3.5. За способом отримання інформації щодо рівня цін розрізняють опубліковані та розрахункові ціни.

Опубліковані - це ціни, які повідомляють через спеціальні засоби інформації - прейскуранти, прайс-листи,

Розрахункові ціни встановлюються виробником чи постачальником з урахуванням технічних та комерційних умов виробництва і постачання.

Видiляють наступнi функцiї функцiї цiни:

1.   Цiна виступає як засiб облiку i вимiру витрат суспiльного продукту на виробництво товару (вимiрна функцiя).

2.   Служить засобом пiдтримування i регулювання рiвноваги в економiчнiй системi (вирiвнювальна функцiя).

3.   здiйснює зв’язок мiж виробнцтвом i споживачем, пропозицiями i попитом.

4.   служить одним iз важливих стимулiв, що заставляє виробникiв збiльшувати або зменшувати об’єм виробництва тих, чи iнших лiкiв, у вiдповiдностi з рухом платежездатного попиту населення (стимулююча функцiя)

5.   використовуючи регульованi цiни, держава здiйснює полiтику перерозподiлу нацiонального доходу з певною економiчною метою (регулююча функцiя).

63. Структура цін на лікарські засоби промислового виробництва та індивідуального виготовлення.

Основними елементами ціни є собівартість, прибуток, податки.

Собівартість - це витрати на одиницю товару в грошовому виразі.

Прибуток - це різниця між ціною і собівартістю.

Податки - це частина собівартості або процентне нарахування на дохід чи прибуток, що обов'язково перераховується до бюджету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення. До собівартості включаються такі податки: відрахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду обов'язкового медичного страхування, податок для користувачів автомобільних доріг.

Оптова ціна виробника утворюється приєднанням до повної собівартості продукції нормального прибутку, тобто такий, яка забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення в основному за рахунок власних засобів. Ціна оптової торгівлі включає оптову ціну виробника, власні витрати і прибуток. У роздрібну ціну входить опт, а також витрати і прибуток торгівельних підприємств.

64. Оподаткування аптек. Поняття про податки, їх види

Податкова система — це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і строки стягнення податків та платежів, які мають податковий характер та необхідні державі для виконання її функцій.

Податки - це частина собівартості або процентне нарахування на дохід чи прибуток, що обов'язково перераховується до бюджету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення. До собівартості включаються такі податки: відрахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду обов'язкового медичного страхування, податок для користувачів автомобільних доріг.

В залежності від об'єкту оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки.

Прямі податки - встановлюються на дохід, прибуток і майно фізичних і юридичних осіб. До них відносяться: по дохідний податок фізичних осіб, податки на прибуток підприємств, на доходи банків, земельний, лісовий тощо.

Непрямі податки - це податки на товари, які отримуються при їх продажу та перераховуються до бюджету: податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито та інш. Податок на додану вартість є формою вилучення в бюджет частини знову створеної вартості. На кожній стадії виробництва й реалізації товарів створюється нова додана вартість, що визначається як різниця між сумою податку на додану вартість, отриманого за продані товари і, сплаченого за сировину та матеріали.

Податки та збори (обов'язкові платежі) можна класифікувати за різними критеріями. За характером сплати до бюджету їж можна розділити на прямі та непрямі податки.

Прямі податки та збори (обов'язкові платежі) — це сукупність податків, зборів, які залежать від розмірів доходу (у т. ч. прибутку) або майна, стягуються з фізичних і юридичних осіб, за винятком податків на споживання (на окремі види споживчих товарів і послуг, на додану вартість та ін.). Прикладом прямих податків, зборів (обов'язкових платежів) є податок на доходи громадян (прибутковий податок), обов'язкові збори в системі соціального страхування, податок на прибуток підприємства, промислові податки, комунальний податок, плата за землю та ін.

• Непрямі податки та збори (обов'язкові платежі) — це податки та збори на товари і послуги, які залежать від розмірів споживання, додаються до ціни товарів, послуг, виконаних робіт або включаються у тариф і сплачуються споживачами. В сучасних умовах непрямі податки — це податки на закупки, на продаж, на додану вартість, акцизи,митні та ін. Найважливіші з них — специфічні акцизи, якими оподатковуються окремі види товарів і послуг (алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин для автомобілів тощо) та універсальні акцизи, якими оподатковується валовий оборот промислових чи торгових підприємств. Найпоширеніша форма універсального акцизу — податок на додану вартість (ПДВ).

• Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі) надходять до Державного бюджету, кошти якого використовуються на забезпечення оборони України, розвиток зовнішніх зв'язків, валютно-кредитне регулювання, соціальне забезпечення, стимулювання економічного розвитку та ін. Джерелом центральних бюджетів є податок з доходів громадян (прибутковий податок), податок на прибуток підприємств, ПДВ.

• Місцеві податки та збори (обов'язкові платежі) — податки збори, що надходять до місцевих бюджетів від юридичних та фізичних осіб, які отримують доходи, мають майно і продають товари та надають послуги на території певної адміністративної одиниці. На місцеві бюджети покладено функцію розвитку комунального господарства, будівництво окремих об'єктів економічної та соціальної інфраструктури. Джерелом місцевих бюджетів є майновий податок, окремі акцизи, промисловий податок, різні види зборів (податки на собак, полювання та ін.)

• пропорційні (податки, збори з незмінною ставкою, що не залежить під величини доходу і прямо пропорційна йому);

• прогресивні (податкова ставка встановлюється залежно від одержаного доходу, тобто чим вища сума доходу, тим вища податкова ставка);

• регресивні (податкова ставка зменшується зі збільшенням доходу).