62. Охарактеризуйте будову нижньої порожнистої вени.

Нижня порожниста вена — найбільший венозний стовбур тіла людини — починається на передньоправій поверхні Liv-v внаслідок злиття правої та лівої загальних клубових вен. Після цього стовбур вени прямує догори, поступово відхиляючись вперед і праворуч, проходить у відповідній борозні (sulcus venae cavae inferior) задньої поверхні печінки та проникає в отвір у правому куполі діафрагми. Ліворуч нижня порожниста вена прилягає до черевної частини аорти, ззаду, в нижніх відділах, — до великого поперекового м'яза, вище — до правої поперекової ніжки діафрагми. Ззаду її перехрещують праві поперекові та ниркові артерії. На передній стінці нижньої порожнистої вени розміщені головка підшлункової залози, низхідна частина дванадцятипалої кишки, корені брижі поперечної ободової і тонкої кишок разом з верхніми брижовими судинами. При проліферативному запаленні лімфатичних вузлів (мезаденіт), які містяться в корені брижі тонкої кишки, виникає ризик стискання нижньої порожнистої вени.

У нижніх відділах нижню порожнисту вену перехрещує права яєчкова (яєчникова), а ще нижче — права загальна клубова артерії. Збоку від вени розташовані праві нирка, надниркова залоза та сечовід. Притоки нижньої порожнистої вени також поділяють на нутрощеві (вени статевих залоз, ниркові вени, права середня надниркова вена, печінкові вени) і пристінкові (поперекові, нижні діафрагмові вени та серединна крижова вена (v. sacralis mediana)).

Поблизу місця впадання правої ниркової вени розташована венозна зв'язка — облітерована венозна (аранцієва) протока (ductus venosus), що з'єднує нижню порожнисту вену з пупковою у період плацентарного кровообігу.

У поперековій ділянці, заочеревинному просторі, на передній стінці живота, між басейнами нижньої та верхньої порожнистих вен, розташовані анастомози, які називають портокавальними і кава-кавальними. їх наявність частково компенсує відтік крові у разі звуження, облітерації та перев'язування магістральних вен.

63. Охарактеризуйте будову верхньої порожнистої вени.

Верхня порожниста вена – це короткий безклапанним посудину діаметром 21-25 мм і довжиною 5-8 см, який утворюється в результаті злиття правої і лівої плечеголовной вен позаду місця з’єднання хряща 1 правого ребра про грудиною. Ця вена слід прямовисно вниз і на рівні з’єднання третини правої хряща про грудиною впадає в праве передсердя. Попереду вени знаходяться вилочкова залоза (тимус) і покрита плеврою медіастінальна частина правої легені. Праворуч до вені прилягає медіастінальна плевра, ліворуч – висхідна частина аорти, а задньою стінкою верхня порожниста вена стикається з передньою поверхнею кореня правої легені. У верхню порожнисту вену впадає праворуч непарна вена, а зліва – дрібні середостінні і перикардіальний вени. Верхня порожниста вена збирає кров від трьох груп вен: вен стінок грудної і частково черевної порожнин, вен голови та шиї і вен обох верхніх кінцівок, тобто від тих областей, які кровоснабжаются гілками дуги і грудної частини аорти.

Непарна вена є продовженням в грудну порожнину правої висхідної поперекової вени яка проходить між м’язовими пучками правої ніжки поперекової частини діафрагми в заднє середостіння. Права висхідна поперекова вена на своєму шляху анастомозуючих з правими поперековими венами, що впадають в нижню порожнисту вену. Позаду і ліворуч від непарної вени знаходяться хребетний стовп, грудна частина аорти та грудної проток, а також праві задні міжреберні артерії. Попереду вени лежить стравохід. На рівні 4-5 грудних хребців непарна вена огинає ззаду корінь правої легені, прямує вперед і вниз і впадає у верхню порожнисту вену. У гирлі непарної вени є два клапана. В непарну вену на її шляху до верхньої порожнистої вени впадають полунепарную вена і вени задньої стінки грудної порожнини: права верхня міжреберна вена; задні міжреберні вени 4-11, а також вени органів грудної порожнини: стравохідні вени, бронхіальні вени, перикардіальний вени та медіастинальні вени

Полунепарна вена (іноді її називають лівою, або малою непарною веною), тонше, ніж непарна вена, так як в неї впадає тільки 4-5 нижніх лівих задніх міжреберних вен. Полунепарна вена є продовженням лівої висхідної поперекової вени проходить між м’язовими пучками лівої ніжки діафрагми в заднє середостіння, прилягаючи до лівої поверхні грудних хребців. Праворуч від полунепарную вени знаходиться грудна частина аорти, позаду – ліві задні міжреберні артері.

