до збудника, а також знижується рівень циркуляції патогенного агенту серед населення. Мета імунопрофілактики - виготовлення індивідуальної несприйнятливості до хвороби, а також формування колективного імунітету. Індивідуальний імунітет має значення для кожної дитини, а колективний імунітет значно змінює епідемічний процес та призводить до значного зниження захворюваності хворобами, проти яких використовують вакцинальні препарати. Широке охоплення вакцинопрофілактикою дитячого населення вимагає високої якості вакцин. Дослідження по вдосконаленню технології приготування вакцин проводяться постійно, всі профілактичні препарати відповідають міжнародним вимогам та стандартам.

Для проведення профілактичних щеплень розроблен календар щеплень (наказ МОЗ України N595 від 16.09.2011 р.). Зміст календаря пов'язан з епідемічним станом країни (знищення або значне розповсюдження інфекційних хвороб, біологічною активністю вакцин та напруженістю імунітету після щеплень).

Календар профілактичних щеплень

Вік	Щеплення проти
1 день		Гепатиту В (2)
3 – 5 днів	Туберкульозу (1)
1 міс.		Гепатиту В (2)
3 міс.			Дифтеріїкашлюк правець (3)	Полі – мієліту (4)	Гемо-фільної інфекції (5)
4 міс.			Дифтеріїкашлюк правець (3)	Полі – мієліту (4)	Гемо-фільної інфекції (5)
5 міс.			Дифтерії кашлюк правця (3)	Полі – мієліту (4)
6 міс.		Гепатиту В (2)
12 міс.						Кору, краснухи, паротиту (6)
18 міс.			Дифтеріїкашлюк правця (3)	Полі – мієліту (4)	Гемо-фільної інфекції (5)
6 років			Дифтерії правця (3)	Полі – мієліту (4)		Кору, краснухи, паротиту (6)
7 років	Туберкульозу (1)
14 років			Дифтерії правця (3)	Полі – мієліту (4)
18 років			Дифтерії правця (3)
23 роки			Дифтерії (3)
28 років			Дифтеріїправця (3) (надалі кожні 10 років)

Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов’язкові щеплення встановлюються для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; проти вірусного гепатиту В осіб із злоякісними новоутвореннями, осіб, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами.

Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину. Ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб. Первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб.