Історія соціології.

1. Предмет історії соціології.

2. Проблема періодизації історії соціології та можливі критерії виділення періодів в історико-соціологічному процесі.

3. Методологічна проблематика та її еволюція.

4. Особливості виникнення та розвитку соціології в окремих країнах (Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Росія, США та ін.).

5. Основні напрямки в підходах до аналізу історико-соціологічного процесу: хронологічний, проблемний, національний, персоніфікований та ін.

6. Позитивізм О. Конта.

7. О. Конт про завдання соціології.

8. Закон трьох стадій інтелектуального розвитку О. Конта.

9. Особливості біолого-еволюційної соціології.

10. Органіцизм Г. Спенсера, його вчення про загальну еволюцію.

11. Характеристика соціального організму через його функції.

12. Передумови виникнення психологічного напрямку в соціології.

13. Психологія народів (В. Вундт).

14. Психологія натовпу (Г. Лебон).

15. Теорія наслідування (Г. Тард).

16. „Генезис” та „телезис” в концепції Л. Уорда.

17. Інстинктивізм в соціології.

18. Соціологічні аспекти психоаналізу.

19. Роботи З. Фрейда „Незадоволеність культурою”, „Майбутнє однієї ілюзії”, „Тотем та табу”.

20. Загальна характеристика та коло проблем інтеракціонізму.

21. Теорія дзеркального „Я” Ч.Х. Кулі.

22. Символічний інтеракціонізм Дж.Г. Міда.

23. У. Томас та чиказька школа в соціології. Поняття установки та „Теорема Томаса”.

24. Формальна соціологія Ф. Тьонніса.

25. Робота Ф. Тьонніса „Спільнота та суспільство”.

26. Загальні категорії соціологічної концепції Г. Зіммеля.

27. Культура в концепції Г. Зіммеля.

28. Робота Г. Зіммеля „Філософія грошей”.

29. Матеріалізм як теорія пізнання.

30. Матеріалістичне розуміння історії.

31. Вчення про класову боротьбу.

32. Теорія ідеології.

33. Роботи К. Маркса та Ф. Енгельса „Капітал”, „До критики політичної економії. Передмова” (К. Маркс), „Походження сім’ї, приватної власності та держави” (Ф. Енгельс).

34. „Розуміюча соціологія” М. Вебера.

35. Ідеальнотипічний метод пізнання соціальних явищ.

36. Веберівська інтерпретація капіталізму: протестантська етика.

37. Соціологія релігії М. Вебера.

38. Політична соціологія М. Вебера.

39. Роботи М. Вебера „Політика як покликання та професія”, „Наука як покликання та професія”.

40. Соціологізм Е. Дюркгейма: методологія та онтологія.

41. Поняття соціального факту.

42. Поняття інституту й соціальної функції в концепції Е. Дюркгейма.

43. Соціологія релігії Е. Дюркгейма.

44. Роботи Е. Дюркгейма „Правила соціологічного методу” та „Про поділ суспільної праці”.

45. Завдання та метод соціології в концепції В. Парето.

46. Теорія соціальної поведінки В. Парето.

47. Теорія еліт В. Парето.

1. Предмет історії соціології.

Через историю социологии осуществляется теоретическое осмысление и логическое изложение проблем социологии, опыта ее исторического развития, самосазнание и рефлексия науки.

История социологии – это система знаний о развитии и функционировании социологии как теоретико-прикладной науки. Изложение предмета истории социологии требует выяснения ряда существенных вопросов. К ним относятся: вопрос о соотношении социологии и истории социологии, соотношение их предметов, переодизация процесса развития истории социологии и ее критерии, проблематика истории социологии и ее эволюция.

Предмет истории социологии – это изучение целостной системы знаний о возникновении, развитии и функционоровании социологии, ее основних етапах и направлениях. Через историю социологии осуществляется самосознание науки и рефлексия. История социологии предполагает историческую память забвения.

2. Проблема періодизації історії соціології та можливі критерії виділення періодів в історико-соціологічному процесі.

История социологии предполагает определенную систематизацію полученного знания. Можно выделить ряд этапов в развитии зарубежной и отечественной социологии. Этапы развития: 1)период позитивизма в социологии; 2) период органицизма; 3) етап развития исследований на основе анализа поведения и взаимодействия социальных групп в различных сферах жизни; 4) возникновение и развитие институциональной сферы социологического знания.

В работе Дж. Тенрера «Структура социологической теории» дается хар-ка ряда теоретических концепцій в социологии на основе выделения парадигм, т.е. ряда принципиальных положений, позволяющих анализировать социальные науки, используя критерии науки. Автор выделил 4 парадигмы: функционализм, конфликтную теорію, интеракционизм и теорию обмена.

Дж. Ритчер выделял следующие признаки, по которым можна анализировать все теоретические парадигмы: образцовое исследование, носящее мировоззренческий характер представления о предмете социологии; методы исследования и модель теоретического объяснения. Исходя из этого выделял 3 парадигмы: 1)парадигму соц фактов, 2) парадигму социальных дефениций, которая может называться конструкционистской или интерпретативной, 3) бихевиористскую парадигму, где решаюшая роль принадлежит анализу поведения, а доминирующий метод – эксперимент.

Переодизация теоретических знаний может быть осуществлена на основе комплексного критерия, здесь важны: круг приоритетных проблем, тенденции их разрещения, хар-ка орпеделенных направлений, течений и школ, конкретные представители, общий уровень развития социологии в данную эпоху, изучаемые методы, развитие методики и техники получения и обаботки эмпирического материала.

3. Методологічна проблематика та її еволюція.

Методологические проблемы прежде всего связаны с методами познания, к которым обращается наука.

Методология конкретной науки – это совокупность методов, котре позволяют ей получить новое знание, найти новое подтверждение преждних знаний; это специальные технические приемы, которые разрабатываются и пременяются учеными.

Социологическая методология, по своей характеристике, более широкое понятие. Сюда включены количественные и качественные методы, описание и объяснение, обоснование и оценка.

Методологические проблемы истории социологии – это метод изучения историко-социологического материала. Это формулировка основных методологических проблем, это вопросы периодизации и выделения приоритетных направлений изучения, это особенности развития социологии в странах и регионах, это вопросы институционализации социологического знания.

Методология имеет особое значение для социальных наук, т.к. в них до сих пор не особенно успешно представляется возникновение всеобщей теории об обществе и общественном феномене. Прежде всего в социологии дискуссия о теории имеет все еще методологический характер. Из широкого спектра методологической проблематики лишь некоторые центральные проблемы будут рассматриваться в данных рамках.

Основная методологическая проблема социальных наук заключается в объективности научного знания, в том, что ученые оказывают субъективное влияние на познание научных объектов, т.е. вносится субъективная оценка в процесс научного познания мира. Ученые стараются придерживаться методологического принципа свободы от субъективных оценок.

Выводы: методологическими проблемами социальных наук являются:

1) особенности и комплексность предметной области социальных наук;

2) ограниченные программы теоретического образования, различные парадигмы, исторически не уступающие друг другу;

3) система различных понятий социологии;

4) и вытекающий из предыдущих пунктов дефицит теорий.

Методологические проблемы социальных наук увеличиваются в связи с изменениями социальных структур в пространственно-временном континууме, т.к. общество рассматривается в динамике.

Итак, методология является метатеорией социальных наук, которые развиваются и в которых отражаются противоречия существующих теоретических направлений.