Задні міжреберні вени, розташовуються в міжреберних проміжках поряд з однойменними артеріями (в борозні під відповідним ребром) і збирають кров з тканин стінок грудної порожнини і частково передньої черевної стінки (нижні задні міжреберні вени). У кожну з задніх міжреберних вен впадають вена спини яка формується в шкірі і м’язах спини, і міжхребетна вена утворюється з вен зовнішніх і внутрішніх хребетних сплетінь.

Внутрішні хребетні венозні сплетення (переднє і заднє) розташовуються усередині хребетного каналу (між твердою оболонкою спинного мозку і окістям) і представлені багаторазово анастомозують між собою венами.

Плечеголовні вени (права і ліва), безклапанним, є корінням верхньої порожнистої вени, збирають кров верб органів голови та шиї і верхніх кінцівок. Кожна плечеголовная вена утворюється верб двох вен – підключичної і внутрішньої яремної.

Хребетна вена і глибока шийна вена – перша супроводжує хребетну артерію, проходить разом з нею черев поперечні отвори шийних хребців до плечеголовной вені, приймаючи на своєму шляху вени внутрішніх хребетних сплетінь

Внутрішня важка вена парна, супроводжує внутрішню грудну артерію. Корінням внутрішніх грудних вен є верхня надчеревна і м’язово-діафрагмальна вени.

64. Охарактеризуйте місця (точки) визначення пульсу людини.

З діагностичною метою пульс досліджують на сонній, скроневій, підключичній, променевій, підколінній, задній великогомілковій артеріях. Найпростішим методом дослідження пульсу є обмацування у ділянках, де артерії розміщені ближче до поверхні тіла. Звичайно місця дослідження пульсу є одночасно точками перетиснення артерій для зупинки артеріальної кровотечі внаслідок прилягання артеріальних судин до кісток у цих місцях.

Найлегше досліджувати пульс на променевій артерії, яка розміщена поверхнево і легко пальпується між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожиллям внутрішнього променевого м'яза. Досліджуючи пульс на променевій артерії, долоню розміщують вище від променевозап'ясткового суглоба таким чином, щоб великий палець знаходився на тильній поверхні передпліччя, а решта пальців — на променевій артерії біля основи першого пальця хворого.

Дослідження пульсу починають на обох руках. Пульс на правій руці досліджують лівою і навпаки. Пальпацію пульсу проводять другим, третім і четвертим пальцями, якими помірно притискують артерію до внутрішнього боку променевої кістки. Для їх визначення підраховують кількість пульсових хвиль за ЗО секунд і отриману величину множать на 2. При неправильному ритмі підрахунок ведуть протягом 1 хв.

Порівнюють величину і синхронність появи пульсових хвиль на правій і лівій променевій артеріях. Різна величина пульсових хвиль на цих артеріях спостерігається при аномаліях розвитку, звуженні або перетискуванні однієї з артерій. За наявності різниці пульсу дослідження проводять на тій променевій артерії, де пульсові хвилі виявляються краще.

Крім променевої артерії, пульс досліджують і на інших судинах. На сонних артеріях досліджують пульс почергово з кожного боку без сильного тиску на артерію. При значному тиску на сонну артерію можливе різке сповільнення серцевої діяльності аж до зупинки серця і зниження артеріального тиску. В обстежуваного може виникнути запаморочення, корчі.

Пульс на стегновій артерії досліджують в паховій ділянці при випрямленому і дещо повернутому назовні стегні. На підколінній артерії пульс досліджують в підколінній ямці у положенні хворого лежачи на животі. Пульс на артеріях тильного боку стопи пальпують на тильній поверхні стопи в проксимальній частині першого міжплесневого простору.